Керрі й компанія: головні тези Ялтинської стратегії

«Наступного року зустрінемося в Ялті», – сказав президент Петро Порошенко, ну а поки зустрічаються в Києві. Ялтинська європейська стратегія, конференція міжнародних лідерів, цьогоріч 14-та, проходила на тему «Чи став світ новим? І що це означає для України?» Говорили нове й старе, сенсаційне і цікаве. Що варте уваги і що важливе для України, далі в нашому огляді.

Швидке завершення збройного конфлікту на сході України та повернення Криму до її складу в найближчій перспективі малоймовірне, як вважає президент Ради з міжнародних відносин Річард Хаас. Він налаштований не так оптимістично, як Порошенко:

«Я не прогнозую жодних змін щодо Криму. Можливо буде якийсь миротворчий контингент на сході, але ми розуміємо що це не приведе до розв’язання проблеми. Я також сподіваюсь на санкції, які буде впроваджувати конгрес США і, можливо, буде ухвалено рішення про надання США летальної зброї».

Александр Кваснєвський, президент Польщі (1995-2005), голова Наглядової Ради YES, обіцяє світле майбутнє Європи.

«У мене є досить оптимістична інформація для України – багато побоювань, які були перед виборами в Франції, вже подолано. Сьогодні ми бачимо нову Європу, особливо після виборів в Німеччині, які, слава Богу, досить передбачувані – європейська, міжнародна політика Німеччини не зміниться. Це означає, що в нас буде нова сторінка, нове прискорення, глибша інтеграція».

Порушили на саміті й тему вступу України до НАТО. Вольфганг Ішингер, голова Мюнхенської конференції з безпеки, старший професор Школи управління Херті, член Ради YES, у своїх прогнозах не надто обнадійливий:

«Я не бачу на горизонті жодної можливості, щоб усі члени НАТО проголосували за вступ України – немає шансів поки в вашій країні лунатимуть постріли. Вибачте, але це правда. Люди будуть налякані, що напряму, або опосередковано стануть учасниками цього конфлікту».

Андерс Фог Расмуссен, колишній генсек НАТО (2009-2014) і позаштатний радник Президента України заявив, що ЄС та Україна вже досягли важливих віх у розвитку своїх відносин: зона вільної торгівлі, безвізовий режим уже є.

«Ми не змушуємо Україну вибирати між Росією і Європою. Я сподіваюся, що в довгостроковій перспективі Європейський Союз зможе домовитися з Росією, і всі проблеми, в принципі, зникнуть».

Тоні Блер, прем’єр-міністр Великої Британії (1997-2007) заспокоїв і порадив Україні:

«Досягти миру можливо лише з тими партнерами, які цього хочуть. З людьми, для яких переговори не є гамбітом, спрямованим на обман, або способом виграти час, щоб підготуватися до наступної фази конфлікту».

У підсумку, учасники конференції згодилися: Росія все ще залишається сильним супротивником і її навряд чи ізолюють повністю, адже ця країна посідає своє важливе місце у світі. Україні прогнозують мир та досягнення її прагнень у міжнародній сфері, проте за це доведеться боротися – у першу чергу, змінюючись самим.

***

68-й державний секретар США Джон Керрі теж приїхав на Ялтинську європейську стратегію. Заразом виступив з публічною лекцією від фонду Пінчука у галереї «Лавра» через дорогу від Мистецького Арсеналу, де тривали основні панельні дискусії YES. «Тричі був в Україні за час перебування на посаді. Побував на Майдані одразу після розстрілів Небесної Сотні. Адвокат прав, свобод і миру. Щиро вірить, що не буває проблем, які не можна вирішити», – так його представила модераторка зустрічі Марі Йованович, послиня США в Україні.

Що цікавого і мотиваційного говорив американський політик, читайте далі.

Про світові тенденції

Ми маємо честь жити в час, коли світ  змінюється зі швидкістю промислової революції. Масштаби змін, те, як люди працюють і на яких робочих місцях, відносини між країнами, хвороби, які поширюються через кордони, я можу назвати сотню таких речей. Ось чому глобалізація лякає людей.

Сучасним світом набагато складніше управляти. Потік інформації просто неймовірний, його не можливо обробити. Але в результаті завдяки смартфонам, комп’ютерам, Інтернету, комунікаціям, твітам, усім цим неймовірним технічним пристроям усі в контакті з усіма Більше немає десь там. Десь там – це всюди. Люди знають, що відбуваються по всьому світу, вони знають, що є в інших і чого немає в них. Наприклад, Арабська весна – це не релігійний рух, це виступ молодих людей, які захотіли мати робочі міста, демократичну владу, брати участь в житті суспільства, як в інших країнах.

