Уже майже два тижні Катар, країна, яку називають Східною казкою, перебуває у стані дипломатичної блокади. Влада країни вже вимагає зняти блокаду заради переговорів, як повідомляє Deutsche Welle.
Про те, з чого все почалося та які можуть бути наслідки цього конфлікту, розказав Олександр Мішин, публіцист з питань Близького Сходу, країн Африки та інтересів України в цих регіонах.
Розпочнімо з того, що змінилося за цей тиждень блокади?
Тиждень блокади, хоча Саудівська Аравія це називає “ізоляцією”, поки спричинив більше дипломатичні, політичні та інформаційні зміни. У дипломатичному плані триває боротьба між катарськими дипломатами та їхніми візаві з Саудівської Аравії та ОАЕ.
Щодо розстановки сил: які держави підтримують блокаду Катару та які навпаки виступають на його боці?
На сьогодні дипломатичні відносини з Катаром уже офіційно розірвали 9 держав. Це власне Королівство Саудівська Аравія, ОАЕ, Бахрейн, Єгипет, Мавританія, Ємен, Коморські острови, Мальдіви та Маврикій. А також ще два невизнаних територіальних об’єднання: Тобруцький уряд у Лівії та уряд самопроголошеного Сомаліленду. Крім того, про обмеження дипломатичних контактів з Катаром заявили Йорданія, Джибуті, Еритрея, Чад, Сенегал, Габон та Нігер. Це перший табір: антагоністи Катару та залежні від саудитів держави.
Щодо власне союзників Катару, то поки це офіційно лише Туреччина. Проте підтримку Досі у різних формах надають Іран, Оман, Марокко, Кувейт, Ефіопія. Нейтральними поки лишаються Йорданія, Судан, Алжир, Туніс, Ліван. Тобто ми бачимо поточний розклад сил на Близькому Сході.
Чи можна вже зараз передбачити можливі наслідки цієї кризи?
Щодо політичних наслідків, то вже зараз можна говорити про те, що репутація Катару значно погіршилася. Йому намагаються нав’язати образ держави, що фінансує екстремізм. Хоча на Близькому Сході цей інструмент, на жаль, використовують усі без винятку сторони одна проти одної.
Щодо інформаційних змін, ми бачимо, що Катар втрачає свою потужну інформаційну зброю – “Аль-Джазіру” (ред. – найбільша телемережа арабською мовою). Натомість в інформаційному просторі арабського світу домінування переходить до саудівського супутникового каналу “Аль-Арабія”.
Щодо економічних наслідків, вони ще лише попереду. За цей тиждень спостерігається лише паніка серед інвесторів, еміратців, які купують газ із цієї країни, та безпосередньо катарців, які штурмували супермаркети та запасалися товарами першої необхідності.
США і Німеччина вже закликали послабити блокаду Катару. Чому це проблема для Заходу?
У США поки відсутня консолідована позиція щодо Катару. Президент Трамп підкреслив, що Катар покарано за фінансування екстремізму, але він нічого не говорить про аналогічну діяльність інших держав у регіоні, що співпрацюють з терористами. А цим багато хто не гребує.
У свою чергу держсекретар Тіллерсон дійсно наполягає послабити ізоляцію Катару, бо це підриває зусилля у боротьбі з тероризмом. Це гра у дві руки: Трамп адресує свої месседжі для внутрішньої аудиторії, а Тіллерсон – до зовнішньої.
Дональд Трамп під час візиту до Саудівської Аравії. Джерело: Le Monde
До того ж Трамп уклав із саудитами величезні збройні контракти на понад 300 млрд доларів та несе за це політичну відповідальність перед королем Салманом. А от Рекс Тіллерсон сам походить з ExxonMobil (ред. – одна з найбільших у світі нафтових компаній, а також одна з найдорожчих корпорацій у світі), а ця компанія має великі інтереси у Катарі, і їм не хочеться втрачати свої позиції.
Тобто це боротьба збройного та нафто-газового лобі в середині американського естаблішменту.
А яку позицію займає Європейський Союз у цій ситуації?
Щодо ЄС, то ці держави залежні від катарського скрапленого газу. Завдяки європейським державам тут також була збудована інфраструктура для його придбання та використання. Окрім того, ЄС хоче збільшити для себе кількість потенційних постачальників газу. Тобто відбувається диверсифікація. Менше ризиків – менше залежності від Росії. А це означає – нижчі ціни. Хоча Катар займає частку не більше за 4% газу на ринку ЄС, і зараз цю частку у них хочуть перебрати на себе США, або Росія.
Часто лунає ідея створення “Арабського НАТО”. Чи можна говорити про те, що цей проект вже розвалюється, так і не почавшись?
Так можна говорити лише частково. Теоретично проект може існувати і без Катару. Просто буде менше гравців. Але фундаментом “Арабського НАТО” є РСАДПЗ (ред. – Рада співробітництва арабських держав Перської затоки). А вона набуває дисфункціональності без Катару та може розвалитися. Так само ідея “Арабського НАТО” реалізується на практиці у форматі коаліції проти сил хуситів у Ємені. Катар з неї ще минулого тижня виключили. Отже, коаліція проти Ірану перебуває у стані кризи.
Мапа потенційний членів “Арабського НАТО”. Джерело: http://www.americansecurityproject.org
Якщо порівнювати неучасть Катару в “Арабському НАТО”, то це зовсім не буде тим самим, чим був вихід Франції з військових структур НАТО у 1966 році. Катар не найбільша військова потуга в регіоні. Найбільша військова сила “Арабського НАТО” – це Єгипет. Отже, неучасть Катару у цьому проекті – скоріше політична проблема.
Проблема в іншому: у головній ідеї “Арабського НАТО” – єдності. Без Катару блок буде немонолітним та хитким від самого початку.
Відносини між Катаром і країнами-сусідами в регіоні давно напружені. Чому ситуація загострилася саме зараз?
Дійсно, Катар має напружені відносини з окремими державами арабського світу від початку “арабської весни” в 2011 році. Особливо з Єгиптом після падіння уряду “Братів-мусульман” в 2013 році. Хоча до того відносини Дохи із Саудівською Аравією, ОАЕ та Бахрейном також мали свої негаразди.
Катарська криза, як відомо, почалася майже одразу після від’їзду Трампа з Ер-Ріяду у травні 2017. Це не є випадковістю. Зараз адміністрація Трампа розпочала втілення нової стратегії на Близькому Сході. Зміст цієї стратегії полягає у передачі функцій наглядача за регіоном державі, що є регіональним гегемоном. Такою державою США обрали Саудівську Аравію. Проте цей принцип “єдиного керування” безцеремонно порушує Катар, що має свої амбіції на лідерство в арабському світі. Тобто виникає хаос: два центри впливу.
Отже, Вашингтону буде складно та витратно розуміти, хто за що відповідає. Бо монополія Саудівської Аравії буде порушена. А значить Катар треба посунути та підкорити волі Ер-Ріяда. Тоді в регіоні все буде більш прозоро та передбачувано.
***
А що ж буде далі? Наскільки сильна економіка Катара, аби вистояти блокаду? Читайте огляд економіки цієї країни тут.
Спілкувалася Вероніка Орєхова