Корупція, незалежність журналістів та відкриті дані (open data) – що поєднує усі ці складники у сучасному світі? Зв’язки між ними вишуковує купа міжнародних організацій, створюючи різноманітні рейтинги, виводячи статистику та готуючи найдетальніші звіти.
Джерело: https://bossfight.co
Можна простежити закономірність між індексом корупції у світі, рівнем безпеки журналістської діяльності та доступом до відкритих баз даних. Адже логічно: чим більше перешкод зустрічають журналісти у своїй роботі, тим меншу кількість інформації отримує суспільство. У свою чергу непроінформоване суспільство має менше можливостей для протидії корупції, яка й заважає журналістам виконувати свою роботу. Виходить якесь замкнуте коло, чи не так?
Візьмемо для прикладу Данію. За даними Індексу сприйняття корупції у світі за 2016 рік (підготовлений організацією Transparency International) ця країна посідає перше місце. Це означає, що в Данії хабарництва майже не існує. Дивимося далі: у цій же Данії рівень доступу населення до інформації через мережу Інтернет досягає 92,3%. А за звітом міжнародної організації “Репортери без кордонів” за 2017 рік країна займає четверте місце у світі за рівнем свободи преси.
Порівняймо ці показники із Сомалі. Країна вважається однією з найкорумпованіших у світі (167, тобто останнє, місце за Індексом сприйняття корупції Сомалі ділить із Північною Кореєю). Усього лише 1,4% населення має доступ до Інтернету та відкритої інформації, а рівень безпеки журналістської діяльності тут також не на найвищому рівні (167 місце за тим же звітом “Репортерів без кордонів” 2017 року). Вочевидь, причиною таких низьких показників є не те, що число 167 – улюблене серед сомалійців.
За словами Олександра Щелокова, керівника українського проекту E-Data, причина таких високих показників корупції у державі ховається у рівні доступу до відкритих даних. Він зазначає, що 98% населення планети перебуває у стані корупції. Чому тоді одні країни успішно процвітають, а громадяни інших боряться за своє виживання?
Річ у тому, наскільки суспільство має можливість і взагалі готове протидіяти корупції. В одних проблемою для створення відкритих баз даних може бути застаріле законодавство (в Україні досі для створення величезних баз інформації послуговуються стандартами 1978 року), у других – неготовність уряду ділитися інформацією, а у третіх перешкодою може бути загальна незацікавленість населення тим, що відбувається навколо. Олександр Щелоков зауважив: “Криза в журналістиці полягає у тому, що журналістам не цікаво досліджувати великі бази даних”. Однак такі дослідження можуть бути напрочуд корисними.
Джерело: https://www.qplum.co
Для прикладу, Дмитро Гнап у своєму матеріалі “Щедрий вечір у Генпрокуратурі” розслідував активність закупівель канцтоварів працівникам Генпрокуратури напередодні Нового року. Протягом жовтня та листопада канцтоварів купувалося на суму близько ста тисяч. Однак у грудні ця вартість дивним чином зросла аж до трьох мільйонів. Виявилося, що співпробітники провели чимало транзакцій сумою у 199 гривень і 99 копійок. Думаю, усім відомий цей старий трюк маркетологів, коли ціна із дев’ятками наприкінці здається нам не такою вже і великою. Так от, всю цю “решту” переводили на рахунок однієї працівниці Генпрокуратури, яка зрештою “наколядувала” понад 250 тисяч гривень. На жаль, суд не знайшов ознак злочину в усій цій схемі. Та ми можемо побачити, які можливості розкриває робота із базами даних.
Хоча цим можливостям усіляко “перекривають кисень” обмеженням чи взагалі відсутністю фінансування, однак бази даних та сервіси для роботи з ними значно полегшують та покращують роботу журналістів. Тричі клацнувши мишкою, ми можемо відстежити, скільки коштів було переведено на рахунок конкретної компанії, хто отримав ці кошти та хто їх надіслав. Ми можемо дізнатися, як часто школи закуповують нове обладнання на виділені їм гроші і скільки це обладнання коштує насправді. У світі, де кожен залишає свій цифровий слід, дані вартують більше, ніж паперова валюта.
Розбиралася Анастасія Темченко