Молодий чоловік з довгим волоссям, татуюванням на руках і сережкою у носі, схожий трохи на європейське зображення Ісуса, але зі скейтом у руках. Його часто можна побачити у стріт-кафе на Бессарабці, яке вже стало популярним серед молоді. Ця людина стала однією із найважливіших фігур в українській веганській спільноті. Мені пощастило поспілкуватись з Рудольфом Краєвським — кулінаром-веганом, засновником інформаційного веб-порталу Всеукраїнського Товариства веганів “Vegano Hooligano” і співзасновником магазину у виробництві товарів у виробництві яких не постраждала жодна тварина.
Джерело: hdfashion.tv
Як довго ви займаєтесь веганством?
Я став веганом чотири роки назад і з того часу розвиваю культуру здорового харчування в Україні. Дотримуюся я суворої веганської дієти, в побуті використовую тільки ті предмети і речі, які не мають ніякого відношення до насильства над тваринами.
Що вас надихнуло розпочати такий спосіб життя?
Я був вегетеріанцем з 16 до 25 років, але потім трохи закинув цю справу. Переконаним веганом я став в кінці 2011, коли мені був 31 рік. Це не було спонтанним рішенням, я до цього прийшов усвідомлено. Я багато читав про цей стиль життя і переваги веганства наштовхнули мене зробити це рішення. Мені захотілось сіяти більше добра і чуйності – я вирішив мінятися і почати зі своєї дієти. Одного дня я просто зрозумів, що якщо я хочу, щоб світ став гармонійнішим, то повинен сам для цього щось зробити. Не хочу, щоб мені було соромно йти після свого життєвого шляху.
Хто Ви за професією?
За освітою я музикант-академіст, потім самостійно освоїв професію дизайнера. Ще пізніше вступив до Інституту кіно і телебачення, але навчання було для мене другорядною справою — я просто хотів бути режисером. З цим теж не склалося, і я вирішив змінити свій шлях і займитися тим, що мені справді подобається.
Як почався ваш бізнес з відкриття інтернет-магазину і стріт-кафе?
У 2011 році я зрозумів, що в Києві немає нічого для веганів, зате є маса міфів і упереджень в суспільстві. Наша спільнота бракує такого розмаїття і сильно відстає від інших розвинених країн. Щоб вирішити цю проблему, я відкрив веган-супермаркет в Інтернеті. І почав будувати все по цеглинці.
Джерело: www.villaninna.kiev.ua
Наскільки важко для вас було відкрити таке кафе і взагалі почати бізнес з нуля та чи плануєете ви розвивати його у майбутньому?
Кафе ми відкрили за три роки щоденної праці. Для людей наявність фізичної локації дуже важлива. Це підтвердження того, що це сильний бренд, професійна команда, якісна продукція. Так ми спочатку відкрили літнє кафе “Лігво хулігана”. А потім про нас дізнався веган з Німеччини і запропонував фінансову допомогу. Так ми отримали можливість розвиватися далі. Влітку відкрили “Vegano Hooligano” на Бессарабському ринку.
Стріт-кафе для мене — перший крок. Якби у мене були гроші, я б обов’язково починав з ресторану. Не потрібно думати, скільки ще працювати. Я готовий до всього, але далеко наперед загадувати не хочу. Поки буду займатися франчайзингом в Україні. Глобальна мета — відкрити у нас офіс офіційного веган-спільноти. Гармонійно і поступово соціаловувати веган-ідею у всій Україні. Для цього крім Києва, ми відкрили наше кафе в Одесі, Львові та Івано-Франківську.
Джерело: pris.com.ua
Яка аудиторія приходить до вас у кафе? На які страви є попит?
Взагалі половина відвідувачів не вегани або вегетеріанці, а люди, які цінують здорову їжу. Багато іноземців, а також київської молоді. Їжа у нас смачна: це найпопулярніші веганські страви. За роки існування магазину я зрозумів, що це фалафель, хумус і тофу.
У чому ваша веган-філософія та наскільки перспектиним є її розвиток в Україні?
Vegano Hooligano — це не просто кафе, ми несемо благодійну місію. Ми намагаємося підтримувати всі освітні ініціативи, дружимо з зоозахисниками, готові допомагати державним організаціям. Постійно проводимо лекції, майстер-класи, організовуємо заходи. Бренд завоював довіру не тільки завдяки нашій кухні, а через ідеї, яку ми просуваємо.
В українському менталітеті теж відбуваються зміни. Ми намагаємося прагнути до кращого, європейського життя (особливо після останніх подій), а в Європі веганство вже стало мейнстрімом. В Україні ми все ж відстаємо, і потрібне щось на кшталт “веган-просвіти”. Попит на вегетаріанську їжу зростає, а пропозиція — ні. Багато продуктів доводиться замовляти із закордону. Саме тому я готовий розповідати про веган-культуру. І останнім часом роблю це все частіше. У цьому я бачу особисту місію — рубати незнання про веганство та міфи, які є навколо нього.
Джерело: veganohooligano.com.ua
Ви маєте дуже молодий вигляд на свій вік. Це наслідки вашого стилю життя? У чому полягає для вас секрет емоційного і фізичного здоров’я? Розкажіть трохи про ваші правила на кожен день.
Загалом психічне здоров’я і власне відношення до всього має дуже важливу роль.
Щоранку, прокинувшись, намагаюся зосередитися не на буденних справах, а на думках: “Якою б не була погода або що б не треба було сьогодні дозволити, я буду радіти всьому”, “Я живу, а значить, у мене є можливість допомогти світу стати добрішими “. Створюючи щось вартісне або чуючи похвалу, я присвячую всі свої заслуги процвітанню справи світу. Сказати “Так, я класний, тому що це зробив я” так спокусливо. Але це знецінює мету моїх справ — допомагати світу ставати добрішими. Нехай все хороше належить не мені, а всім. Намагаюся ніколи не забувати про золоте правило: “Завжди роби іншим добро. А якщо не можеш зробити добро, то хоча б не зашкодь”. Не думаю, що всі навколо щось мені винні і що я найголовніший.
Намагаюся не відповідати злом на зло. А якщо зірвався, швидко виправити ситуацію. А що стосується дієти, то крім веганства, я кожен день випиваю мінімум три склянки морквяного соку з сумішшю шпината, селери або петрушки. Практично кожен день я починаю з зарядки. Це комплекс вправ прямо в ліжку. Практично кожен день віджимаюся зі збільшенням кількості разів, роблю зарядку і розтяжку. А по можливості, бігаю хоча б хвилин 10 і роблю комплекс підтягувань.
Ще не вживаю спиртного, тютюну, кави, чаю та інших наркотиків. Не вживаю ліки, а вчуся використовувати ресурс мого організму і не допускати причини хвороби. Намагаюся, щоб голос моїх бажань не був голосніше голосу мого розуму. Одним словом, зберігати голову на плечах. Мій стиль життя веганства – це гармонія із собою та природою.
Спілкувалася Олеся Кучерява