Бразилія. Ріо-де-Жанейро. Друге за розміром місто країни, але не столиця. 10 875 кілометрів від Києва. Різниця в часі – на 6 годин менше. Мова – португальська.
Ріо – це карнавал, статуя Христа-Спасителя, вічна спека, бідні райони з кольоровими будинками фавели. Тут ніколи не буває снігу, люди нікуди не поспішають, а на пляжах людно цілий рік.
Екскурсію своїм буденним життям тут проведе Гільєрмо. Він добре говорить англійською, має двох собак Фіону і Белу, чув про Україну і навіть дивився фільм про Майдан на Netflix за порадою свого викладача. Слово йому.
Привіт, мене звуть Гільєрмо Родрігез. Народився і виріс в Ріо-де-Жанейро. Мені 24, маю диплом з математики, а зараз вивчаю цивільну інженерію. Обидва курси в Державному університеті Ріо-де-Жанейро. Люблю свою країну і своє рідне місто.
Покажу вам свій типовий день.
Зайшли зранку випити кави з мамою та племінником. Це одна з найстаріших пекарень міста. Заснована ще наприкінці 19 століття. Завжди купуємо тут тістечка.
Сиджу на заняттях з цивільної інженерії в Державному університеті Ріо-де-Жанейро.
Граємо в футзал (міні-футбол) на університетських змаганнях. У команді ми разом з одногрупниками.
Це ми святкуємо день народження мого друга. Робимо барбекю, в Бразилії ми називаємо його чураско.
Отак проводжу будні в спортзалі.
Їду додому після дня в університеті. Дорогою попиваю каву зі «Старбаксу».
А буває, їжджу нашим метро.
Відпочиваю на пляжі Копакабана, тут спекотно. І зараз у нас тільки весна. (відомий пляж на півдні Ріо-де-Жанейро з виходом на Атлантичний океан – ред.).
Нарешті п’ятниця, зайшли зі знайомою на ланч до «Бургер Кінга» в торговельному центрі в середмісті.
Прийшли з друзями в паб «Мадеро». Наше улюблено місце, ходимо сюди на пиво. Об’їдаємося бургерами із купою смаженого бекону.
Сподіваюся, вам сподобалося. Приїжджайте взимку грітися до нас!