Перейти до вмісту
Home » Меркель проти викликів: не канцлерка, а інструмент реагування

Меркель проти викликів: не канцлерка, а інструмент реагування

Німецькі вибори завершилися ще у вересні, а Німеччина все ще живе без коаліції в Бундестазі. Експерти запевняють: нічого страшного в цьому немає, європейські парламенти роками так живуть. Ангела Меркель  вчетверте забезпечила собі посаду бундесканцлера Німеччини, але післявиборчі несподіванки, зокрема найнижчий показник підтримки християн-демократів, поява у Бундестазі правих популістів, були тільки початком випробувань. 

Наразі Меркель планує об’єднатись з соціал-демократами для створення коаліції. Про те, яку небезпеку і позитив такі зміни матимуть для Німеччини, спілкувалися з очільником представництва міжнародного фонду імені Генріха Белля в Україні Сергієм Сумлєнним.

Чим, на Вашу думку, були особливі цьогорічні вибори до німецького Бундестагу?

Це були дуже цікаві вибори, і на перший погляд вони виглядають, наче невеликий апокаліпсис. Справа у тому, що праві радикали вперше отримали 97 депутатських мандатів у Бундестазі, і їх кількість суттєва (близько 13% голосів): це більше, ніж одержала Ліва партія, Партія зелених, Ліберальна і Свободо-демократична партії Німеччини. І дуже багато регіонів, у яких партія “Альтернатива для Німеччини” (праві радикали) набула популярності. У більшості випадків партії в Німеччині мають складні назви, наприклад, СПД чи СДПН. Але коли говорять про вибори, ніхто не каже: “Соціал-демократична партія Німеччини отримала стільки-то голосів”. А щодо “Альтернативи для Німеччини”: це нова партія, і більшість людей так і називають її повністю, тож її назва постійно на слуху. А що це за альтернатива? Жодна! У Німеччині є регіони, де радикали одержали більше, ніж 30% голосів і прямі мандати, це, зокрема, Скасонія, Баден-Вютемберг та деякі інші.

Це свідчить про певний рівень довіри до правих популістів?

Так, АдН отримала 13% – і це виклик для демократії. Це демонструє, що в суспільстві є великі проблеми. Наприклад, у східних регіонах Німеччини кожен четвертий чоловік віддав свій голос за АдН. Цікаво, що у тих регіонах, де немає жодних мігрантів, панують ксенефобські настрої. Але 87% виборців все одно проголосували за інші партії. Це була мобілізація не тільки цього протестного електорату зі східних, не дуже розвинених регіонів Німеччини, а також мобілізація населення з великих міст з високим рівнем освіти, космополітичних, проєвропейських. Наприклад, у Франції вибори Еммануеля Макрона були відповіддю на підвищення популярності правих радикалів. У Німеччині це – розвиток того самого процесу, тому що електорат, для якого Європа і відкриті кордони, толерантне суспільство є важливими, більше іде на вибори. Наприклад, консервативна партія ХДС отримала близько двох мільйонів голосів від громадян, які на останніх виборах узагалі не голосували. І партія “Зелених” теж підвищила свій результат. Ліберали, наприклад, які на останніх виборах отримали менше, ніж 5% і взагалі не були представлені в парламенті, зараз отримали більше, ніж 10 %.

Однак статистика свідчить, що ХДС цьогоріч має рекордно низький показник – 33%.

Так, пітримка у них трохи зменшується, але це – загальна підтримка ХДС і ХСС (Християнський соціальний союз), який є тільки в Баварії. ХСС втратив багато підтримки, бо намагався бути таким собі АдН-лайт. А виборцю це не сподобалося. Зараз партія, що найбільше постраждала, це – соціал-демократи; на попередніх виборах вони отримали 25,7%, а зараз – менше, ніж 21 %, і це найгірший їхній результат у парламенті повоєнної Німеччини. Так відбулося внаслідок так званої “великої коаліції”, тому що вона не надає соціал-демократам можливість активно критикувати Меркель через те, що вони були у спільному уряді. А якщо вони у спільному уряді, вони не можуть бути реальною опозицією. Те, що СДП зараз прагне стати опозицією – це, на мою думку, дуже добрий розвиток, тому що це надає їм шанс переформуватися, переробити свою політику, можливо, змінити своє керівництво і на наступних виборах запропонувати громадянам будь-що нове. Соціал-демократи будуть надійною опозицією, а ХДС — чорно-жовто-зелена коаліція – буде формувати уряд, і цей уряд буде прогресивно-ліберальним з боку економіки та моральний, зелений, екологічний з питань суспільної рівності, прав жінок, мігрантів, меншин.

