Перейти до вмісту
Home » Чому навіть у 21 столітті ми відзначаємо день боротьби з рабством?

Чому навіть у 21 столітті ми відзначаємо день боротьби з рабством?

У Давньому Римі було свято, що називалося “Сатурналії”, під час якого раби та їхні господарі мінялися ролями. Відповідно, кожен міг відчути, як воно – побувати у шкурі свого гнобителя чи пригнобленого. Але тепер це геть не смішно. Генеральна Асамблея ООН оголосила боротьбу рабству у світі ще 2 грудня 1949 року, оприлюднивши відповідну Конвенцію, однак, яким би абсурдним це не здавалося, ми у 21 столітті мусимо нагадувати собі, що ця масштабна антигуманна проблема досі не вирішена.

Джерело: The Forward

Процвітання рабства як явища насильницького підпорядкування одній людині іншої було важливою частиною розвитку більшості світових країн. Тобто не лише розвинених держав Європи та Америки, а й у тих, звідки, власне, рабів привозили. На щастя, здебільшого ми можемо говорити про таку експлуатацію людської праці у минулому часі (наприклад, у Великій Британії рабство офіційно скасовано лише 2010 року), але ще існують низка країн, де і до сьогодні високі показники рабської праці – Камбоджа, Північна Корея, Узбекистан, Індія, Катар. У Мавританії досі налічується більше 500 тис рабів.

Світові масштаби проблеми просто вражають: згідно з показниками Global Slavery Index 46(!) мільйонів людей у світі сьогодні можуть вважатися рабами, з них 25% дітей. Галузі, у яких найчастіше залучають рабську працю – будівництво, риболовецька галузь, важка промисловість, сільське господарство і, звичайно, сексуальне рабство. Зловмисники, що промишляють работорговлею, щороку одержують $150 млрд нелегального прибутку.

Джерело: momondo.com

Якщо ви думаєте, що работоргівля на українських землях обмежене ринком рабів у Кафі (нині Феодосія), то ви просто боїтеся собі зізнатися, що наша сучасність не така радісна, як здається. Хоча Україна з 1956 року є учасником Додаткової конвенції про скасування рабства, работоргівлі, інститутів та звичаїв, подібних до рабства, а з 1998 в нашому законодавстві прописано кримінальну відповідальність за торгівлю людьми, статистика невтішна.

Лише за перше півріччя 2017 в Україні стало відомо про 156 випадків торгівлі людьми. Однак маємо зважати на те, що фіксація злочинів такого типу є несистемною. Згідно з офіційними даними, відсоткове співвідношення жінок (проституція, домашнє рабство) і чоловіків (будівництво, промисловість тощо), які потрапляють у фактичне рабство, є приблизно однаковим. Крім того 10% становить торгівля дітьми.

Джерело: News on Modern Day Slavery

Міжнародний некомерційний проект 50ForFreedom розробив Protocol on Forced Labour (Протокол про примусову працю). Його кінцева мета – припинення торгівлі людьми, запобігання випадків рабства у світі та сприяння у реабілітації людей, яким довелося пережити такий досвід. Кожен може “підписати” його в один клік: що більше людей підпише його, то більше шансів є звернути увагу урядів різних країн світу (в ідеалі – не менше п’ятдесятьох) на це питання.

Джерело: 50forfreedom.org

Сучасне рабство вражає розмаїттям форм і “доступністю”: ви можете не мати темної шкіри, аби вас змусили працювати на плантаціях. Однак не можна бути певним, що, вийшовши заміж за шейха, ви вийдете за межі власного розкішного подвір’я. Гранична обачність та максимальна поінформованість, на думку експертів, – основні гаранти безпеки.

 

 

 

Олена Куренкова

ПОДІЛИТИСЯ:

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.