Перейти до вмісту
Home » Тістечка A La АТО від Наталі Литвин

Тістечка A La АТО від Наталі Литвин

Тендітна дівчина з неймовірною енергією, тернопільська активістка Наталя Литвин вміє не тільки пекти солодощі. Вона працює журналістом, а її акаунт в Інстаграмі – один з найпопулярніших серед тернопільських блогерів. До того ж,  дівчина більше року займалася волонтерською діяльністю, випікаючи смаколики для бійців АТО.  Наталя розповість нам про сучасні реалії волонтерства, про те, як під прикриттям розслідувала якість фаст-фудів, та поділиться секретами успіху в Інстаграмі.

Наталія Литвин. Джерело: http://nkontrol.org.ua

Наталю, коли ти займалася волонтерством, що для тебе було пріоритетним: приготувати якомога більше, щоб усім вистачило, чи якомога смачніше?

Ми тоді думали не тільки про кількість, а й про якість. Все повністю перепробували на собі. Готували сухі набори – борщі та узвари (передавались у вакуумній упаковці, приготування не потребують: необхідно просто залити окропом),  кутю на різдвяні свята, великодні набори і періодично передавали випічку.  Ми так налагодили виробництво, що знали повністю рецептуру, скільки чого кидати. І вже згодом працювали над кількістю, бо само собою, що відправлялося кожного тижня по великій вантажній машині в різні точки на передову й хотілося, щоб на довше вистачило для всіх.

Який епізод з історії твого волонтерства  найбільше вразив і запамятався?

Напевно, це наше останнє пакування великодніх наборів. На столі було близько 600 пасок. Ми тиждень безперестанку пакували паски і яйця,  перемотували плівкою. Вразило ще й те, що люди, які не мають можливостей та багато коштів, віддавали останнє. Наприклад, бабуся, яка принесла пакетик засушених яблук і десяток яєць. А люди, які мають тисячі, нічим не хочуть допомагати.

Що було найважчим під час приготування їжі та й взагалі волонтерської діяльності?

Організаторська робота. Коли йде мова про великі масштаби, дуже важко організувати велику кількість людей. Ну й, звичайно, складно було знайти тих, хто готовий допомагати. Ми тривалий час не могли знайти велику промислову сушку, тому сушили в домашніх умовах: хто в духовці, хто ще десь. На жаль, ніхто з влади не допоміг.

Як ти вважаєш, що допомагає армії більше: волонтери, чи державні організації?

Я думаю, що волонтери. Так,  держава платить кошти тим, хто воює, але на мою думку, вона мала би більше опікуватися армією, більше робити те, що обіцяє. Знаю, що є проблема з виділенням землі, яку так ніхто й не одержує. І якби не волонтери, цих проблем було б більше. Коли я займалася волонтерською діяльністю, священик у церкві виділив підвальне приміщення, і ми там збиралися по 50 людей, по 100 й пакували там допомогу в АТО. Ми проводили тематичні ярмарки, продавали солодощі, пряники. Навіть собівартості не брали, всі кошти відправляли в зону бойових дій.

Наталія Литвин та громадські активісти готують їжу для бійців АТО. Джерело: http://nkontrol.org.ua

Багато волонтерів уже втомилися. Люди очікували, що нова влада змінить ставлення до забезпечення армії і потреба у волонтерах відпаде сама собою. Чому цього не сталося?

Бо люди, які мають думати про зміни на краще, думають про це в останню чергу. Високопосадовцям, чиновникам це не цікаво.  Склалося так, що війна перетворилася на політику, бізнес, олігархію. Ми багато в чому розчарувалися. Зрозуміли, що на нашій праці піариться влада, яка не доклала до того жодних зусиль. Я могла 10 мішків капусти нарізати вручну за декілька днів і віддати. Це важко. В першу чергу фізично. А наша тернопільська міська влада хотіла привласнити цю роботу, яку ми ще й робили за свій кошт.  Багато людей перестали хотіти щось робити, побачили, що не так все складається, як хочеться. Вони зневірилися, бо дуже важко робити постійно те саме, знаючи що все це має забезпечувати держава. І так поступово ми перестали цим займатися.  Але це був досвід, який зараз приємно згадати.

Як реагували твої батьки й друзі волонтерську діяльність? Чи підтримували вони цю справу?

Однозначно підтримували, багато друзів після цього приєдналися до нас. Бувало, що брала пряники в університет, і одногрупники допомагали їх прикрашати до благодійного ярмарку. Дуже допомогла мама, яка зі мною вдома все різала й сушила. Тоді це було на іншому рівні. На волонтерство дуже позитивно реагували й допомагали хто як міг.

Ти працюєш в Громадському русі «Народний контроль» і часто вимагаєш від влади виконання їхніх обіцянок. Хтось з політиків викликає у тебе симпатію?