Який позитивний сигнал це має для України?

Щодо України, дуже важливо, що “Зелені” – найбільш проукраїнська партія в Німеччині. ХДС – дуже велика партія, де є різні погляди. Наприклад, Меркель добре розуміє, що робить Путін, але в межах ХДС є також прихильники ідеї скасування санкцій для РФ. Так що Меркель, звичайно, є символом підтримки України. “Зелені” – найбільш проєвропейська партія, тому що вона за легальність, за право, за кордони, за неможливість захоплення територій внаслідок агресії. На мою думку, це буде дуже цікава, прогресивна коаліція, бо вона має економічну й моральну підтримку від крила Меркель та “Зелених”. АдН у цьому оточенні буде заблокована тому, що вона не має достатньо мандатів, щоб робити свою політику на федеральному рівні, хоча вони, звичайно, будуть намагатися гальмувати будь-які процеси.

Діяльність АдН спрямована не лише на мігрантів?

Ні, мігранти – це був такий каталізатор і можливість для партії легалізувати усі ксенофобські речі. Лідер АдН Александр Гауланд говорить, що потрібно пишатися солдатами Вермахту та тими успіхами, яких вони досягли у Другій світовій війні. Він говорить, що міністерку регіонального уряду в одному західному регоні Німеччини (вона етнічна туркиня, звісно, громадянка Німеччини, із соціал-демократичної парті) “потрібно утилізувати зі сміттям в Туреччину”. Такі речі не мають жодного відношення до питань інтеграції, мігрантів, кримінальних справ. Уся їхня так звана гендерна проблематика має лише один напрямок – знищити взагалі особистість жінки, зробити з неї сексуальний об’єкт або машину для виробництва нових громадян. Тому дуже легко розуміти, чому підтримку цій партії надають чоловіки. АдН – партія дуже агресивна, диктаторська. Але, на мою думку, добре, що вони отримали ці 13%, бо цього достатньо, щоб суспільство побачило, що вони – жахлива проблема і розпочало щось із цією проблемою робити. Але це не достатньо для АдН, щоби мати будь-який вплив на політику. Більше, ніж 10% населення ясно продемонстрували, що вони не хочуть в Європу, не хочуть демократії, а хочуть будь-чого, але не цього: це  взагалі така собі вибухівка під Європейським фундаментом. І Меркель цю небезпеку зараз бачить і хоче її нейтралізувати.

Те, що Меркель обрали на четвертий термін свідчить про те, що люди потребують якоїсь стабільності?

До неї Гельмут Коль теж обирався 4 рази: у Німеччини у цьому випадку немає жодних обмежень. У канцлера немає прямого мандату від народу, його висуває партія, а партія коли-небудь програє цю боротьбу. Це обмеження для того, аби лідер не збудував диктатуру. У цьому разі немає небезпеки, що канцлер буде формувати уряд без кінця. Але Меркель – дещо не схожа на інших політичних лідерів, бо вона більше демонструє свою позицію як президентка, вона має більше підтримки з боку громадян, аніж просто канцлерка, яка є частиною партії. Меркель – це інструмент швидкого реагування на виклики.

Чи можливі перевибори у найближчій перспективі?

Якщо зараз не буде чорно-жовто-зеленої коаліції, я думаю, будуть нові вибори, але жодна партія їх не хоче, тому що усі отримають менше мандатів, ніж вперше. Зазвичай коаліційні переговори у Німеччині тривають 2-3 місяці.

 

Спілкувалася Олена Куренкова

ПОДІЛИТИСЯ:

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.