Home » “Суспільство спектаклю” по-американськи

“Суспільство спектаклю” по-американськи

Жила-була мильна бульбашка. На вигляд мирна собі рожева кулька, але всередині наповнена усіляким брудом, фейковими новинами, політиками-популістами і незрозумілими людськими виборами. Її роздували, як тільки могли: росіяни, нідерландці, британці і нарешті американці розірвали її. І все-все, що було всередині, стало явним і реальним.

Саме так можна було б розповідати дітям казку про те, чому світ змінився. Після американських виборів 2016, на яких обрали того, кого ніхто не сподівався побачити за кермом наймогутнішої держави світу, постало питання: а як так сталося? Чому, попри таку величезну кількість інформації та фактів, люди обрали мільярдера-популіста? Що спонукало їх до цього і що буде далі?

Такі ж питання поставив собі американських режисер Стівен Файгенбаум. Минула його документальна стрічка “Місто мрій” розповідала про розквіт та занепад Детройту, колись столицю автопрому США. Цього ж разу він планує упродовж чотирьох років знімати фільм про те, як виборці Трампа зустрічаються з реальністю після милозвучних їм твіттер-обіцянок. Ми поспілкувалися з ним про те, що спонукало його до цього, чим йому допомогла Україна та що може змінити Трамп у світі.

Фото: Stephen M. Katz

Розкажіть про ваш фільм. Чому ви вирішили його знімати? Яка у вас мета?

Поки що я на дуже ранній стадії створення фільму. Я був просто шокований, коли американці обрали Трампа. Я собі й уявити такого не міг. З раціональної точки зору на той час це було не можливо. Але люди, як і вибори, не дуже раціональні. Тоді я собі подумав, що було би добре простежити упродовж кількох наступних років за групою прихильників Трампа, аби краще зрозуміти еволюцію їхньої віри, адже реальність так чи інакше накладається на їх мрії.

Теоретики франкфуртської школи 1930-х, 40-х чи 50-х, як-от Ганна Арендт, Теодор Адорно, чимало говорили про отруйний вплив автократичних особистостей на суспільство. Коли сьогодні хтось каже, як погано жити і як вони хочуть усе переламати, незважаючи на наслідки, це наштовхує мене на думку, що вони причетні до усіх тих речей, що відбуваються зараз у світі.

Моя мета – зрозуміти. Я хочу усвідомити, де люди беруть інформацію, на основі якої роблять вибір. Мене хвилює те, що попри таку кількість медіа, ми все одно живемо у суспільстві спектаклю, як казав Гі Дебор. Люди стали глядачами власних життів. Фейкові новини зараз усюди, і народ просто не знає, чому вірити.

Мене тому й зацікавила Україна, тому що я був вражений, що вона вже постраждала від усіх цих проблем. Вони є глобальними і ми маємо розуміти контекст.

Ви на 100% впевнені, що ті, хто зараз так підтримують Трампа, у ньому розчаруються? Він підписав указ про будівництво стіни між США та Мексикою.

Я переконаний, що декому рішення Трампа сподобаються, декому – ні. Я не прагну щось довести чи щось спростувати, і мені не цікаво виправдати чи засудити людей, які підтримують його. Якщо й у мого фільму є мета, то ця мета – привести суспільство до тями, допомогти людям бачити не тільки поверхнево.
З мого боку було б високомірним говорити людям голосувати обережно. Я лише благородно сподіваюся, що вони можуть діяти та реагувати усвідомлено, а не як жертви суспільства спектаклю.

Довідка

“Суспільство спектаклю” – це книга французького одіозного мислителя Гі-Ернеста Дебора, в якій він роздумує над тогочасним суспільством. Однією з найбільш суттєвих для розуміння ідей Дебора фігур є Карл Маркс. Дебор переконаний, що система знань розвивається як мислення вистави, а саме, покликана виправдовувати суспільство і по можливості конструювати в науку помилкового свідомості. Ця книга – спроба довести до кінця міркування про символічний характер соціокультурної реальності, пояснити (або, принаймні, продекларувати) яка специфіка сучасного суспільного устрою

Фото: Stephen M. Katz

Ваш фільм буде суто документальним чи документально-художнім? Як ви збираєтеся показати розчарування людей?

Мій фільм буде документальним, і міститиме інтерв’ю, уривки з кінострічок, рекламу та документи – усе, аби створити історію. Я шукаю реальність, і саме з цих причин не люблю документальні драми.

Я не намагаюся відтворити розчарування на екрані, а всього лише зафільмувати правду людського життя, як я її бачу.

Говорячи про героїв для фільму, чи є якийсь принцип, за яким ви їх обиратимете?

Я не дуже вірю в героїв для фільму. Я обиратиму характери, базуючись на відчутті, що зможу мати з ними чесну розмову. Не можу передбачити, але загалом ми всі повні суперечностей. Суперечності і те, як ми з ними впораємося, і є матеріалом для великої людської драми.

У мене буде від чотирьох до семи героїв фільму, за якими я слідкуватиму.

Коли ви плануєте випустити фільм?

Я сподіваюся випустити фільм до президентських виборів у США 2020 року. Є ще також дискусія щодо того, аби зробити веб-серіал. Але у нас поки немає фінансування.

Який ваш основний меседж як американця  для людей за межами США? Чого варто остерігатися у діях Трампа?

Загалом, я сказав би, що варто довіряти власним судженням про Трампа. Він президент меншості, якого більшість американських виборців не любить. Трамп уже вніс хаос у міжнародну політику, що, скоріше за все, спричинить перестановки у політичних відносинах між Європою та США. Нестабільність – річ не добра, але ж ніхто не може передбачити майбутнє.

 

Спілкувалася Людмила Корнієвич

ПОДІЛИТИСЯ:

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *