Ви хоча б раз задумувалися про власний бізнес? Цікавилися, наскільки реально в Україні започаткувати стартап?
Таких, як ви, виявляється, нам не вистачає. Інвестори хочуть, але не знають, куди вкладати свої гроші.
Так вважає екс-міністр економічного розвитку і торгівлі, засновник Києво-Могилянської бізнес-школи Павло Шеремета. А ще він звертається просто до вас: беріть і дійте, не сидіть на місці.
Пало Шеремета (перший зліва) – модератор на панельній дискусії “Можливості і виклики для інвесторів в Україні”
Чого не вистачає українським стартапам?
Сміливості, творчості, наполегливості.
А як щодо інвестування?
А що таке наполегливість? Це коли ти наполегливо шукаєш гроші. Найлегше сьогодні ввечері сісти й сказати: «Я втомився, нема грошей, ніхто мені їх не дав». А хтось тобі щось винен? Ти завтра йди й шукай ті гроші. Якщо активно шукаєш, але тобі не дають, повернися до своєї ідеї. Можливо, вона не така вже крута й творча.
На жаль, не вистачає самих стартапів. А на ті стартапи, які є, треба молитися. Їх треба любити і плекати. Хоча теж не перебрати з цим: на них чекає світова глобальна конкуренція, а там ведеться жорстока боротьба.
Між іншим, ті стартапи, які є в Україні, життєздатні.
Нещодавно був у Швейцарії, на конференції у Давосі. Мав вільний день. Думаю, піду на лижах покатаюся. Спочатку з’їхав з синьої траси. Здавалося б, це в Альпах, а таке враження, що катання польові. Пішов на червону. Теж не вразило. Вирішив спробувати чорну. Ну а що робити? Хотів на лижах покататися. Там уже більш-менш відчув те, що хотів. Але ніщо не зрівняється з центральним нечищеним схилом Тростяну в Карпатах. Нечищений Тростян — це смерть фашистським окупантам.
Український бізнес дуже подібний. Якщо ти пройшов український бізнес, у світі можеш досить добре себе почувати. Ти пройшов, напевно, найважче, 82-гу, а ще не так і давно 135-тю економіку за легкістю ведення бізнесу.
З іншої сторони, бізнес у нас набагато спрощений. Через те, що мало стартапів, мало інвестицій, на ринок заходить мало мультинаціональних компаній, майже немає конкуренції. Немає таких ключових персонажів, як IKEA, BurgerKing, PizzaHut. Немає жодного іноземного університету. Ми можемо розглядати галузь за галуззю. Звичайно, у нас є монополії. І те, що вони б’ються, ускладнює бізнес, бо не пускає нових гравців. Ти стаєш другим, а вас двоє всього-на-всього. В Америці було б двадцять двоє в одному місті. Тому вести бізнес в Україні — це не аж так складно.
Чого ж не вистачає українцям, щоб зважитися робити стартапи?
Між іншим, того ж. Сміливості, творчості, наполегливості. Плюс ще одна річ. Розуміння того, що ніхто тобі нічого не винен. Ніхто тобі нічого не зробить. Ніхто тебе не підтримає. Ти сам мусиш йти й робити. Держава уже підтримує тим, що захищає твої права. Більше вона нікому нічого не винна, особливо молодим здоровим людям. Достатньо, що вона тримає оборону. Усе решта повинні зробити ми.
І чим більше буде розуміння того, що в цей час, в цю хвилину, у цій спеці, хлопці сидять в окопах, а ми дурницями займаємося, тим чіткіше буде усвідомлення того, що так не чесно і треба самому йти щось робити.
Куди потрібно звертатися, щоб знайти інвестування?
На цьому фестивалі (Connect Ukraine Festival для стартапів і співтворчості – ред.) було кілька організацій: Райффайзен Банк Аваль, Horizon Capital, найбільший інвестиційний фонд в Україні, Dragon Capital. Хочу висловити дуже важливу думку: грошей в Україні приблизно у 5 разів більше, ніж ми використовуємо на бізнес. Гроші є. Я знаю, Райффайзен Банк Аваль має і хотів би використовувати більше ресурсів на бізнес. Але він змушений вкладати їх у державні облігації, бо не бачить достатньої кількості хороших бізнесових проектів.
Які останні українські стартапи були хорошими?
Говорять про цей Petcube (гаджет, що дозволяє власникам на відстані слідкувати за своїми домашніми улюбленцями – ред.). До речі, тут теж є проблема: ми мало про них знаємо. ЗМІ про них мало пишуть, але й вони про себе мало розповідають. Молоді підприємці намагаються достатньо швидко вивести виробництво за кордон. Кажуть, що говорять про себе, але через якийсь час мають проблеми з силовими та податковими органами через це. Можливо, цей страх трохи перебільшений, проте не безпідставний. І тут уряду треба добряче подумати, як зробити так, щоб цього не сталося. Ми не можемо розвивати економіку, водночас допускаючи наїзди на бізнес.
