Повільна отрута ейджизму: Україна VS США

Фото: Unsplash

«Мені вже 49. Хто захоче мати такого працівника?» Схожі думки часто виникають у голові безробітної людини середнього віку. Чому? Причина полягає в ейджизмі. Під цим словом розуміють тип дискримінації, який передбачає упередженість по відношенню до людей певної вікової категорії. 

Цей термін уперше вжив геронтолог Роберт Н. Батлер, аби описати  дискримінацію літніх людей. Сьогодні ж це слово часто застосовується до будь-якого типу вікової дискримінації. Наприклад, представники молодого покоління можуть зазнавати труднощів із пошуком роботи й отримувати меншу зарплату через брак досвіду, тоді як літні люди відчувають проблеми із просуванням по службі або зміною кар’єри та стають «нікому не потрібним мотлохом».

Дискримінація за віковою ознакою часто зберігається, навіть коли «вікові» працівники не мають проблем зі здоров’ям і не є менш освіченими, менш кваліфікованими або менш продуктивними порівняно з молодими співробітниками. 

Показовим є масштабний експеримент, проведений Національним бюро економічних досліджень США. Вчені-економісти розіслали понад 40 000 фіктивних, але реалістичних резюме від імені пошукачів роботи трьох вікових категорій – до 30 років, до 50 років і близько 65 років. За відгуками роботодавців були отримані переконливі докази вікової дискримінації літніх жінок. Особливо тих, хто досяг пенсійного віку. Водночас свідоцтв про вікову дискримінацію чоловіків було значно менше. Найоптимістичнішими стали результати щодо резюме молодшої вікової групи, у якій від 14 до 32% «претендентів» (в залежності від сфери працевлаштування) отримали запрошення на співбесіду. У старших групах ситуація була вдвічі гірше.

Ні для кого не секрет, що пік кар’єри в Україні – 30 років. Якщо до цього віку ти не став великим начальником, тебе вважатимуть невдахою. А якщо тобі 45, і ти досі їздиш на роботу в метро, то марно сподіватись на пошану оточуючих тільки за те, що ти мудрий і розсудливий професіонал, розумієшся на багатьох речах і просто гідна доросла людина.

Трохи інша картина на Заході. Пік кар’єрного зростання тут припадає на 40-50 років, і навіть ці вікові рамки не перешкоджають рухатись далі й досягати більшого. Якщо ти наполегливий і беручкий, тебе обов’язково помітять, і це принесе свої плоди. До речі, за прояви ейджизму роботодавець може постати перед судом. Тому в оголошеннях про вакансії не прийнято вказувати вік.           

В США (і не тільки) не прийнято розміщувати фото на резюме, також ніхто не вимагає вказувати вік. В коледжах можна зустріти 40-річних. А в Німеччині не є рідкістю студенти, які отримують нову спеціальність після виходу на пенсію. Потім вони можуть навіть відкрити власну справу.

На відміну від України, в Європі через високу заробітну плату на роботу неохоче беруть фахівців з низькою кваліфікацією. Кожний працівник повинен дати більше прибутку, ніж компанія витрачає на нього. Тому добрий фахівець, незалежно від його віку, завжди знайде роботу. І тут вже ризикує програти молодий.     

Варто зауважити, що в багатьох країнах з високим і середнім рівнем доходу діють антидискримінаційні закони щодо боротьби з ейджизмом на робочих місцях. У США існує закон, який забороняє дискримінацію в сфері зайнятості людей у ​​віці 40 років і старше. Деякі країни пішли ще далі – наприклад, в Нідерландах передбачено превентивний скринінг оголошень про наявні вакансії для попередження дискримінації за віковою ознакою. В Україні дискримінація, в тому числі за віком, заборонена статтею 21 «Кодексу законів про працю України».

Як не дивно, але часто ейджизм породжуємо, провокуємо та підтримуємо ми самі. Коли сердимося в супермаркеті на повільну літню касирку, коли дозволяємо собі піти з пари молодого викладача чи вимагаємо, аби нас прийняв старший лікар, а не новачок. Тому боротьбу з віковою дискримінацією варто починати із себе. 

Катерина Морозова

ПОДІЛИТИСЯ:
Top