Перейти до вмісту
Home » Політичне рівняння: Макронова сіль й український Майдан

Політичне рівняння: Макронова сіль й український Майдан

147 днів. Саме стільки Францією керує абсолютна сенсація європейської політики – молодий, амбітний, раніше маловідомий президент Еммануель Макрон. Вступивши на посаду 14 травня 2017, «рятівник Європи», як називають його в пресі, вже почав змінювати Францію. У чому секрет його перемоги? І чого чекати від нього Європі й Україні?

Про це Філіпп де Лара, французький філософ, професор Університету Париж-2 Пантеон-Ассас (філософія та політичні науки), розповідав у столичній книгарні. Найцікавіші тези його лекції до вашої уваги.

Який живе Франція після виборів

За 5 років нинішні політично активні партії Франції просто зникнуть так само, як і партії попередніх років зараз уже поза політичною ареною. Макрону всього 39 років, 18 місяців тому про нього ніхто не знав, а його партії не існувало – це просто нечувана історія для Франції.

Перемога Макрона стала приємною несподіванкою, адже це засвідчило поразку популізму, який незворотньо зростав перед виборами і у Франції, і в усій Європі. Утім, його перемога не випадкова. Це початок нового демократичного досвіду для всієї країни. Більше того, після перемоги Макрона у Франції всерйоз заговорили про Шосту республіку. Можливо, докорінно зміни, які він запропонував, покладуть кінець сьогоднішньої П’ятої республіки.

Останні Французькі вибори – це ваш Майдан навпаки. Тільки тут зміни в країні відбуваються згори, з президента, а не з широких мас суспільства, як у вас. І ці два політичні явища досить закономірно порівнювати, бо виклики також спільні. Потрібно проводити масові реформи по всіх напрямках. І має місце виклик героїзму, проблема довіри до нього в політичні площині. Макрон в одному з інтерв’ю сказав, що відтепер треба «зануритися в політику з героїзмом». Також і у Франції, і в Україні люди підтримують досягнення революції, але не наважуються повірити в неї, у її перспективи.

Філіпп де Лара з перекладачем на лекції в книгарні. Джерело: Книгарня Є/ Facebook

У чому фірмовий стиль президента Макрона

Макрон мало говорить публічно, на відміну від Трампа з його комунікаційною стратегією через Твіттер. Макрон дає дуже рідкісні, але точні виступи. За 144 дні на посаді він дав кілька телевізійних інтерв’ю і лише одне великій французькій газеті Le Figaro.

Французький президент під час публічних виступів часто закликає «знайти сіль» демократії (фр. «vouloir retrouver le sel»), французького духу, європейської суверенності. Цей вислів рідкісний у французькій політиці. Він має і гастрономічну конотацію, адже французи відомі своєю кухнею, і біблійне походження, коли Ісус назвав своїх учнів «сіллю землі». Якщо ця сіль втратить смак, то вона нікому не потрібна, вон автратить свою цінність. Повернути демократії її смак, смак республіканських традицій Франції і європейською авантюри.

Макрону закидають гігантоманію його прагнень. Питання насамперед в тому, чи зможе він розвинути діяльність у президентському кріслі на тому рівні, який він задав під час перевибочрих перегонів і на початку свого терміну.

Останнім часом ми спостерігаємо так звану технічну редукцію в політиці. Увага громадськості, преси і самих політиків відповідно зосереджується на господарських речах, дрібних кроках,  а не політиці великого масштабу.

І зараз проблема в тому, наскільки ця проза повсякденності дасть місце поезії політичних справ. І Макрон узявся довести, що це не перешкода. Наразі він поєднує прагматичну й обережну політику реформ із доволі радикальними прагненнями докорінних змін, як наприклад, пропозиція щодо реорганізації Євросоюзу.

Еммануель Макрон. Джерело: NEWSImage Source:

Як помирити нації Європи

Невдача в боротьбі з безробіттям й корупцією, нездатність ЄС захистити незалежність України перед агресією Росії показали очевидні проблеми Європи як політичного утворення. Усі ці провали потрібно брати до уваги як досвід і впроваджувати зміни.

Варто зараз дати кредит довіри молодому президентові й серйозно поставитися до переформатування Євросоюзу за його проектом. Меншою загрозою є більші очікування, аніж впадання в цинізм і відторгнення будь-яких очікувань. У цьому, до речі, є спільне в ментальності французів й українців. І повертаючись до «солі декмократії», за висловом Макрона, краша страва пересолена, аніж зовсім без смаку й солі.