Симпатію викликає не конкретна людина, а дії. Якщо я бачу, що хтось підтримує правильний законопроект чи висуває хорошу ініціативу, то така людина симпатизуватиме мені своїми діями. Я розділяю погляди лідера «Народного контролю» Дмитра Добродомова. Якщо в нас є певні проблеми, ми пишемо йому, і він нам допомагає, ініціює запити з Тернополя у Верховній Раді.

Відомо, що ти проводиш журналістські розслідування. Розкажи про дослідження якості тернопільських закладів швидкого харчування ?

Щоб дізнатися всі деталі таких закладів, я пішла на автовокзал – місце, де кіосків з фаст-фудами найбільше – і влаштувалася туди на роботу. Мене одразу ж взяли, навіть не запитавши про санітарну книжку, готові були оформити неофіційно. Першого ж дня я вийшла на стажування, зняла все це на приховану камеру. Мене вразили умови зберігання продуктів: відсутні навіть холодильники. Столи витирали брудними ганчірками. Готують без рукавичок, мене навіть не попросили помити руки. Продавчиня навіть розказала «по секрету», що вони з-під прилавка торгують алкоголем. Потім ми прийшли з оператором і відкрито запитали у жінки, як можна в таких умовах працювати. Тоді я пішла в спеціальний державний орган з проханням перевірити цей заклад. Бо те, що я там побачила, жахає. Мені шкода власницю і продавчиню, але вже якщо заробляти, то не на здоров’ї людей та з дотриманням санітарних норм.

https://www.instagram.com/p/BRl5FfTBWOc/?taken-by=natalilytvyn

Чи допоміг тобі досвід волонтера в  журналістиці?

Волонтерство допомогло мені в житті, а не в журналістиці. По-перше, це був досвід роботи з людьми. Досвід боротьби з різними проблемами. Я не пов’язувала волонтерство з журналістикою, не робила репортажів, бо не люблю на цьому піаритись. Вважаю, що така допомога має йти від душі.

Твій акаунт в Інстаграмі – чи не найпопулярніший серед тернопільських блогерів. Поділися секретом успіху. Що треба, щоб досягти такої популярності?

Я не прагну популярності, займаюсь цим для душі. Дуже люблю спілкуватися, коли є віддача, коли людям подобається те, що я пишу.  Спочатку я, як і всі, просто виставляла свої фото. А тоді зрозуміла, що люди хочуть знати більше – де зроблене фото, як я туди потрапила і т.д. Я гарно готувала, старалася закидати гарні фото їжі, гарно це описувати. І люди, напевно, сприймали мене як успішного кулінара. Вони бачили, що я без ніяких курсів на своїй кухні навчилася готувати гарні десерти. І стала їм цікава. Я розумію, що людей цікавлять особистості, які чогось досягнули. На таких стараються рівнятися. Тому, щоб досягти успіху в Інстаграмі, потрібно знайти в собі якусь сферу, в якій ти успішніший за інших. І тоді писати про це інформативно, корисно.

https://www.instagram.com/p/BUljGoAh-Ep/?taken-by=natalilytvyn

https://www.instagram.com/p/BTqe7G0B6dc/?taken-by=natalilytvyn

 

Твої пости відомі не тільки красивими фото, а й корисними порадами на різні теми – від догляду за собою та приготування їжі до купівлі подарунків та порад щодо вибору різних речей.  Чому тобі хочеться  ділитися своїми секретами з підписниками?

Коли я це буду тримати в собі, то для людей я буду як знак питання. Вони не знатимуть, як я цього досягла. А мені хочеться бути для всіх відкритою. І якщо підписники вчитимуться того, що і я, мені захочеться знати ще більше, тягнутися до вищого рівня. Тому я ділюся своїми вміннями з усіма, щоб потім мати куди прагнути.

https://www.instagram.com/p/BT_QctMBSVR/?taken-by=natalilytvyn

Ти готуєш за перевіреними рецептами чи любиш експериментувати з чимось новим?

Намагаюся готувати за рецептами перевірених блогерів. У мене є фаворити, в чиїх рецептах я впевнена. Можу щось підкоригувати під себе: змінити кількість цукру чи замінити інгредієнт. Часто люди замовляють мої вже перевірені десерти. А якщо готую суто для себе, то це завжди щось нове. Я не люблю повторюватися. Надихалася програмою «Мастершеф», там є хороші поради.

Ти не хотіла б узяти участь у такому телеконкурсі?

Ні, бо для мене кулінарія – творчий процес. А це – шоу. Для мене не прийнятно, коли ти готуєш їжу і поєднуєш це з плітками про когось чи готуєш змію чи черв’яка.

Що приносить більше задоволення: готувати на замовлення чи для себе, для Інстаграму?

Звичайно, що для когось. Я не вважаю, що для себе треба так старатися. Для когось це робити набагато приємніше. Особливо класно, коли бачиш реакцію людини, а потім вона каже, що все було смачно.

 

Розпитувала Іванна Підборська

ПОДІЛИТИСЯ:

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.