Останній Альфа джаз: як джазувало місто Лева

Я народилася у меломанській родині, яка розуміється на тому, як має звучати гарна акустика. Тому з висоти своєї експертності розповім про свято музики, яке, за відгуками багатьох поціновувачів музичних фестивалів, справжнього джазу і представників білякультурної сфери тільки-но цього року нарешті набрало обертів і вийшло на «цивілізований» рівень, але тут же встигло втратити головного спонсора – Альфа-банк, на чию честь і названий.

Отже, леді та джентльмени, Alfa Jazz Fest! Заснований львів’янином Михайлом Фрідманом, бізнесменом і мільярдером, творцем консорціуму «Альфа-груп» і патріотом свого міста, бо «Альфа джаз» став ще однією, музичною, гранню романтичного Львова із кавою, шоколадом і готичними костелами.

Уже сьомий, але останній під такою назвою. З наступного року це вже буде Leopolis Jazz Fest. Та головні складові – Jazz і Львів. Про що і поговоримо. Чесно кажучи, я розчарувалася в обізнаності деяких вітчизняних журналістів у джазі, а також самовпевненості і нахабності заяв щодо виступів таких джазменів, як Грегорі Портер. Який, до речі, має не один Греммі та чий альбом Liquid Spirit увійшов до ТОП-10 британського чарту. Звісно, за що усі ці почесті (сарказм), коли виступ Портера був не таким жвавим, як очікувалося, і нібито чогось не вистачало. І знаєте чого? Професійного звукооператора. Така проблема часто спіткає виступи перед великою аудиторією. Це проблема не музиканта, а технічне недопрацювання, від якого, на жаль, залежить важливий компонент – сприйняття. Саме тому нам іноді здається, що вуличні музиканти грають більш щиро і проникливо, ніж зірки на стадіонах.

Розбалансування звуку – це коли усе звучання перетворюється на суцільну «кашу», незрозуміло, чому не чутно рояль і чому немає тих самих мурашок шкірою, які ти чув вдома, слухаючи студійний запис. Можливо, це такий собі снобізм, що перейшов мені у спадок від батьків, бо коли є з чим порівняти – це дорогого коштує (до речі, у прямому сенсі теж). Коли слухаєш з комп’ютера і коли слухаєш на концерті, коли слухаєш на дорогій музичній апаратурі і коли слухаєш у вакуумних навушниках – це різні речі. Кожен обирає своє, але тільки той, хто пробував усе перераховане, може порівнювати і об’єктивно оцінювати рівень виступу музиканта. Я не претендую на цю відповідальну роль, тому що плюс до всього сказаного, щоб критикувати, музикою треба «хворіти», і не п’ять років. І тому так прикро і соромно, коли людина, рівно вдвічі старша за тебе, плюється на зірку світового рівня, не розуміючи ситуації.

Якщо ви досі читаєте, тепер про хороше: Львів завдяки Alfa Jazz Fest отримує ще більше туристів, стає ще популярнішим не тільки серед наших, а й серед іноземців. Фестиваль увійшов у десятку кращих джазових фестивалів Європи за версією The Guardian. Та хочу акцентувати не стільки на комерції і збагаченні бюджету міста, що справді дуже корисно, бо це розвиток середнього і малого бізнесу, − а й на культурній місії фестивалю. Щоб бачити наживо виступи музикантів, необов’язково було купувати квиток за 1500 чи навіть 5000 гривень.

Трансляція наживо поширювалася на великі екрани у три пікнікові зони, куди вхід вільний. Усе, що треба, − прийти і зайняти місце під сонцем або у тіні на м’яких кріслах-мішках. Що і робили відвідувачі.

Публіка, так. Це найцікавіше. Дехто з тих, хто з року в рік приходять послухати джаз, були невдоволені тим, що культурна подія перетворилась на фестиваль вуличної їжі («Хліба та видовищ!»). Інші навпаки раділи, що можна було не брати великі еко-сумки зі снеками, а на місці купити воду, морозиво, напої, сирники, кукурудзу, шашлик, рагу – словом, різне і на різний смак. А чому б ні? Як на мене, це дійсно ознака цивілізованості. Ми ж милуємося німецькими різдвяними ярмарками. От і ми крок за кроком ближче до європейського рівня організації.

Особисто я не помітила випадкових людей, бо усі, хто прийшов, − хотіли вони від самого початку бути причетними до музичного дійства чи ні – стали причетними. Хай хтось просто прийшов заінстаграмитися, але і почув іншу музику. Принаймні фрі-джаз нечасто звучить на наших радіостанціях чи у треклістах «пересічного громадянина», ще рідше – на вітчизняних музичних телеканалах. До речі, Alfa Jazz Fest транслює найбільший європейський музичний канал Mezzo.

Усе відбувається не академічно, а на природі, тому немає потреби притримуватися умовного дрес-коду, а можна прийти в зручному літньому одязі. Головна локація – парк культури та відпочинку імені Богдана Хмельницького. Є ще сцена на площі Ринок, але звідти у мене менше вражень, ніж від сцени на площі біля палацу Потоцьких. Знову ж таки природа, історична локація-музей у поєднанні із живими виступами музикантів. І вхід теж вільний. Усе для того, щоб люди освічувалися.

Компанія, з якою я познайомилася – це вже літні люди. Хоча так і не скажеш: чоловік, якому 90 років, ще минулоріч підкоряв Говерлу, інша «бабуся» бере участь у змаганнях з плавання у Великобританії (!) і займає призові місця, й у кожного своя така історія. Вони активні й позитивні, приклад того, як треба культурно відпочивати.

Я не знаю, чому вони для мене набагато більший приклад для наслідування, ніж публіка партеру. Як акредитований журналіст я мала там своє скромне місце. Але колеги-медійники чомусь не так захоплювалися музикою, як розглядали одне одного, перешіптувалися й іронічно поглядали на vip-гостей, половина яких добряче запізнювалась, а їх не пускала охорона поперед сценою: ну так, до них всього-на-всього прилетіли з іншого континенту люди, що присвятили усе життя музиці й виступають у кращих концерт-холах світу.

Коли я говорила, що усе місто поринає у джаз на час фестивалю, то це без перебільшення. Наприклад, у «Львівській копальні кави» медяники і кава теж стали джазовими.

А крім вуличних сцен у місті та у парку Хмельницького, були джеми і Street Music by Alfa Jazz. Так, у затишній кнайпі «Пструг, хліб та вино» джемувала Джамала, якій до того ж деякі фани не давали розслабитися і поїсти, як «звичайній» людині. Кумиризація – річ своєрідна. А імпровізація – річ примхлива, що потребує професійної підготовки. А от джаз та імпровізація – речі нероздільні.

Alfa Jazz Fest щороку проводиться в останні вихідні червня. Тому ви знаєте, що робити у цей час наступного року. Love, peace, jazz.

 

Насолоджувалася і вам радить Ольга Усачова

ПОДІЛИТИСЯ:

Leave a Reply

Top