Загнаний у «Квадрат»: чому треба піти на шведську сатиричну комедію

Фільм-володар «Золотої пальмової гілки»-2017 виходить в український прокат 21 вересня, а ми розповідаємо, чому на нього слід піти в кіно і витратити аж дві з половиною години свого часу.

Головний герой Крістіан (Клас Бенґ) – куратор стокгольмського музею сучасного мистецтва. На цьому кадрі він саме готовий давати інтерв’ю американській журналістці (Елізабет Мосс).

Фото Arthouse Traffic

Усе починається доволі невинно: Крістіан, «типовий» європеєць, стильний і вихований чоловік, а виховані часто виявляються довірливими, − дорогою на роботу опиняється у дивній ситуації на центральній площі. Жінка начебто втікала від чоловіка, який погрожував її вбити, і просила про допомогу перехожих. Під рукою опинився Крістіан, який вже за хвилину виявить, що кишені його пусті, а дівчини і сліду нема.

Трейлер

На роботі важлива презентація, тому відслідкувати за навігатором його вкрадений мобільний головний герой доручає одному з працівників. Уже ввечері, коли маячок телефона зупинився в одному з віддалених районів шведської столиці, помічник Крістіана подає ідею розіслати листи з ультиматумом повернути вкрадене усім мешканцям будинку, де ймовірно перебувають речі боса.

Фото KINOafisha.ua

Після цього на перший погляд стабільне життя Крістіана йде шкереберть.

«Квадрат», за словами Педро Альмодовара, голови журі цьогорічного Каннського фестивалю, – це «дотепна розповідь про найгіршу диктатуру з усіх можливих – диктатуру політкоректності».

Сатиричну комедію було обрано Швецією як національного претендента на премію «Оскар» за найкращий неангломовний фільм, відтак він став одним із фаворитів.

Фото Reuters. Режисер Рубен Естлунд з головним призом Канн «Золотою пальмовою гілкою»

Чому «Квадрат»?

Такий експонат з’являється в музеї, який курує Крістіан. Це «місце довіри і простір загальної рівності».

Фото Arthouse Traffic

У чому проблема?

Доречно звернутися до самого Крістіана, а точніше Класа Бенґа, який в одному з інтерв’ю розповів про своє ставлення до стрічки та її проблематики:

«Квадрат» намагається донести сатиричну думку про те, що іноді світ постмодернізму сприймає себе надто серйозно і стає настільки зарозумілим, що перестає відображати реальність. Мистецтво − це дзеркало, віддзеркалення світу, але, абстрагуючись від реалій, воно може втратити зв’язок з нашим життям.

Мені здається, стрічка не стільки про мистецтво, скільки про цінності європейського способу життя, адже події відбувається у світі контемпорарі-арту.

Існує така американська концепція кіновиробництва: у вас є персонаж, з ним трапляється щось погане, він проходить через всі ці випробування і стає новою людиною, яка щось зрозуміла в цьому житті. Чи можете ви впізнати в такому герої когось зі своїх знайомих? Люди рідко виносять уроки з подібних життєвих ситуацій. Ми постійно здійснюємо одні й ті ж помилки знову і знову, дуже рідко в житті трапляється щось, що докорінно змінює тебе.

Фото Arthouse Traffic

Усе ж кіно залишається тим самим містком порозуміння між освіченістю і грубістю, дипломатією і фізичною силою, звіриним у людині. «Квадрат» тільки на перший погляд здається естетським кіно «для обраних», та насправді воно про все одразу.

Не можна конкретно сказати, що режисер мав на увазі це і це, та мета Естлунда була нагадати нам про вічне, про наші життєві пріоритети, про людяність. І зробив він це багатьма виражальними засобами. Показав ризик перформансу (до речі, нещодавно у Києві виступала з лекцією відома сербська мисткиня Марина Абрамович, вона – яскравий приклад, коли можна стати жертвою перформансу), коли гра переходить у жорстоку гру, варто лише сказати «робіть все, що заманеться». Показав маніпулювання жінкою чоловіка (знов-таки, ігри, в які грають люди). Показав співіснування у суспільстві «здорових» людей з уразливими верствами населення і випадки, в яких важко знайти баланс (чоловік з психічними вадами на обговоренні виставки з митцем викрикує лайливі слова; жебраки нав’язливо вимагають гроші у забезпечених громадян). Висміяв агресивні піар-кампанії, які маніпулюють болючими для соціуму питаннями та порушив питання відповідальності за наслідки таких кампаній. Не існує універсальних способів вирішення конфліктів, як і немає універсального рецепту щастя.

Фото Arthouse Traffic

«Квадрат» − це про пошук балансу, золотої середини у всьому, а також про вразливість, здавалося б, цивілізованого європейського життя, це чудова метафора квадрату, як рівності, але цієї фігури не існує в природі, так само як і рівності, як би людство її не прагнуло.

 

Оцінила Ольга Усачова

ПОДІЛИТИСЯ:

Leave a Reply

Top