З кожним роком обсяг легкої промисловості невпинно зростає. Кількість виробленого товару перевищує попит споживача. Проблеми утилізації та впливу моди на навколишнє середовище все частіше лунають з вуст світових брендів та захисників природи. Такий негативний тренд не оминув і Україну – наші крамниці заповнили неякісним одягом з Сполучених Штатів та Європи. Зараз кожному покупцю необхідно зробити вибір: піддатися спокусі мас-маркету чи підтримати новітній тренд апсайклінгу.
Як нас вбиває мас-маркет
Такі бренди як H&M, Topshop, Zara виробляють речі на “один сезон”: поганої якості та із синтетичних тканин. Через надмірне виробництво у крамницях часто залишається нерозпроданий товар, який утилізують через спалювання.
Ненатуральний одяг з кожним пранням продукує шматочки пластику, що опиняються у водоймах, потім через їжу та воду потрапляють нам у тіло. Вчені досі не можуть встановити, до яких хвороб це може призвести.
Апсайклінг як альтернатива
Поняття апсайклінг складно знайти у сучасних іноземних словниках, не згадуючи вже про український. Мета дизайнерів-апсайклерів надати одягу другий шанс на життя. Так, зі старої футболки можна зробити еко-сумку, а з чоловічої сорочки – жіночі шорти.
Кількість українських дизайнерів, які займаються апсайклінгом, можна перерахувати на пальцях. Переважна більшість з них не має власних точок збуту товарів, тому працюють через сайт, Facebook чи Instagram.
Для апсайклерів, як ні для кого, важливий підбір тканини. Вони дуже ретельно ставляться до пошуку матеріалів. “У першу чергу звертаю увагу на якість та склад: це має бути максимально натуральна тканина або з мінімальними домішками синтетики. Під час виробництва одягу використовую як нові тканини, так і речі, які були у використанні, а також обрізки тканин”, – розповідає засновниця бренду Rehash Анна Тесло. У цьому процесі на допомогу приходять інтернет-платформи, зокрема OLX чи “Шафа” та вінтажні крамниці. Особливу роль у апсайклінгу займають секонд-хенди.
Ціна проти унікальності
Головна перевага “швидкої моди” – приваблива ціна та широкий вибір речей. Але покупець потроху перетворюється на жадібного консюмера та не може зупинитися на купівлі тільки однієї пари штанів. Ще й реклама постійно нагадує, що при покупці трьох кофтинок п’яту можна отримати зі знижкою у 12%.
Експерти зазначають, що за ту ж ціну можна собі дозволити й авторські речі. До того ж якщо у вас валяються старі тканини чи речі – можна заощадити на матеріалі. Наприклад, український бренд UliUlia пропонує пошити сумку “бананку” зі старого оксамитового піджака або пари джинсів за 450 гривень. При цьому такий аксесуар від масового виробника буде коштувати від 300 до 600 гривень. Погодьтесь, різниця невелика.
“Часто питають: чого так дорого, тканини ж не нові? Бо ви платите за унікальний пошив та підбір тканини”, – пояснює одна з дизайнерок.
Особливості українського ринку
Екологічні виробники констатують низький попит на апсайклінг одежу серед українців. Пов’язують це з двома чинниками: вартість вища за мас-маркет та відсутність довіри до тканини б/у. Тому українські виробники змушені шукати ринок деінде. Наприклад, бренд RUN/Met_Energy переважно виставляється у Берліні. “Тому що там є магазини, там купують. Берлін – це екологічний хаб Європи”, – розповідає засновниця компанії Наталя Татарчук.
Відповідальні дизайнери вже створили сайт Soon Store для українських покупців, пропагуючи новий досвід свідомого споживання. Всі представлені там бренди відповідають критеріям Sustainable виробництва. В магазині покупець може знайти органічні натуральні тканини та перероблені матеріали, а також одяг створений за принципами cruelty-free, тобто без шкоди тваринам.
Не варто забувати, що рух апсайклерів ще молодий, а в Україні він народився не більше 3 років тому. З кожним роком лави дизайнерів-новаторів поповнюються, поширюючи ідею відповідального ставлення до майбутнього нашої планети.