40 українських fashion-дизайнерів, 200 моделей одягу, чотириметрові об’єкти авангардної моди, сценічне вбрання зірок та інаугураційна сукня Марини Порошенко – у стінах “Мистецького Арсеналу” відбувається виставка “IN PROGRESS. Дрес-код України доби незалежності”.
Це історія моди по-українськи, вперше викладена кураторкою проекту Зоєю Звиняцьківською. Вона розповідає:
За допомогою цієї виставки я хотіла відтворити ментальні зміни, які відбулися з українським суспільством за роки незалежності. Історію української моди я розділила на три періоди відповідно до основних подій у цій сфері. І зовсім не дивно, що вони збігаються з ключовими моментами у світі загалом. Мода дуже точно відбиває всі соціокультурні процеси.
1991-1997. Нові свободи
Проголошення незалежності застало українське суспільство у розпалі двох найважливіших процесів, неминучих під час загибелі тоталітарної держави: демонтажу старої ідеології та жадібного інтересу до всього раніше табуйованого. Найпотужніше дерадянізація відбувалася в повсякденному житті. Її перші ознаки помітні вже в останні роки СРСР: карнавалізація сакральних символів комунізму, знищення їх через висміювання. Водночас у людини серед суспільного простору з’являється інтимне, приватне життя та власна історія. Про все це нарешті можна говорити публічно. Авангардна мода того часу – це уявлення людей про свободу, яка виникла після падіння залізної завіси. Вони більше не бояться режиму, а насміхаються над ним, роблячи з червоних прапорів сукні й халати.
“Ти той, хто відчув себе творцем. Твоя царина – модний подіум, твоя мета – створювати щось небачене, твоя функція – дати людям видовище, якого вони так потребують. Ти добре бачиш майже театральну абсурдність цього примарного світу, його старі скелети у шафі та нові чарівні принади. В тебе беруть інтерв’ю, тебе фотографують і показують по телевізору. Тебе називають дивним, незрозумілим словосполученням, яке насправді нічого не означає. Ти – авангардний дизайнер.”
1997 – 2010. Діалог із національною традицією
Одним із неминучих наслідків розпаду імперії для її колишнії провінцій є криза ідентичності. Економічна анархія перших років незалежності призвела до появи поспіхом створених культурних квазігероїв, але фінансова криза 1998 року поховала їх разом із “шаленими 90-ми”. На новому етапі розвитку українське суспільство шукає опори в культурі та історії своєї країни. Для людей, які здобули освіту ще в СРСР, цей процес дуже індивідуальний, ніким і нічим не регламентований. Кожен просувається до усвідомлення нової ідентичності самотужки й навпомацки. Але сукупність особистих зусиль на цьому шляху уможливила Помаранчеву революцію. Люди починають розуміти, що Україна – не Росія.
“Ти раптом відчуваєш, що все це стає важливим для тебе. Музейна історія перетворюється на живе, гаряче життя. І ти починаєш шукати власну Україну, відкривати її для себе, збирати по крихтах. Твоя Україна не така, як у інших, можливо, навіть не така, як насправді. Але вона твоя особиста – і тому дорогоцінна. Ти вдягаєш в українське співаків і телезірок, і навіть Першу леді – і це стає меседжем для всієї країни. На твоїх показах весь політичний бомонд, що полює за твоїм одягом і робить його модним у своєму колі. Ти – український дизайнер. Тепер вже й за змістом.”
2010 – наш час. Новий урбанізм. Антигламур
Період розпочався з виходом на подіум нової генерації українських дизайнерів і появою нового майданчика для їхньої презентації – тижня моди Kyiv Fashion Days (нині –Mercedes Benz Kyiv Fashion Days). У цей час відбувається індустріалізація української моди. Змінюється її головний вектор: вперше за весь час свого існування її порядок денний визначає не внутрішній, а глобальний контекст і бажання інтегруватися в нього.
“Ти молодий дизайнер. Твої смаки, уподобання, твою естетику сформувало заперечення гламуру. Несприйняття його принципів зробило тебе таким, який ти є. У своїй творчості ти звертаєшся до тих напрямків та стилів у моді, які перебувають якомога далі від гламуру, демонструєш широкий спектр альтернативи. Ти намагаєшся бути максимально вільним від матеріального світу: замість ательє з клієнтами – закрите бюро, замість бутика – інтернет-сайт.”
2013. Образи, народжені Майданом
Ти там був. Ти раптом побачив там прапор твоєї країни – і подивився на нього новими очима. Ти загортався в нього, як у бронежилет, ховав на серці, наче оберіг, накривався ним, коли лягав спати. Новонароджена політична нація потребувала універсальних, модерних символів єдності – і вони в неї були. Синьо-жовта тканина та тризуб стали символом оновлення для тебе і для мільйонів людей у всьому світі. Компанії, які виробляють футболки й світшоти з національною символікою, роблять масштабні солд-аути. Модними стають вишиванки.
“Ти раптом побачив красу традицій твоєї країни, відчув її особливі, неповторні надбання, і вони зазвучали по-новому, дуже модерно. Це минуле, яке ожило, щоб допомогти створювати майбутнє, воно підживлює тебе та змінюється разом із тобою. Ти побачив, що традиції не лише зберігаються, а й переосмислюються, трансформуються. Тут, тепер, зараз, власними руками.”
Уявлення про майбутнє
Протягом минулого сторіччя людство зневірилося в будь-яких ідеологічних доктринах. Але люди потребують чогось, що можна робити разом, відчуваючи себе частиною спільноти. Чогось, що дає їм можливість почуватися кращими, вірити, що вони здатні змінити щось у цьому світі. Можливо, новою всесвітньою ідеологією цифрового суспільства невдовзі стане екологія, а новим об’єктом глобальної політики – наша планета. В Україні цей рух сприймається по-особливому: не лише як черговий спосіб долучитися до важливого глобального процесу, але й як можливість по-новому подивитися на екологію пострадянської держави.
“Ти знаєш правила. Цінність речі починається з вартісної тканини, і тут немає місця для компромісів. Найкращі італійські мануфактури або французькі фабрики десятиліттями були Меккою для українських і зарубіжних дизайнерів. Але не існує вічних норм, бо світ змінюється. Сьогодні дедалі більше людей вважає, що цінність речі вимірюється тим, наскільки мало шкоди було завдано планеті при її створенні. Мода виходить за межі фасонів і кольорів. Вона говорить важливі речі, стає частиною громадського руху. Мода стає тим інструментом, який допомагає змінювати світ на краще.”
Поділилася своїми враженнями гостя виставки, народний депутат України 8-го скликання Світлана Заліщук:
Мода – новий вимір прояву української незалежності. Зараз імідж нашої країни найсильніше проявляється через культуру. Тому ця виставка для мене – не лише красиві сукні. Це торування Україною власного шляху в завоюванні модного простору. Сьогодні в нашій державі народжується різноманіття. А разом із ним приходять і смак. Мені здається, що в нас є особлива, своя мода, її українське обличчя, оце поєднання автентичності з модерном. І за нього гордісно у світі.
У найближчі десятиріччя світ спостерігатиме розквіт концепції відповідального споживання, ресайклінгу й апсайклінгу. В Україні ж ці тенденції лише зароджуються. Але історія моди – гуманітарна наука. Вона не може робити жодних прогнозів. Вона розповідає про минуле й сьогодення. Подальшу історію української моди ми проживатимемо й писатимемо разом.
