Стартапери всієї України – єднайтеся: репортаж з фестивалю співтворчості

Беремо одну скажену ідею. Додаємо правильно підібраний час та ініціативну команду. І ще постійну роботу над собою. Маємо стартап, а за місяці чи роки – успішний проект. Такі рецепти успіху дають спікери Connect Ukraine Festival, який щойно завершився у Києві.

Присвятили його розвитку стартапів і co-creation, який самі спікери та організатори перекладають по-різному: то співтворчість, то кокріейшн або співкреатив. Адже у нас такого поняття ще немає, і от іноземці привозять його до України.

Вигадав фестиваль екс-менеджер готелю в Осло Йорген Бо за підтримки кількох шведів, «гуру співтворчості» Девіда Пассяка, Софії Ющенко та її родини. Фінансував захід Райффайзен Банк Аваль, чиї рекламні стенди на сцені падали від сильного вітру на голови спікерам. Місцем проведення обрали арт-завод «Платформу», популярний нині креативний кластер і майданчик масових заходів на місці колишньої шовкової фабрики.

Три дні представники відомих проектів у сфері технологій, моди, мистецтва, стилю життя та освіти розповідали, як треба, а як ні. Ці так звані success stories іноземців та українців мали надихнути анонсованих 2000 учасників (хоча їх було трохи менше)  фесту створити чи розвивати вже вигадані стартапи.

День перший. П’ятниця. Вступ

Початок заявлено на 10 годину, однак учасники і спікери збираються набагато пізніше. На панельній дискусії обговорюють штучний інтелект, бізнес в Україні, кібербезпеку і найголовніше – стартапи.

Підприємець та інвестор Аміт Прадхан дає рекомендації всім учасникам:

Якщо ви без ентузіазму робите якусь справу, припиніть і не витрачайте свій час даремно. Найперше питання від мене як від інвестора до стартапу – чому ти хочеш зробити це? Якщо ти працюєш в банку, одного дня прокидаєшся і кажеш, що хочеш створити велосипедний бізнес, це не спрацює. Але якщо ти працюєш багато років на одному місці й глибоко розчарований у тому, як багато часу пересування і ти прагнеш вирішити цю проблему, я буду слухати цю історію.

Ще один момент. Ми часто звертаємо увагу на те, чим є стартап: створює, визначає, суттєво змінює якусь сферу або просто додає щось до вже створеного. 95% стартапів – це доповнення чогось уже відомого. Ці додатки зовсім не погані, але якщо ви хочете повторити успіх Uber, вам потрібно створити вашу нову категорію або кардинально змінити, підірвати вже створену. Компанії, які визначають якусь сферу, контролюють 70% її економіки.

Яка ваша пристрасть, як ви її реалізуватимете, чи створюєте ви категорію, яка ваша стратегія в цій сфері – ось ключові моменти для стартапу.

Після обіду куратори  шести напрямів анонсують виступи на наступні два дні, і всі потроху розходяться. Людей небагато, адже день вступний.

День другий. Субота. Настанови

Стартапери і спікери знову запізнюються на ранкові виступи.

Починає засновник Couchsurfing Кейсі Фентон. Він вважає: довіра – цілком непогана основа для побудови бізнесу. Наприклад, країни Скандинавії лідирують за показником довіри між людьми, і там такі проекти найуспішніші.

Коротка перерва – і учасникам фесту вже доступно пояснюють, що таке блокчейн і біткоін.

Спеціаліст з криптовалюти Павло Кравченко переконує:

Вони нічим не підкріплені, крім довіри. Тобто довіра сама собою є активом. Вона як технологія лазерів. 100 років тому вважали, що лазером ми будемо користуватися всюди: лікувати, воювати. Пройшло 100 років, ми дивимося «Зоряні війни», але машини на лазерах не їздять, революції не відбулося. Так само і блокчейн, він має свою сферу вжитку. Зараз вона на піку популярності, але з часом ця технологія займе нормальне місце в нашому житті.

Блокчейн – це інфраструктура обміну даними між учасниками. По суті це перелік рахунків і балансів на них. Люди створюють цінність криптовалюти.

Засновник та директор Orcasci, розробника інструментів для соціальних платформ, Марк Террелл пояснює технологію на простому прикладі:

Два тижні тому я був у Берліні і пішов на якийсь захід. Мені дали жетон для випивки. Квадратний шматок паперу, чорний з одного боку, яскраво-зелений з іншого з написом «Weekend», бо сам бар називався «House of Weekend». Мені сказали, це дає право одного безкоштовного напою.