ModnaKаsta. В принципі стартап орієнтований на Україну, хоча вони також зараз думають про те, як вийти у світ.
Є хороший державний стартап — ProZorro. Я стояв ще біля його витоків у 2014 році. І вони хочуть вивести українську систему публічних закупівель за кордон.
Те, що українські стартапи йдуть на міжнародні ринки – це прекрасно. Смішно придумувати ідею лише для українського ринку. Ми велика країна, але маленький ринок, бо маємо невелику грошову місткість. Набагато краще відразу думати глобально.
Уявімо, що я відкриваю кафе. Що маю представити, щоб інвестори дали на нього гроші?
Звичайно, тут мають бути фінансові розрахунки. Бізнес-план, але не дуже детальний. Якщо їм будуть потрібні деталі, вони швидше за все своїх людей виділять. Спонсорів набагато більше турбує інше. Вони хочуть кіно, історію в динаміці. Хочуть бачити натхнення. Passion. Знати, що було до та що ж буде згодом.
Ви можете сказати, що навчалися там і там, побачили щось, чим загорілися, і захотіли зробити у нас. Чесно кажіть, якщо це ваш перший проект. Далі важливим є вміння подати. Якщо це уже не перший ваш проект, це ще краще. І тут не треба лякатися банкрутства чи помилок. Наприклад, у Каліфорнії взагалі говорять, що поки ти не збанкрутував, ти не в бізнесі. В Україні обережніше ставляться до поразок, але усі розуміють, який складний ринок. Я помилявся, вони помилялися, та що там, Microsoft 8 разів за останні 15 років грубо помилився. Купили Nokia, продали Nokia, спочатку не вважали, що Інтернет – це крута ідея, потім схопилися за голову, коли Netscape був уже набагато попереду. Не помиляється той, хто нічого не робить. І ці люди це дуже добре розуміють.
Що має робити влада для розвитку стартапів в Україні?
Три речі. Треба усувати корупцію. Без цього не буде нічого. Будь-яка корупція є монопольною. А буде монопольність, будуть і проблеми з малим бізнесом.
Кращий захист прав власності. Рейдерство – це порушення прав власності. Йдеться не тільки про зміни в законодавстві, а й про дотримання цього законодавства.
Потрібен настрій в країні. Треба пояснити кожному, що усе в його руках. Треба спілкуватися. Проблема в тому, що ще є люди соціалістичної спрямованості, які думають: «Потурбуйтесь про мене. Дайте мені. Я не хочу платити світову ціну за газ». І ті, хто обіцяють нижчу, очевидно мають кращі електоральні виборчі перспективи. Але ми це робили. Нам усім треба зрозуміти, що це шлях в нікуди, до ще більших злиднів, хоч вам і здається, що це круто. Насправді, круто — це закатати рукава і почати працювати, чесно, легально, на себе. А влада тим часом почистить корупцію, захистить вашу власність і організує оборону країни.
Як на розвиток стартапів вплинуло прийняття безвізового режиму? І чи впливають на це наші євроінтеграційні прагнення?
Це динамічний процес. Він залежить від того, як швидко ми будемо рухатися, та того, що буде в Євросоюзі. Там теж свої глибинні трансформації відбуваються: євро, Brexit, інші речі. Безвіз впливає позитивно, але це не єдиний і не найважливіший фактор. Найважливіший фактор – це коли ми в Україні захочемо жити гідно. І не просто захочемо, а й почнемо діяти.
Що таке жити гідно? Це робота без вихідних. Ви знаєте, що між 16 квітня та 15 травня 15 вихідних? Півмісяця українці відпочивають. Я чомусь подумав, що якщо Радянський Союз придумав свято 2 травня, то Росія теж його святкує. Але ні, нація-агресор працює в цей день, а нація-жертва відпочиває.
Друзі, якщо ви хочете святкувати, святкуйте, лише потім не гризіть себе, що все погано. Не з’являється благо, святкуючи.
Китайці не відпочивають взагалі. Корейці, поляки також. Тому ми і бачимо, що Китай зараз країна номер один у світі за економічним розвитком. Китайці зростали протягом 30 років в середньому на 10 % за рік, були роки, що на 14%, найнижче —на 6%. У нас же найуспішніший 2005 зі своїми 8%.
Знайдіть мені ще країну у світі, яка відпочиває півмісяця. І я не беру літо, це не тоді, коли Різдво і Новий рік. Я беру всього-на-всього весняний місяць. Такого немає, повірте мені.
Спілкувалася Іванна Савчук