Коли потрапляєш до Грузії, переоцінюєш заново увесь світ. Кожне велике місто та маленьке віддалене село, кожна лінія гірського схилу та морського берега, кожна сива голова та молода кров передають залізний дух цієї країни.
Серед місць, які мені пощастило побачити у Грузії, були і блаженне Батумі, і славетне Тбілісі, і казкова Сванетія.
Батумі. Джерело: cita.com.ua
Подорож почалася з незвичного для країни модерного Батумі — новітньої візитівки Грузії на туристичному атласі. Перше, що впадає в око по дорозі з аеропорту, — це абсолютно «прозорі» (у всіх сенсах цього слова) будівлі місцевої поліції. Подібні скляні споруди були встановлені по всій країні у рамках проекту боротьби з корупцією. Другою ж помітною рисою стає вражаючий контраст блискучого неонового центру з абсолютно «совковими» околицями. Як кожне швидко створене курортне місто, Батумі має майже все для закордонного гостя, але нехтує своїм господарем. Тут можна забути про побутові проблеми і насолодитися якісним обслуговуванням без ризику для гаманця. Але до Грузії їдуть не лише по відпочинок, а й по історію, тож наступною туристичною мішенню є Тбілісі.
Тбілісі. Джерело: yana.kiev.ua
Широкі проспекти Руставелі, старенькі вузькі вулиці та дрібна бруківка — усе це у Тбілісі переконує: ти в європейській столиці. Починаючи з головної оперної зали країни, аристократичної та вишуканої, і завершуючи кондитерськими бутіками, місто захоплювало мене, як дитину. А головне — це тепла гостинність грузинів, що радо зустрічають навіть незнайомців. Тут тебе не відпустять з-за столу без обов’язкових тостів та шматочка національної страви, а бути у Грузії і не дізнатися, що таке місцева кухня — це все одно, що побувати у Парижі і не відвідати Лувр.
Коли дні шалених бенкетів закінчилися, закортілося спокою та тиші, у пошуках гармонії з собою та природою час вирушати до далеких Кавказьких гір. Дорогою можна побачити сон з фантастичним лазуровим озером та крутими схилами, від яких паморочиться голова, і дуже здивуватися, коли він виявиться правдою.
Я жила у бузковому будиночку (єдиному такому на все село!), кожного ранку їла гарячі хачапурі з пічки-сванки та пила щойно надоєне молоко з пінкою у цілий палець. Тут не платять податків і п’ють воду з гірського струмка. Тут живуть поряд з фамільними вежами, яким уже тисяча років. Тут поважний грузин на прізвисько Дмитрій Іванович збирає рідкісні примірники грузинських перекладів Толстого та Достоєвського. Здається, що сніг тут буде вічно вкривати яблука у саду та далеку гірську вершину.
Коли потрапляєш до Грузії, переоцінюєш заново увесь світ. Ти з кожним днем занурюєшся в її життя дедалі більше і більше, а коли їдеш, то щирість привітань, гостинність та особлива народна мудрість змушують ще не одного разу повернутися думками до цієї гордої, норовливої, але такої затишної країни.
Мандрувала Софія Пангані