Страсті за єврооптимістами: вечір депутатських одкровень

– Молодь, молодь, чуєте, а що це таке цей coming out? – питають двоє чоловіків із сусіднього ряду.

– Це зізнання людини у нетрадиційній сексуальній орієнтації. Ну а в переносному сенсі просто одкровення, розкриття таємниць…

– Ааа, це коли латентний гей стає відкритим? Ясно, – і давай реготати на всю залу й кидатися жартами про ЛГБТ-спільноту.

І поки толерантність у наших людей все ще не європейського рівня, депутати різних Верховної Ради фракцій і позафракційні зі спільними цінностями об’єдналися під назвою «Єврооптимісти» і намагаються впроваджувати проєвропейські реформи. Вони не люблять Ляшка і Гончаренка, вони «проукраїнські оптимісти», і вони готові розказати (майже) все. Про те, як їм складно доводиться, вони вирішили розповісти громадськості на Coming out night. І не де-небудь, а на Камерній сцені театру імені Івана Франка.

Насправді цікавий формат: шестеро депутатів з імпрезами майже по-театральному «зізнаються» в складнощах своєї роботи. Олена Сотник попереджає: на сцені вони аматори, тому не судіть суворо. Приглушене світло, софіти, образні монологи – все за Станіславським (якого у відповідному контексті згадували тричі). Виходить непогано. Хтось зі стільцями, хтось із жартами, а хтось просто розповідає про громадянське суспільство і його проблеми.

Так от, одкровення.

Світлана Матвієнко, голова Ради Лабораторії законодавчих ініціатив, дає оцінку єврооптимістичному проекту:

Я дуже рада, що з цього не вийшло політичної партії. Ми разом пройшли подолання партійної дисципліни,  різних ситуацій всередині фракцій.

Олена Сотник (по центру) та в. о. міністра охорони здоров’я України Уляна Супрун (праворуч)

Лунає сенсаційна заява: Олена Сотник ненавидить п’ятниці.

Особливо перед пленарними тижнями. Як правило зранку ти отримуєш прекрасного листа від пана Парубія (спікер Верховної Ради – ред.), з якого дізнаєшся багато цікавого для своєї суботи і неділі. Там міститься мінімум 70 законопроектів. Частину ти можеш навіть не бачити, частини може не бути навіть на сайті. За два дні ти маєш бути готовим робити виважене експертне рішення про ті або інші законопроекти.

А ще нас часто ставлять на розтяжку. Це або війна, або рука Кремля, або маячок МФ, або євроінтеграційні проекти. І дуже часто за нею стоять ті проекти, які насправді є безграмотними.

Пані Сотник розповідає: у народних депутатів елементарно немає часу на будь-що, крім читання законів. Годі й казати про контрольну функцію чи роботу з електоратом.

Тому що законодавче цунамі просто перетворює тебе на машину, яка просто тільки встигає читати і штампувати жовту, зелену або червону кнопку.

Вікторія Пташник радила, як дорватися до влади. Записуйте, як стати молодим обличчям українського парламенту.

Забути про етику. Бути експертом з усього. Вести переговори з усіма. Говорити багато про Майдан.

Мотивація звучить так: ми всі стояли на Майдані або у нас в країні війна, тому не можна за це не голосувати. У відповідь на питання про джерела походження майна окремі депутати можуть навіть говорити6 «Як ви можете подати проти мене подання на позбавлення недоторканності? Ми ж разом стояли на Майдані!»

Постійно ходити ефіри.

Я запитала відомих мені редакторів каналів і видань, хто є найбільш медійними обличчями, хто найбільш часто коментує різні сфери і питання. І це Олексій Гончаренко.

Усе, ви готові бути сучасним українським парламентарем. Але не треба так.

Вікторія Пташник

Олексій Мушак рахував, скільки важить мільйон доларів? Новими 100-доларовими купюрами 8 800 кг, старими 11 600 кг.

Оці 3 кілограми – це бруд, схеми і страждання українців. В Україні, на жаль, поки ходять і перемагають поки старі гроші.

20 років в політиці крутять ті самі гроші, ті самі схеми і ті самі люди. У них все нормально, єдине що, ці старі гроші, на яких бруд, страждання, рейдерство, і вони тягнуть вниз. І щоб з’явилася нова політика, нам потрібні легкі гроші. Новий капітал – це компанії, які будують свою діяльність не на бізнес-схемах, а на капіталізації держави. Народні депутати, державні службовці повинні отримувати великі легкі гроші без запаху, офіційні, легальні, які б не тягнули їх.

Якби сюди зараз зайшов умовний Хомутинник, він би сказав: «Умовні єврооптимісти завжди програють умовному Хомутиннику, бо я знаю схеми». Якщо б після нього зайшов умовний Кононенко, то він би сказав: «Ви завжди програєте, бо я знаю правильних людей». Якщо б після нього зайшов умовний Іванчук, він би сказав: «Ви завжди програєте, бо у нас є гроші».

Одним словом, гроші вирішують усе і мають бути чистими, «легкими», за формулюванням пана Мушака.

Олексій Мушак

Альона Шкрум – латентна популістка.

Перебороти цю залежність неможливо і побороти популістів неможливо. Але можливо багато в чому в них повчитися. Бо дуже багато речей вони роблять правильно, красиво, за допомогою шоу. Лише їх меседжі неправильні  некрасиві. Важливе вміння популістів збирати аудиторію і рекламувати свої ідеї.

Один з радників кампанії Трампа сказав, що політика –  це фактично шоу-бізнес для тих людей, яким не пощастило із зовнішністю. Питання в тому, що нас всім пощастило із зовнішністю, але ми все таки пішли туди щось змінити. Ми не можемо це зробити, бо не рекламуємо свої ідеї, не робити ідеї та реформи «сексі». Ми не навчилися це робити, як кращі популісти світу. Гірше за популіста в політиці може бути тільки нудний політик.

Альона Шкрум

Олексій Рябчин відділяв грішне від праведного. Є фахові експерти, експерти з усього та активісти-волонтери з амбіціями в політиці. Перші спеціалізуються на вузькій темі і роблять це якісно. Другі говорять про все і ні про що та їдять гранти. А третім депутати-єврооптимісти просто готові допомагати. Громадянському суспільству двері в політиці широко прочинені.

Олексій Рябчин

Вікторія Войціцька поставила діагноз: «Україна захворіла. Вона підхопила вірус недовіри. Більше 60% не довіряють жодним політичним силам».

Потім після фуршету до них підключаються ще декілька парламентарів і разом презентують 12 реформаторських законопроектів. Майже вкладають в регламент 5 хвилин. Усе як у сесійній залі.

Про законотворчу роботу слухати нудно. Це правові деталі, трикілометрові формулювання і не зрозумілі непосвяченому вуху деталі. Але навіть серед мішанини парламентських термінів і канцеляризмів можна вловити щось справді потрібне.

Леонід Ємець розповідав про закон про електрозаправки. Сучасне законодавство не дає можливості продажу електроенергії вроздріб і навіть не визначає електротранспорт як категорію. Олексій Рябчин теж говорив про енергію і захист прав її споживачів, а Наталя Кацер-Бучковська попереджала: у 2055 році спливе термін експлуатації всіх атомних станцій в Україні. А що робити далі – в уряді навіть плану не розробили.

Леонід Ємець
Наталя Кацер-Бучковська

Альона Шкрум рахувала, скільки навчено державних службовці в Академії державного управління. 382 випускники за 115 тисяч на одну людину, дорожче за подібні програми в українських вишах. І ще один comіng out: навчання в Сорбонні безкоштовне, платити треба лише 500 євро за користування бібліотекою.

Анна Романова пропонувала ввести поняття сільського, зеленого, оздоровчого туризму. До речі, китайці тут нам допоможуть: вони найбагатші туристи у світі, за словами депутата, і готові привозити кошти в Україну.

Анна Романова

Їх, таких проектів законів, було 12. І всі вони нормальні для розвинутих суспільств і демократій. От якби нам це все реалізувати, заживемо краще за Європу.

Правда ж ви не очікували тут прочитати про Ляшка, Тимошенко, Мураєва, Бойка і Гаврилюка? Сьогодні вечір депутатів міжфракційного об’єднання «Єврооптимісти». Ну бо вони прогресивні і нової формації, як прийнято казати.

І ще вони приклад того, що депутат може бути не огрядним нахабою з хабарами за поясом, а цілком пристойною людиною з акторськими навіть здібностями.

Зліва направо: Вікторія Войціцька, Олексій Рябчин, Анна Романова

– Я очень активный человек. Я всех знаю. Почему я не знаю вас? Где вы есть? – лунає запитання від авторитетної глядачки.

А дійсно, їхні обличчя суспільству мало знайомі. Перша когорта ще на вустах і телеекранах: Лещенко, Заліщук, Найєм, Гопко, Добродомов. Друга вже менше: Ємець, Рябчин, Мушак, Пташник, Сотник. Умовно третя ще менше: Войціцька, Кацер-Бучковська, Юринець Про таких, як Романова, Кіраль, Голуб, взагалі мало хто чув. А вони насправді ще при здоровому глузді і пропонують потрібні людям закони.

Завершилося все вином і розмовами.

Із таких заходів виходиш з розумінням роботи депутата здорової людини. З відчуттям того, що не все зрада і не все втрачено, що парламентська діяльність може бути за правилами та етичними законами.

 

Вслухалася Марія Писаренко

ПОДІЛИТИСЯ:

Leave a Reply

Top