На війні як на війні (з французької)
Показати роль людини у війні – такою є мета виставки французького фотографа Матьє Радубе. «Жити» – друга частина експозиції про життя й побут людей на лінії зіткнення. Проект охоплює не лише Україну – серед 12 представлених фотографій є й кадри з війни в Іраку. Від початку конфлікту на Донбасі Матьє відвідав Широкине, Мар’їнку, Чермалик і Попасну. Йому вдалося побувати з обох боків лінії розмежування й зрозуміти, чим керуються люди, йдучи на війну. Жодна фотографія не має назви – так кожен має змогу самостійно відтворити історію, зображену на ній.
1
«Мене цікавила віра воїнів, їхні переконання. Коли я розпочинав роботу над виставкою, я не хотів показувати політичний підтекст війни. Він і так усім відомий. Я хотів донести меседж про те, що людина там опиняється через патріотизм. Вона кидає все й іде боротися за свої переконання,» – розповідає фотограф.
В об’єктиві Матьє різні особистості й різні історії. Бабуся, яка запросила його на чай десь біля лінії фронту. Дівчата з авдіївської школи танцю, які під звуки бомбардувань готують святковий виступ для людей з інвалідністю. Грузинський воїн, який курить зі зброєю в руках. Іракські солдати, які грають у футбол під час відпочинку. Та особливе смислове навантаження має головне фото виставки.
«На фоні – сіре небо й темні поля. Навіть погода створює депресивний настрій. Але, на мою думку, краєвид нагадує тьмяний український прапор. Солдат, який курить біля авто, мав відвезти мене в Широкине. І сказав почекати. Постійне очікування – ось що найкраще описує війну на Донбасі. Всі люди на моїх фотографіях на щось чекають. У цей час вони багато думають: чому вони тут, що вони роблять, чому все так складно?» – пояснює Матьє.
© Mathieu Radoubé, 2017
Перебуваючи на лінії зіткнення, фотограф зрозумів: між «нашими» й «ворогами» не існує людини як такої. Він каже: «Коли ми чуємо про війну, нам називають лише числа: скільки переселенців, загиблих, поранених. Нам говорять про пропаганду й ефемерну ідею, але не показують фотографій і не розповідають історій людей, які перебувають на війні або втекли від неї».
Виставку відвідав Сергій Матюшенко, радник Посольства Королівства Данії з питань публічної дипломатії. Він теж бував у Пісках разом із журналістами й бачив війну. Дипломат стверджує: “Можна довго сперечатися про те, що стає причиною конфлікту, коли він закінчиться і хто вийде з нього переможцем. Але для того, щоб зрозуміти війну, її треба побачити на власні очі».
У зоні конфлікту завжди є елемент пропаганди, пояснює фотограф. Та все залежить від того, наскільки вона близька до істини. З власного досвіду він знає: в окопі пропагандистський аспект відходить на другий план. Людина з власними переконаннями залишається наодинці з війною. У фокус фотоапарата Матьє потрапили люди, які живуть – під час конфлікту, поза ним чи після нього, незважаючи на несприятливі політичні й економічні умови. Звідси й назва експозиції.
«Ми зупинили тиф, поліомієліт, чуму, вірус Ебола, голод. Чому ми не можемо зупинити війну?» – запитує фотограф.
Протягом місяця 12 кадрів із серії «Жити» можна роздивитися в Київській обласній державній адміністрації. Наступна експозиція матиме назву «Війна». Фотограф присвятить її руйнівній силі збройного конфлікту.
Роздивлялася та розпитувала Ірина Родіна