Скільки вартує цей шматок паперу? Мені сказали, що один напій, я вірю, що один напій, бармен знає, що один напій. Так ми створили блокчейн довіри. Три людини з однаковими розумінням, але з різних боків. Дівчина переді мною хотіла замовити джин з тоніком, але бармен сказав, що з цим жетоном можна отримати вино або безалкогольний напій.

У теорії блокчейну є розумний контракт. Це, власне, система правил. Так, ми маємо правила для цього жетону: можна обрати вино або б/а напій, використати лише сьогодні. Якщо я піду в інший магазин купити кока-коли, я не зможу його там використати. Їх не можна зберігати вдома в матраці, як ми робимо це з грошима. Вони не є вмістилищем вартості, але мають цінність.

У Берліні склянка вина коштує 7 євро, а безалкогольний напій 3 євро. Отже, ми маємо ціну жетона. Хоча я не можу розділити на 10 шматків і роздати його людям, як це працює з криптовалютою.  І ще його можна передавати безкоштовно або за певну плату. Наприклад, якщо вино за 7 євро, я продам його за 1 євро. Хто хоче купити? Бачите, ми вже маємо ринок і продаємо цю річ!

Так працює технологія блокчейну.

Натхненник фестивалю Падрейг Парсел, коуч із щасливого способу життя, керівник проекту «Go Ukraine! Let’s Go!», провів сеанс позбавлення від стресу:

Берете свої проблеми, знімаєте з плечей, кладете в сумку, кидаєте її в космічну ракету і відсилаєте куди подалі. Усе умовно і уявно, звісно ж, але працює.

Креативний директор Mercedes-Benz Kiev Fashion Days Дар’я Шаповалова ділиться історіями успіху свого колись стартапу, а нині успішного фешн-проекту:

Ми привозимо іноземців на тижні показів, і в нас не було ще жодного гостя, хто не захотів би повернутися до України і додивитися Київ, поїхати ще кудись. А перше знайомство у них було саме через моду.

Про нас пише багато іноземних видань. Наприклад, в американському Vogue, був такий рядок, що вплив українського костюма на подіумну моду набагато більший, ніж ви думаєте.

Цікава в цьому сенсі колекція американського дизайнера Гаретта П’ю. У нього завжди концептуальні покази. Я була на одному і потім підійшла до нього взяти інтерв’ю. І найбільш очевидне питання, яке ставлять дизайнерам на показах, це що вас надихнуло. Усі ненавидять його ставити і на нього відповідати. Але це єдине, що втомлені модельєри можуть розказати після показу. І він каже: «Мене надихнуло українське жіноче плем’я. Воно живе в горах, я побачив їхні фотографії і надихнувся».

Я взагалі нічого такого не чула, я зрозуміла, що маю поїхати і побачити цих людей і зрозуміти, чому я дізнаюся про них на показі в Парижі. Такі люди є, це не плем’я, а клуб бойових мистецтв, називається «Асгарда». Їхню керівницю звуть Катерина. Один французький журналіст, що приїхав ще під час першої революції, сфотографував цих жінок в костюмах з національною символікою і зброєю і придумав із цього історію, назвав «Tribe». А дизайнера це все дуже вразило. Я все-таки доїхала до Карпат, познайомилася із засновницею, показала їй фото з показу. Вона перетворилася з войовничої жінки на звичайну модницю і сказала: «Боже, як це красиво! Як він вгадав, що мені подобається!»

«Професійний оптиміст» Нік Рунград модерував виступи, оригінально запрошував і випроваджував спікерів зі сцени. Отак він обмінюється мікрофоном з Дагом Барнеттом.

А ось вже у вінку із блискітками в бороді.

Далі слухачі розійшлися по шести тематичним зонам із різними спікерами одночасно. Розповідали про технології, мистецтво, моду, освіту, стиль життя, соціальні проекти.

Завершився день вином, посиденьками під відкритим небом і живою музикою від норвезької піаністки. А на екрані «червоної сцени» показували фільм арабською з англійськими субтитрами про сирійських біженців.

День третій. Неділя. Апогей

Багато мотивації і власне співтворчості.

Перша у Норвегії жінка-пілот гелікоптера Крістін Індреіде мотивує жіночу аудиторію:

Дівчата, знаєте, лише будучи жінкою, ви вже сильні, такі самі, як і чоловіки.

Чоловіки із зали потроху починають виходити.

Але повертаються на інший виступ. Професійна мандрівниця і спеціаліст із соцмереж Елайн Тамір розповідає, як два роки тому мала чоловіка, роботу, домашню лисицю і сувору мормонську релігію, але кинула це і відчула себе щасливішою. Усе завдяки подорожам і соціальним платформам.

