Будинок не може вважатися житлом людини,
поки в ньому немає їжі та вогню не тільки для тіла, але і для розуму.
Сара Маргарет Фуллер
«Чи знаєте ви, що кожний українець має нерухомість під Парижем?» – цими словами розпочалася екскурсія будинком Жана Моне, якого називають «батьком Європи».
Доки не змерзли на вулиці, увійшли всередину. Минаємо затишну їдальню, заповнену лише обіднім столом та старовинним годинником, і опиняємося в кабінеті. Маленький столик, поряд крісло-лорд, низькі книжкові полиці, а на стінах картини дружини Сильвії де Бондіні та фотографії.
– О! Це він з Кенеді? – здивовано питають з натовпу.
Джон Кеннеді і Жан Моне, 1962.
– Так, Жан Моне мав справу з багатьма відомими діячами, однак сам оминав софіти, – і далі гід розповідає історію «сірого кардинала», що запропонував Роберу Шуману план об’єднання вугільних та сталеливарних ресурсів Європи – першу цеглину побудови Європейського Союзу.
Жан Моне. Джерело: brookings.edu
Свого часу «залізний канцлер» Німеччини Отто фон Бісмарк відмахнувся від Європи, як від суто «географічного уявлення». За сім десятиріч Жан Моне сказав: «Європи ніколи не було – Європу ще треба створити».
Наступною оглядаємо спальню. Ледь вміщуємося разом, хтось жартує:
– Це вам не Межигір’я!
Насправді, Жан Моне свідомо відмовився від паризького шику. Він казав, що у скромному передмісті думається краще. Вдивляючись в заспокійливий краєвид з вікна, розумію ці слова.
Настає час покидати дім-музей. Подвір’я зустрічає неприємною прохолодою. Поки група фотографується та купує сувеніри, гуляю садом. Земля під будинком належить Раді Європи, а оскільки Україна є її членом, то й кожному громадянину нашої держави. Дивлячись на цю оселю, думаєш: величній людині не потрібен палац – їй необхідний дім, у якому затишно створювати себе.
Роздивлялася Софія Пангані