План можна коротко описати як реконструкція та примирення.

Суверенітет держав-членів має бути в основі будь-яких структур, який має стати гарантом суверенності націй. Макрон у першу чергу хоче примирити народи Європи з ЄС, адже останні роки бачимо сумніви й бажання покинути це утворення.

Це можна порівняти з перемогами Бразилії на чемпіонатах світу. Усі знають, що вони найсильніші, але треба довести, кожного разу. Так і Європейський Союзу має довести, що може бути суверенним, тому має змінитися, щоб бути на висоті цієї місії і переконати в цьому свої народи.

Політика безпеки має ставитися на перше місце. Замало тільки засуджувати популізм, що призвів до Брекзиту у Великій Британії, перемоги партії «Право і справедливість» у Польщі й диктаторства Віктора Орбана в Угорщині. Народи країн-членів мають повне право відкидати Європу з її бюрократизованими процедурами.

Чого очікувати Україні від Франції

Чесно кажучи, ситуація туманна.

Позиція Макрона щодо незалежності України перед загрозою Російської Федерації чітка. Але криза в Україні зараз, так би мовити, на середньому плані. Більш важливо для Франції все ж є Сирія, Африка і Брекзит. Усі ці проблеми більше зачіпають державні інтереси.

Макрон в інтерв’ю заявив, що захід дозволив утворитися авторитарним режимам, яких сам не хотів. Це насамперед такі держави, як Саудівська Аравія, Туреччина, Росія та Іран. І він їм цього не пробачить. Це зовсім новий тон на відміну від його попередника Франсуа Олланда.

Франція однозначно заради жодних переваг не пожертвує Україною у стосунках з Росією, хоча Україна не на першому місці в її зовнішній політиці.

Президент України Порошенко на прес-конференції з Макроном в Єлисейському палаці , червень 2017. Джерело: REUTERS/Philippe Wojazer

Президент якось сказав, що Європа кав’ярень, музеїв, галерей, мистецтва і затишку майже зникає. Європейці мають усвідомити свій спільний фундамент і повернути ту Європу бібліотек, мандрівників, потаємних куточків, освітлених вулиць. Україна має в цьому важливе місце, вона – це ворота між Сходом і Заходом. У цьому її велич і нещастя. І зараз важливо, наскільки це усвідомили керівники західних країн.

Які стосунки у Франції з Росією

У Франції традиційно вважають Росію сталим традиційним партнером. Історично склалася спільна дружба спочатку проти гітлерівської Німеччини і після Другої світової війни проти Америки.

Може, це наївно говорити, але європейці починають розуміти інформаційну війну і боротися проти фейкових новин. І дедалі більше ця пропагандистська машина має зворотній ефект на реципієнтів. Вони виробляють імунітет до неї.

Крайня права Марін Ле Пен (партія «Національний фронт» – ред.) і «Ліва партія» Жана-Люка Меленшона сьогодні переживають кризу. Ці партії воліють співпрацювати з аворитарною Росією, однак культура сили у сучасному світі вже неактуальна. Підтримка Меленшоном Китаю, Венесуели з подібними режимами тільки відвертає прибічників.

Філіпп де Лара. Джерело: Книгарня Є/ Facebook

Де світло в кінці тунелю

У світі є два благодійники останніх років. Це Путін, який дозволив розвинутися українській демократії. І це Дональд Трамп, який дав зрозуміти, що не можна спокійно спати під американською парасолькою, бо її не існує. Він підштовхнув європейців взятися за свою суверенність.

Насправді суверенітет – це не абсолютна влада, а володіння власною долею. Суверенність Європи і суверенність її членів не суперечать одне одному, а доповнюють. В іншому випадку це буде імперія.

Із самого початку структура ЄС задумана, щоб зберегти суверенітет європейських народів. У європейців є міфологізований образ Сполуених штатів Європи, але це не має спільного з тим, до чого вони прагнуть іти: до процвітання, безпеки, взаємоіснування дрібних та середніх націй, які й формують Європу.

Для європейців потрібно відновити образ завойовників і відійти від образу переможених чи ображених. Те саме стосується України. Вона має переконати світ, що готова бути демократичною і суверенною.

 

Слухала Марія Писаренко

ПОДІЛИТИСЯ:

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.