Я ціную абстрактну соціальну валюту більше за власне фінансову. Соціальну валюту я накопичила завдяки своїм профілям в Instagram і YouTube. Я хотіла бути особистістю, яка може запропонувати іншим людям щось, що я вмію і люблю: соцмережі і маркетинг. Я зв’язувалася з великими інстаграмерами, пропонувала зробити інтерв’ю, написати прес-реліз. Так я знайомилася з людьми, їхніми друзями. І в обмін на мою пораду чи допомогу вони пропонували мені поїхати кудись, отримати якийсь новий досвід.

Де брати ідеї і як шукати натхнення, розповідає Даг Барнетт, заступник креативного директора у рекламній агенції Leo Burnett.

Є активне і пасивне мислення. Ти сидиш, зосереджено думаєш над якоюсь темою – це активн фаза. Але потім ми з колегами йдемо в спортзал або просто кудись прогулятися. Наш мозок – унікальна машина, яка може зробити набагато більше за нашу свідомість. Він може подати вам неймовірну ідею.

Олександр Стародубцев  із системи державних закупівель «ProZorro», який теж був колись стартапом, а тепер є частиною роботи уряду, зізнається:

Ми постійно у постійній текучці. Не всі депутати, чесно кажучи, у нас притомні. Вони постійно пишуть запити і хочуть якусь хорошу, з їхньої точки зору, ініціативу втілити. Вона в тому, що всі мають працювати по закону, але для мого округу зробити винятки. І коли маєш на все це відповідати, то просто губишся в сенсах. Але ми добре пропрацювати цінності. І оця фраза «Ми не кладемо цеглу, ми будуємо будинок» постійно допомагає зібратися.

Завершувався третій день довго анонсованою сесією співтворчості.

Що це взагалі таке?

Іноземні джерела пояснюють її я  процес спільного створення блага, певного продукту, послуги, проекту. І співтворять його як засновники, автори, так і зацікавлені сторони, на які ці блага орієнтовані. Наприклад, самі ж клієнти, покупці, менеджери.

Чим це корисно?

Суть проста: одна голова добре, а дві – краще. В ідеалі у процесі таких сесій сира, нова ідея шліфується, обробляється і доводиться до стану готового до реалізації на ринку продукту. Усі учасники слухають про задум, цінності, проблеми проекту-стартапу, пропонують рішення, ставлять питання і визначають, куди рухати проект далі. Задіяні сторони дають погляд з різних боків. Що не бачить розробник, має підказати клієнт, який потенційно буде це споживати.

Звідки таке з’явилося?

У 2000 році науковці-економісти Коімбатур Прахалад і Венкат Рамасвамі опублікували статтю «Залучення компетенцій споживача», де визначили поняття співтворчості.

Як це працює?

Із запізненням на «червоній сцені» фестивалю зібралися всі стартапери. Модерував сесію Девід Пассяк, новатор, експерт зі співтворчості, бізнес-моделях в економіці.

Спочатку всі охочі розповідали про свої ідеї, давали аудиторії загальне уявлення про свої проекти.

Серед ідей соціальний проект для допомоги внутрішньо переміщеним особам з Донбасу, зелена лабораторія в кожному під’їзді, бізнес-сніданки із залученням матерів, проект міського упорядкування, школа творчості для дітей, інтернет-видання (зізнаємося, це була наша редакція) і навіть мобільний додаток для pub-crawling (західна традиція ходіння компанією по кількох барах за ніч).

Модератори записували ідеї, а потім групували схожі проекти. Далі сміливців з аудиторії запрошували приєднатися до шести створених команд.

Новостворені групи обговорювали ідею визначені хвилин 15, в стилі справжній пітчингів розписували все схемами зі стікерами на паперових дошках. Готові концепції знову презентували двом іншим командам, які мовчки слухали і записували питання до проектів.

І на останньому етапі кожна команда обробляла поставлені своїми колегами питання, робила фінальну презентацію і отримувала 3 хвилини слави на сцені остаточних презентацій.

Організатори дякували учасникам, команді фестивалю і обіцяли тримати зв’язок з авторами цікавих проектів. А далі розійшлися хто куди – випробовувати pub-crawling на практиці або на вечірку у хату сім’ї Ющенків.

Фото: Марія Писаренко, Іванна Савчук

Найцікавіше збирала Марія Писаренко

ПОДІЛИТИСЯ:

Leave a Reply

Top