Світ досі аплодує успіху Латинської Америки у 2011-2012 роках: 70 мільйонів людей вийшли із «зони бідності». Уперше в історії регіон зміг похвалитися «середнім класом», що перевищив кількість бідного населення. Однак зараз головні світові інституції попереджають: криза близько, вона може накрити регіон у будь-який момент.
Джерело: www.rioonwatch.org
Латинська Америка стала головним тріумфом останніх 5 років на полі боротьби із однією з найзапекліших проблем людства – бідністю.
Ці позитивні процеси в економіці країн Латинської Америки і Карибського басейну дійсно вражають. За даними Світового банку, частка населення, що отримує менш ніж 2,5 долари на день знизилася з 26,3% до 13,3% у період між 1995 і 2011 роками. Економічне зростання призвело до значних змін: кількість бідного населення в регіоні скоротилася більш ніж на 16% протягом 2003-2012 (з 41,6% до 25,3%); надзвичайна бідність була зменшена в два рази (з однієї чверті населення до 12,3%). Протягом одного десятиліття 70 мільйонів людей покинули зону бідності, що є значним досягненням для регіону. Як наслідок, у 2011 відсоток середнього класу вперше в історії перевищив відсоток бідного населення.
Тим не менш сьогодні в Латинській Америці залишається страхітливе число людей, що живуть в умовах крайньої бідності. У доповіді Світового банку зазначено: кожен п’ятий житель Латинської Америки – а це близько 130 мільйонів людей – усе своє життя проживає у бідності з менш ніж чотирма доларами на день протягом усього свого життя. Це «хронічно бідне» населення регіону, яке залишилося таким попри на безпрецедентний наступ проти бідності в Латинській Америці і Карибському басейні на початку століття ». Більше того, Програма розвитку ООН у своїй доповіді стверджує, що найбільша група людей в регіоні (220 мільйонів чоловік, майже два з кожних п’яти) існують на 4-10 доларів на день, і вони визначені як «уразливі», адже ризикують «скотитися назад в бідність» у будь-який момент.
Незважаючи на значне скорочення нерівності, Латинська Америка досі займає перші місця у світі за цим антирейтингом. За даними Світового банку, у минулому році Гаїті, Чилі, Бразилія, Колумбія, Панама, Гондурас, Коста-Ріка та Мексика увійшли в топ-10 країн із найбільшим розривом між багатими і бідними. Як пише The Economist, «При нинішніх темпах середньостатистичний латиноамериканець зможе отримати такі стандарти життя, якими насолоджувалися жителі «багатого світу» у 2000-х, не раніше 2052 року».
Чому це відбувається? Чи є бідність такою непереборною хворобою? Світовий банк передбачає, що «економічного зростання було недостатньо, щоб витягти хронічно бідних з цього стану». Іншими словами, тільки систематичні заходи можуть вирішити проблеми. І сценарій Латинської Америки далекий від цього.
Що означає бідність для місцевого населення?
Що тримає регіон у лещатах бідності
Дівчинка з бідної родини корінного населення Болівії, 2014. CNS photo/Paul Jeffrey. Джерело: www.americamagazine.org
Колоніалізм, несправедливість, нерівність, а також політика, спрямована не на добробут людей – усе це сприяло розвитку бідності в Латинській Америці. Латиноамериканці залишаються залежними від розвинених країн через велику кількість боргів. Для того, щоб зібрати трохи грошей, вони покладають усі сили на експорт, що робить їх ресурси дешевшими на міжнародному ринку. Уряд також скорочує споживання та імпорт, тому робоча сила отримує менше.
Є кілька причин, Латинській Америці так важко зменшити хронічний рівень бідності.
Перш за все, це відсутність у великої кількості населення санітарних умов та доступу до основних ресурсів, таких як електрика чи вода. Чи можна говорити про щось більше, коли немає головного?
По-друге, це низька ефективність закону і слабкість інститутів, що недостатньо піклуються про проблему бідності. Низький рівень освіти, високі незастраховані ризики (від стихійних лих), внутрішні конфлікти, міграція і депресивний стан людей у постійній скруті створюють ідеальне порочне коло: бідність веде до всіх цих проблем, а також високого рівня неписьменності, злочинності, поганого стану здоров’я громадян, що все, у свою чергу, впливає на економіку.
Вихід з порочного кола
Джерело: nip-lacea.net
Повертаючись до висновку Світового банку, економічного зростання і справді недостатньо, щоб назавжди позбутися проблеми тотальної бідності.
На це здатні лише систематичні, добре продумані заходи, спрямовані конкретно на вирішення цього питання. Для Латинської Америки потрібно укріпити верховенство закону: покласти край корупції і надмірному державному контролю над економікою. Це передбачає запровадження вільної торгівлі та сприяння регіональній інтеграції, співпрацю з міжнародними органами заради пошуку довгострокових рішень. Усе це має бути спрямоване на збільшення внутрішньої продуктивності (виробництво більшої кількості товарів й імпорт меншої).
Усередині країни реформи означатимуть приватизацію державних підприємств, кінець централізованої банківської системи, усування бар’єрів для бізнесу, впровадження конкурентних валют і вільного ринку освіти.
Безперечно, для вирішення проблеми бідності Латинській Америці доведеться розробити дієву далекосяжну стратегію, створити і координувати потужні соціальні програми. Усе це виходить за межі звичайних економічних реформ, які принесли неймовірне покращення рівня життя в регіоні впродовж останнього десятиліття. Однак бідність – це не той звір, якого достатньо просто приспати. Його не можна випускати з уваги, щоб не потрапити у чергову пастку порочного кола.
