Протести в Гонконзі. Фото: Reuters
Історія циклічна, як циклічне й те, що відбувається поміж людей. Напевно, кожен із нас коли-небудь відчував незадоволення чимось у державі або несправедливість життя у ній. Якщо навіть конкретно вам все подобається, то обов`язково знайдуться люди, з чимось не згодні. Їх можна поділити на кілька груп.
Є ті, хто сидить вдома, бо думає, що нічого не може змінити, а тому приймає таке життя й бубонить собі далі під ніс. Ще є активні диванні експерти. З настанням інформаційного етапу стало дуже легко поширювати свої думки та ділитися всім, що подобається і не подобається. Ця група становить одну з найбільших небезпек для сучасного суспільсва. Крім того, є впевнені у собі люди, які не бояться вийти на вулицю, щоб привселюдно показати свою позицію. Добре це чи погано залежить від ситуації. Розберемо ці події детальніше на прикладах, пов’язаних з протестами серед населення.
2019 рік був дуже напруженим, адже на кожному континенті були й продовжуються масштабні протести. Найбільш гучні: Росія, Гонконг, Іран, Чилі, Болівія, Грузія, Судан тощо. Причиною російських протестів послугував недопуск опозиційних депутатів на вибори в міськдуму, що потягнуло за собою арешт понад тисячі людей. Навіть США, які є взірцем ліберальної демократії, вибухнули протестами через політику Дональда Трампа. Можна довго говорити про імпічмент, але, зрештою, ми дійдемо одного висновку: суспільство як ніколи поляризоване. Переділ на республіканців та демократів стає відчутнішим з кожним днем.
Протести в Ірані. Фото: PBS
Яка відмінність між соціально-економічними протестами в Ірані та Чилі? В Ірані на тлі економічної кризи, яку країна переживає через санкції США, уряд підвищив вартість пального на 50%, а також обмежив продаж бензину до 60 літрів щомісяця. Так, вартість бензину зросла на 300%. У Чилі ж влада підвищила ціни на метро, що стало приводом протестів та передумовою виявлення більших проблем: недоступної медицини, недофінансування освіти тощо. Однак, головною відмінністю є результати цих протестів. Іранська влада агресивно відреагувала на громадське волевиявлення і навіть не віддає тіла загиблих рідні, відключили Інтернет та не зробили висновків з того, що відбулось. Президент Чилі Себастьян Піньєра визнав, що поліція поводилася жорстоко з протестувальниками. Нині справи загиблих розслідуються, а влада погодила референдум щодо прийняття нової конституції вже у 2020 році.
Протести в Чилі. Фото: France 24
Мирні протести та вияв громадської думки – це шлях до змін. А от буде він позитивним чи негативним, швидким чи тривалим залежить від нас. Однак, історія циклічна, і завжди знайдуться незадоволені. Але якби люди вміли критично мислити та аналізувати, можливо, не було б обману та прихованих маніпуляцій.
Ольга Тетеріна