Фото: 24 канал
Російська інформаційна війна проти України щодня набирає обертів. Проте що робимо ми? Чи здатна Україна дати відсіч та перемогти? У нас немає відповідників Russia Today, а існуючі контрпропагандистські проєкти не такі масштабні й успішні. Та чи варто взагалі вести контрпропаганду для захисту від інформаційних атак Росії?
Що таке інформаційна війна?
«Хто володіє інформацією, той володіє світом», – вважав Вінстон Черчилль. Великомасштабні інформаційні технології, які дістали назву «інформаційні війни», мають тисячолітню історію. Дезінформація для перемоги у війні використовувалася від початку розвитку військового мистецтва. Історія стародавнього світу показує основні напрями інформаційно-психологічного впливу як способу ослаблення противника, підбадьорювання військ, формування сприятливої суспільної думки.
У ХХ столітті великого значення набула пропаганда. У 1930-х рр. інформаційні війни перестають бути додатком до збройних і перетворюються на самостійне явище (зокрема, німецько-австрійська радіовійна 1933–1934 рр.). Р. Ніксон вважав, що долар, вкладений у пропаганду, важливіший за долар, вкладений в озброєння, позаяк перший починає працювати одразу.
Російська пропаганда
Країна-агресор всіляко дестабілізує політичні відносини між українськими партіями, провокує та розпалює суспільно-політичні конфлікти, намагається підірвати міжнародний авторитет України у світовій політиці.
Досвід пропагандистської діяльності Росія перейняла в СРСР. Численні медіа у РФ служать Кремлю, висвітлюючи події не тільки необ’єктивно, але й недостовірно. Відомі російські пропагандисти Владімір Соловйов, Ольга Бєлова, Ольга Скабеєва, Євгеній Попов, Валєрій Фадєєв, Дмітрій Куліков, Дмітрій Кисєльов та інші майже в кожному етері торкаються теми України. Вони маніпулюють версіями подій і подіями як такими, замовчують факти, невигідні Кремлю. Одним із найпоширеніших форматів телебачення Росії – ток-шоу, круглі столи, дискусії «суспільно-політичної» тематики. Використовувати ці формати помітно активніше Росія почала після анексії Криму. Вести інформаційну війну проти України також допомагають «вітчизняні журналісти» та блогери. Олеся Медвєдєва, Анатолій Шарій та ще чимало їхніх «колег» широко пропагують ідеї Росії.
Інколи дезінформацію не можуть відрізнити від правди й професійні журналісти. 28 жовтня фейкову новину про те, що чеський президент Мілош Земан визнав Крим російським, поширили «РБК-Україна», «Європейська правда», «24 канал», «Кореспондент», «Gazeta UA», «Лівий берег», «Прямий» тощо. Офіційної заяви з чеської сторони про це не було, а першоджерелом став запис на фейсбук-сторінці проросійських активістів – представників псевдокримськотатарської організації «Кирим бірлігі». «Новина» поширювалася дуже швидко і набрала десятки тисяч переглядів, проте згодом перссекретар чеського президента Іржі Овчачек спростував цю інформацію, заявивши, що позиція президента Чехії «залишається незмінною — анексія Криму була і є незаконною».
Чи можна покращити інформаційну ситуацію на Сході України?
Очікується виконання Мінських домовленостей та проведення виборів в ОРДЛО, проте є сумніви, кого оберуть люди, які не перший рік знаходяться в інформаційному вакуумі російської пропаганди. Володимир Зеленський від початку свого президентства переконував, що створення російськомовного телеканалу на окупованих територіях допоможе в боротьбі з дезінформацією.
Євгеній Васильєв, голова організації «Восток SOS», поділився з редакцією думкою про те, що підтримує ідею, адже більшості мешканців ОРДЛО так буде зручніше сприймати інформацію. Він провів паралелі з естонськими каналами, де існувала подібна ситуація. Більшість людей не знали рідної мови й переглядали російські канали, через що піддавалися пропаганді. Коли естонський контент почали транслювати російською, попит на російські канали значно знизився.
Проте перед нами постає більша проблема – транслювання цього телеканалу, адже на окупованій території легко глушити та захоплювати частоти.
Уляна Фещук, заступниця Нацради з питань телебачення і радіомовлення, у розмові «Донбас. Реалії» говорить: «Передавачі, які раніше використовувалися українськими мовцями, розташовуються на вежах. Вежі в Луганську й Донецьку мають досить потужні передавачі. Країна-агресор збільшує їхню потужність. Тож питання – яким чином перебити цей сигнал. Мабуть, будувати ще нові вежі… Підвищувати потужність існуючих мовців – це технічна проблема. Тому що це обов’язково треба узгоджувати з Генеральним штабом».
Ситуація з Кримом – набагато складніша. Плану діяльності України в інформаційному просторі півострова поки що немає.
Чи можливо виграти цю війну?
У світі фейків нам доводиться критично ставитися до будь-якої інформації. Ми повинні не піддаватися емоціям, а до будь-яких новин ставитися з упередженням. Роман Сущенко, журналіст та колишній політв’язень Кремля, у своїй статті «Вирішальний рік» пише: «Ми мусимо реально відстежувати, що та як робить ворог, і шукати нові інструменти та моделі захисту, адже ризики виникнення контрольованого Кремлем «інформаційного хаосу» зростають».
Виграти інформаційну війну, майже неможливо. Однак, її можна зупинити. Ретельна перевірка новин, раціональне мислення та медіаграмотність допоможуть послабити вплив ворога, який щодня дискредитує поняття «свобода слова» та «правда».
Яна Гривчук