Фото: AFP
2016 рік: у Сполучених Штатах Америки активно ведеться передвиборча кампанія, штаби Клінтон і Трампа змагаються у вмінні краще зманіпулювати, перехопити ініціативу, знайти беззаперечні докази на користь свого кандидата та просто втопити в багні опонента. Президентом України є Петро Порошенко, очільником МЗС – Павло Клімкін, а посаду Генерального прокурора України обійняв Юрій Луценко замість Віктора Шокіна. Володимир Зеленський в цей час гастролює із новими номерами «95 кварталу», а також збирає овації від щирості й правдивості, на думку українського глядача, серіалу «Слуга народу», що не так давно з’явився на телеекранах.
2019 рік: активна передвиборча кампанія розпочалася більш як за рік до безпосередньо президентських виборів, причому йдеться не про баталії всередині партії, а безпосередньо про спробу схилити шальки терезів на бік демократів чи республіканців. Трамп і надалі залишається основним кандидатом для республіканської партії, тоді як демократи не мають і одного кандидата, хоча головним фаворитом за місце в батлі із чинним президентом США є Джо Байден. Для України ж цей рік став переломним, президентом став учорашній комік Володимир Зеленський, допомагати йому в формуванні міжнародного статусу на чолі відповідного міністерства узявся Вадим Пристайко, а ГПУ очолив «на 100% прокурор Зеленського» Руслан Рябошапка. До речі, Петро Порошенко намагається перехопити принаймні роль головного гумориста в країні, пародіюючи чинного голову держави, щоправда не в цирку, а біля трибуни Верховної Ради.
Як тоді, так і зараз Україна стоїть перед вибором: кого з кандидатів заочно підтримати. У 2016 очільники нашої держави вирішили підтримати того, кого президентом бачили й букмекери – Гіларі Клінтон. За інформацією журналістів кількох провідних журналістів США, яку пізніше підтверджував і сам Дональд Трамп, українська сторона намагалася зібрати якомога більше компромату на республіканського кандидата. Тоді це вартувало Трампові голови його передвиборчого штабу – Пола Манафорта, який подав у відставку після звинувачення у зв’язках з Росією.
Але це не допомогло демократам здобути перемогу на виборах, а от Трамп, будучи людиною із гарною пам’яттю, не зміг пробачити таку позицію українського політикуму так просто. Однак, відверта підтримка Росії була б засуджена рештою цивілізованого світу та, власне, американськими громадянами. Тож Трамп вирішив просто чекати. І, зрештою, «дочекався». Прихід абсолютно нової команди до Офісу президента України, а також вибори президента США, які вже замайоріли на обрії, стали ідеальними умовами для запуску власного плану дій.
Розуміючи, що молода кров, в особі Зеленського, ще дозволяє собою маніпулювати, Дональд Трамп зробив хід конем і фактично змусив президента України чітко окреслити свою підтримку й ініціювати продовження розслідування проти сина Джо Байдена Гантера, який входить до складу ради директорів компанії Burisma, що є одним з найбільших платників податків. Дональд Трамп хотів, аби Зеленський виступив із публічною заявою щодо продовження цього розслідування. Щоправда, після того, як про такі закулісні ігри Трампа дізналися американські ЗМІ, президент України був змушений постійно виступати з іншою заявою – про те, що з боку голови США на нього не чинився тиск. Та й самому Трампу тепер довелося розповідати про те, що він нічого не хотів і не хоче від Зеленського. Фотографія пам’ятки, написаної від руки, облетіла весь світ, а фраза «I want nothing» стала справжнім мемом. Окрім того, журналісти побачили й новий правопис прізвища президента України: Zellinsky замість Zelensky, що одразу ж породило чимало порівнянь із Монікою Левінскі – фігуранткою імпічменту Білла Клінтона.
Таким чином можна сміливо заявити, що Дональд Трамп зі своєю командою обрали максимально доречну нагоду для своєї махінації. Нагадаю, що дзвінок Трампа і Зеленського стався 25 липня 2019 року, за кілька днів після парламентських виборів, тобто уся політична система України знаходилася в стані перезавантаження. Фактично старі політики, які роками працювали в будь-яких сферах, пакували валізи й готували відповідні документи своїм наслідникам, тоді як нові обличчя тільки починали розміщуватися в кріслах. Саме тоді Трамп спробував провернути свій бліцкриг. І будемо відверті, це мав би бути дуже сильний меседж для нової команди в Україні. Якби не журналістська діяльність, Дональд Трамп міг завершити те, що задумав і вчинити свій тиск на молодого президента без усілякого суспільного осуду. Так, усунення Трампа з посади не буде, адже в Сенаті республіканці мають більшість, тож мови про дві третини голосів не йдеться. Але цей випадок є максимально показовим.
Упевнені, американці зроблять власні висновки. Це справа їхня. Натомість для Зеленського і його комади ця справа має стати уроком, власною ґулею на лобі, адже, пробиваючись в політику з нуля, майже неможливо оминути помилок. Іще одним уроком може стати саміт в нормандському форматі, який мав би дозволити військовополоненим повернутися додому якомога швидше і встановити режим припинення вогню, на чому в першу чергу наголошував президент України. Натомість це стало гарним трампліном для газових перемовин, і саме цим пояснюється цілковите задоволення Путіна після саміту. Він знову зумів обдурити українського президента, незважаючи на те, що цю посаду обіймає інша людина. А можливо, колись Зеленський і сам запустить процедуру імпічменту проти себе. Якщо, звичайно, не врахує помилок свого доброго товариша Дональда Трампа…
Андрій Трембач