“МЕНІ ХОТІЛОСЯ СВІЖИХ ОВОЧІВ ТА ФРУКТІВ”. ДОСВІД САМОІЗОЛЯЦІЇ СТУДЕНТА-ІНОЗЕМЦЯ

У чотирьох однакових стінах та без жодної можливості вийти до магазину за продуктами чи подихати свіжим повітрям впродовж двох тижнів в умовах самоізоляції жив Андій Вікулов.

Андрій – студент-третьокурсник Познанського технологічного університету, який переїхав на навчання до Польщі з Києва.  Коли увесь світ охопила пандемія коронавірусу, українець був у Сполучених Штатах на міжнародних змаганнях з авіабудування – де життя було сплановане похвилинно.

Андрій – крайній зліва

Коли у Штатах почала масово зростати кількість хворих на Covid-19, Андрієва група вимушено повернулася до Польщі – за кілька днів до закриття зовнішніх кордонів. Але через те, що Андрій – громадянин України, який живе в іншій країні, перетнути кордони виявилося непросто.

«Під час пересадки у Німеччині поляки без проблем пройшли реєстрацію. Мені ж на контролі сказали, що не вистачає паперів для перетину кордонів і в’їзду до Європи. Хотіли депортувати в Україну, помістили до ізолятора тимчасового тримання – такий «мавпятник», але врешті відпустили – за кілька хвилин до посадки на літак до Польщі», — розповідає Андрій.

По приїзду до польського дому у Познані, Андрій зіштовхнувся із новою проблемою. До поїздки студент жив у орендованій квартирі, але термін оренди завершився. Андрієві дозволили переїхати до гуртожитка, але за умови проходження двотижневої самоізоляції.

«Я цього зовсім не очікував. Для мене не проблема посидіти кілька днів вдома, але два тижні – це було вперше і трохи незвично через тиск, що не можна нікуди вийти», — каже студент.

Студент під час самоізоляції у польському гуртожитку

Під час карантину хлопець дистанційно навчався, займався спортом, читав книги та дивився фільми. Але студент розповідає: йому не вистачало дому. Самоізоляція українця припала якраз на Великдень – коли він планував приїхати додому, побути з рідними, друзями і погуляти Києвом. Натомість доводилося радіти відеозв’язку та старим фотографіям.

«Мені не вистачало компанії, щоб можна було поговорити – отак саме наживо. Батьки дзвонили кожного дня, але хотілося, аби хтось рідний був поруч, ось і все. Нормальне, людське бажання. І ще, якщо чесно, мені хотілося просто свіжих фруктів і овочів, але вийти і купити не міг», — ділиться Андрій.

Все ж самоізоляція – час, коли ти постійно маєш сидіти вдома, щоби не наражати на небезпеку інших людей. Окрім неможливості вийти погуляти, студентові доводилося обходитися продуктами, які встиг купити перед початком його карантину. У підсумку раціон Андрія переважно складався із різноманітних консерв та каш.

Після завершення двотижневої самоізоляції хлопець почав бігати вечорами та їсти багато свіжих яблук, а кілька днів тому повернувся додому, до Києва.

Андрій Вікулов під час поїздки до США

Такі переживання, як мав Андрій на самоізоляції, не рідкість, пояснює керівник напрямку “Ментальне здоров’я та корпоративні комунікації” Фундації Суспільність Андрій Сидоренко.

Сидоренко зауважує: найважче тим, хто опинився наодинці із таким викликом і був змушений його подолати без допомоги рідних – як-от студенти-іноземці.

«Щоб пережити будь-які стресові події, перш за все потрібно пройти момент прийняття, прийняття нової реальності, яка зараз є нормою. У випадку з Covid-19 ця норма надовго, як би ми не хотіли це змінити. У період пандемії потрібно знизити рівень вимог до себе та подумати про речі, які ми можемо у цій ситуації вирішити самостійно. Дбайте про себе та визначте ваші основні цінності. А також турбуйтеся про інших – це допоможе пережити існуючий етап життя», — підкреслює Андрій Сидоренко.

Мирослава Танська, Київ. Матеріал підготовлено в рамках Проєкту Всеукраїнського репортерського пулу

 

ПОДІЛИТИСЯ:
Top