Що не так з українцями?

Фото: Український тиждень

Україна добре відома як країна великого потенціалу та втрачених можливостей.  Однак, усвідомивши свої проблеми, вона може змінитися на краще. В Україні найчастіше каноном успішності в життєвому плані виступають соціальні мережі.  Скільки країн ти відвідав, речі яких брендів є в твоєму гардеробі, з ким ти граєш у покер в суботу ввечері, а з ким готуєш стейк в неділю вдень.

Спроба підмінити власною успішністю розвиток країни – це та причина, через яку все більше говорять про так звану «Київську мильну бульбашку». Цей міхур – спільнота успішних людей, для яких мірилом реформ є куплена квартира, а свідченням прогресу – поїздка до Стокгольма на вихідні.  І нехай самі по собі ці люди – цілком симпатичні персонажі, яким можна тільки позаздрити з приводу креативності організації свого уїк-енду, країна в широкому сенсі живе дещо іншим життям. А вже до нього виникають претензії та критика.  

Узагальнивши основні проблеми в громадянському суспільстві, культурному середовищі,  економічному і політичному секторах, ми зібрали основні підводні камені українського суспільства:

Фото: Pinterest

Страх індивідуалізму.  Чи не кожен українець рівняється на колег по професійному цеху, родичів або сусідів по поверху, внаслідок чого в нашій культурі не з’являються культові особистості глобального рівня. Найвеличніші люди стали такими, бо не боялися бути собою. Бред Пітт, Джоан Роулінг, Ірвін Уелш, Рагурам Раджан, Френсіс Фукуяма або Крістін Лагард чомусь виникають в контексті західної культури, а не локальних українських спроб знайти відповіді на питання про те, куди котиться світ і що з цим можна вдіяти.

Небажання глибоко розбиратися в політиці, відрізняти Укргазвидобування від Нафтогазу, Національний банк від Міністерства фінансів, а фіскальні реформи від медичних, причиною чому є читання неякісних медіа і надмірна любов до скандалів в соцмережах. 

Відсутність критичного мислення.  Це знову-таки похідна реальність від поширення соціальних мереж і бажання вірити лише в те, що відповідає твоїм поглядам.  Якщо почитати сьогоднішні телеграм-канали, то виявиться, що колишні топ-менеджери збанкрутілого банку VAB мало не готують план захоплення влади в помсту за неплатоспроможність їх фінансової установи, а Джордж Сорос і Ротшильди планують скупити всю землю в Черкаській, Житомирській та Вінницькій областях.  Це клікабельно, популярно серед аудиторії, але це – фейки.

Невміння планувати далі, ніж на рік вперед. Серед причин і низькі доходи, і відсутність упевненості в завтрашньому дні, і невміння цікавитися більш широкими суспільними трендами, ніж ті, про які говорить телебачення.  Відсутність довгострокового планування – коли ти не відкладаєш 5–10% зарплати в персональний пенсійний план, схильний думати тільки про сьогодні, а в кращому випадку – завтра.

Сила масового інстинкту.  Проблема в логіці: якщо у сусіда є дача, то й мені вона потрібна. Хоча, може, куди краще було б витратити гроші на якісну освіту для себе або дітей. Той же масовий інстинкт породжує небажання вводити ринок землі, підозру до західних програм розвитку та всі види нерівності – від гендерної до фінансової.

Ностальгія.  За студентськими роками, за доларом по 8, за часом, коли вперше купував магнітики в Ялті або вперше дізнався про існування смартфонів. Україні потрібно дивитися навколо та йти вперед. У минулому – переважно проблеми й нереалізовані можливості.

Низька трудова мобільність.  Якщо професійна кар’єра вже п’ятий рік не розвивається, то людина рідко докладає зусиль, щоб поліпшити освіту чи розширити коло професійних зв’язків. Середньостатистичний українець здатний підтримувати листування у Вайбері зі своїми численними родичами, але навряд піде на курси програмування після того, як його звільнили за непотрібністю.

Бажання виправдовувати речі, які є неправильними.  Це і співчуття до корупціонерів, яким «світить» термін у в’язниці, і невміння усвідомити свої дитячі травми, і готовність продовжувати традиції минулого століття, які мають мало спільного з майбутнім, і нерозуміння того, навіщо потрібно платити податки.  Податки сприймаються як вимушене зло, а не як інвестиція в загальний добробут. Сучасний українець часто приймає рішення вивести з-під оподаткування те, що лежить у його гаманці, а не оплатити роботу поліклінік і армійську службу. Сумнівний висновок.

Дар’я Суслова

ПОДІЛИТИСЯ:
Top