Про політиків і народний гнів

Ми бачимо наростання народного гніву і популізму, і на жаль, розвиток демагогії, яка задовольняє найгірші інстинкти популізму. Політика не має бути найменшим спільним знаменником суспільства, вона має бути навпаки найбільшим, має змушувати людей прагнути чогось більшого, ніж вони самі, ніж межі їхньої країни. Адже є моральні цінності, які визначають наш вибір стосовно людей, їхніх життів, можливостей, прав, стосовно людей, ув’язнених за позицію, що не сподобалася комусь іншому, або яких застрелили на мосту в центрі столиці через їхню опозиційність.

Людська злість на політиків не безпідставна, вона цілком виправдана. Влада дуже  часто просто ігнорує голос народу і часто робить це пихато, зарозуміло, що лише підливає олії у вогонь. Те саме ми бачили на виборах в США – відчутну злість. Люди, яким пообіцяли, що торговельна угода посилить законодавство про довкілля і охорону праці, цього не побачили. І сотні подібних ситуацій. Тому люди по всьому світу мають цю спільну рису. Так само і ви в Україні, ви втомилися від корупції, нерівності, тероризму на вулицях, відчуття неконтрольованості подій. Я не вірю, що вони не під контролем, ми власноруч можемо подолати це випробування.

Про кліматичні зміни

Дуже важко переконати людей, що змінювати свою поведінку щодо багатьох речей, зважаючи на те, що відбувається з кліматом планети, – це не опція на вибір, а єдиний можливий варіант.

Цей липень був найспекотніший за всю історію спостережень і спекотніший за липень минулого року і попереднього року, і за рік до того і так далі. Можливо, щось все-таки відбувається? Можливо, президентові варто було б замислитися і щось зробити? Якщо потепління триватиме, моря нагріватимуться, більше вологи потраплятиме в атмосферу, а від того урагани ставатимуть потужнішими. Минулого року ми витратили 55 мільйонів доларів на відновлення після 10 ураганів.

У світі є місця, де люди вбивають одне одного за воду. Сьогодні у світі є кліматичні мігранти. Якщо ви думаєте, що міграція має місце тільки через проблеми в Сирії, то помиляєтеся. Десятки мільйонів людей в Африці просто не мають води, аби вирощувати їжу і харчуватися. І це реальність сьогодення.

Рішення проблеми зміни клімату називається енергетична політика. Ми зараз працюємо з В’єтнамом, аби переконати їх не будувати від 21 до 50 теплоелектростанцій на вугіллі. Чому? Уявіть, вони виправдовуються тим, що вугілля дешевше, і це не правильно. Сонячна і вітрова енергія цілком конкурентоздатні, якщо навіть не дешевші.

Про Україну і перспективи

Певно, єдине, з чим зараз згодні і демократи, і республіканці в Америці, – це те, що Київ сьогодні є найкращим майданчиком для розмов про майбутнє демократії.

Проблеми демократії є не лише в Україні. Це глобальне випробування, з яким усі ми зіштовхнулися як уряди, так і прості люди. Будь-яка влада має основоположний обов’язок задовольняти потреби своїх громадян. Коли влада крихка, очільники держави нечесні або некомпетентні, коли зростає прірва між бідними і багатими, коли свободи утискають, неурядові організації виганяють з країни, коли опонентів політики влади арештовують, коли корупція – не виняток, а вкорінене у суспільство явище, громадяни не отримують очікуваного від влади. Звідси починається злість і невдоволення. Люди відчувають себе відстороненими від прийняття рішень.

Пам’ятайте, що сказав Боббі Кеннеді (Роберт Кеннеді, політичний діяч, брат 35-го президента США – ред.) в Південній Африці про апартеїд (сегрегація за расовим принципом – ред.). Найбільша небезпека з усіх – це меншовартість, переконання, що одна людина нічого не може зробити супроти безмежної кількості проблем у світі. Кожен з нас може працювати над якоюсь малою справою, а загалом всі ці дії утворюють могутній потік, який зносить найвищі стіни супротиву або перешкод. Ви зробили це на Майдані, це було початком. Зараз час завершити почату роботу.

***

Нагадаємо, Ялтинська європейська стратегія – міжнародна щорічна конференція українських і закордонних політиків та підприємців. З 2004 року проводилася у місті Ялта, у рамках організації, заснованої українським бізнесменом Віктором Пінчуком. До 2014 року захід проходив у кримському Лівадійському палаці поблизу Ялти, але у зв’язку з анексією «переїхав» до Києва.