На форумі N’ost зібралися цікаві люди з усіх куточків світу, аби обговорити сучасну журналістику, політику та безліч інших тем. Із декількома з них нам пощастило поспілкуватися та дізнатися, що вони думають про Україну, шляхи розв’язання її проблем та прагнення до Європи.
Чим відрізняються Україна та Німеччина (у різних аспектах) та як нам стати більш «європейською» країною?
Сара Портнер, організатор N’ost, спеціалізується на європейських темах (Німеччина):
«Якщо говорити про інфраструктуру, то, порівнюючи з Німеччиною, тут все ніби незавершене. Але це надає місце для експериментів. У мене є подруга, яка живе у Києві вже тривалий час і каже, що це більш «хіпстерське» місто, ніж будь-яке у Німеччині. І це комплімент! Тож ви маєте сфокусуватися на своїх можливостях. А от з приводу поведінки, то в Німеччині всі завжди метушаться, кудись поспішають. В Україні більше людей, які можуть просто гуляти вулицями міста чи милуватися природою. Та й чи ви певні, що хочете ставати «більш європейськими»? Особисто мені ваша країна і такою подобається».
Нільс Брьоуер, організатор N’ost (Німеччина):
«Я вчетверте в Україні і можу сказати, що сильно відчувається радянське минуле України. І це проявляється у різних речах, які досі нагадують про добу диктаторства. Я не можу порівнювати наші країни, адже вони мають різну мову та культуру. Ваш рівень розвитку інфраструктури досі є наслідком доби СРСР. На мою думку, особливою проблемою для України є корупція, яка зовсім відсутня у Німеччині. Однак Україна не єдина країна з такою проблемою. Я знаю, що подолати її нелегко, проте зробити це вам заважає дуже низький рівень зарплат. На створення суспільства, здатного подолати корупцію повністю, може піти більше, ніж 20 років. З приводу вашої культури: чи дійсно вам варто ставати схожими на Європу? На жаль, повноцінне партнерство з ЄС для вас є неможливим, поки не скінчиться війна з Росією. Якщо Україна стане повноправним членом ЄС, то Європа зіткнеться з агресією Росії на своїх кордонах. Тож подолати це — ваше головне завдання».
Ніколаус фон Твікель, журналіст-фрілансер (Німеччина):
«Вас всюди переслідує радянське минуле. Для мене це не лише інфраструктура, що повільно виходить з моди. Люди жили у державі, якої нині вже не існує, і мріють повернутися у минуле. Через відсутність різних думок, ЗМІ, дискусій відчуваються наслідки диктатури. У нас такого нема, бо нас з дитинства привчали, що не вигідно будувати країну на тоталітарній системі. Іноземці, на жаль, не інструмент вирішення проблем України. Хоча існують приклади Саакашвілі та інших колишніх громадян Грузії, які непогано впливали на політику. Я жив у Росії впродовж тривалого періоду і можу сказати, що вони мають ту саму проблему з корупцією — і ситуація їхня не покращується. А з приводу журналістики — у вас забагато патріотичних журналістів. Звісно, це також наслідки війни. Але негатив у тому, що так журналістика стає інструментом для просування вузьких політичних цілей, а що суперечить об’єктивному висвітленню подій».
