На офіційному сайті НАТО нещодавно з’явилися нові розділи українською мовою. Чи свідчить це про наближення України до Альянсу? На думку Дениса Шмигаля, ці речі взаємопов’язані. Думки інтернет-спільноти розділилися.
Нова інформаційна баталія розпочалася з «переможного» коментаря прем’єр-міністра у Twitter 7 квітня. Політик заявив, що сайт НАТО було перекладено українською мовою, зауваживши, що для чинної влади курс на інтеграцію до північноатлантичного союзу є стратегічною метою. Цю новину підхопили ЗМІ. «На офіційному сайті Північноатлантичного альянсу 6 квітня з’явилася українська версія» — про це писали й «Лівий берег», і «Ліга».
А обговорення користувачів соцмереж із часом з явно позитивних коментарів змістило фокус до негативних. Вочевидь, сайт було перекладено українською та російською мовою задля протидії дезінформації стосовно НАТО у відповідних країнах. Частина ком’юніті обурилася, мовляв, «позиція НАТО двояка, він заграє з тезами ворога».
Безсумнівно, невеличкою «перемогою» є вже той факт, що курс на НАТО — пріоритетний для прем’єра та президента. І те, що Google видаватиме в пошуку саме українську версію для користувачів з України.
Та, щоб розібратися в перепетіях соцмережних «зрадо-переможних змагань», звернемося до історії.
Зрада чи перемога?
Уперше матеріали українською на офіційних ресурах НАТО з’явилися ще в далекому 1997 році, активно перекладалися у 2009 та посилено — із 2014 року, у відповідь на російську агресію. Виявляється, що «новина» — зовсім не нова.
Щодо звинувачення НАТО в спробах «всидіти на всіх стільцях», дотримуючись нейтралітету. Основною статтею обвинувачення стало утворення паралельних російської та української версії сайту для боротьби з дезінформацією. Яка ж дезінформація з українського боку? Невже НАТО нам не вірить?
Насправді, в українському інфопросторі — засилля фейків «українського виробництва». За словами Юрія Сивицького, члена Наглядової ради Intecracy Group, «проблема фейків, які розповсюджують українські ЗМІ та сайти є величезною та іноді призводить до суттєвого зниження обороноздатності країни». Фейки стосуються не лише безпосередньо країн-членів НАТО. Дезінформація стосовно української оборонної системи: армії, військової техніки, — може суттєво вплинути на розуміння політичного і безпекового стану в Україні державами, з якими ми прагнемо вступити у військово-політичний союз, і від яких очікуємо партнерства.
«Проблема фейків, які розповсюджують українські ЗМІ та сайти є величезною та іноді призводить до суттєвого зниження обороноздатності країни».
Юрій Сивицький
«Яскравим прикладом є псевдорозслідування bigus.info, присвячене АСУВ Дзвін. Це система, яка дуже потрібна ЗСУ, адже збільшує ефективність управління у десятки разів. Однак після псевдорозслідування, де в якості експертів залучили людей, які систему навіть не бачили та не досліджували, однак впевнено заявили, що вона “може бути непридатною”, міністр зупинив прийняття її на озброєння. Як наслідок, сьогодні у ЗСУ взагалі немає жодної системи управління, окрім паперових карт», — говорить Сивицький.
Ще більше фейків ллється із проросійських каналів. У контексті НАТО це інформація про «Україну — проєкт ядерного звалища США», чи «українців — піддослідних для чужинської біологічної зброї», фейкових «миротворців» ООН і ледь не «ЛГБТ-секс-інструкторів із НАТО».
Роль НАТО в російсько-українській війні постійно обростає фейками і маніпуляціями — ось типовий матеріал від ZIK. Враховуючи ці реалії, ми маємо вітати позицію НАТО. Тим паче, наближення гострої фази гібридної війни потребує не лише нарощування військової потужности. Йдеться про необхідність розбудови наявних і створення нових інституцій протидії дезінформації.
Загалом, святкувати входження України до Альянсу після появи української версії сайту — марно. Утім, кроки НАТО в боротьбі з дезінформацією, однаково небезпечною і для міжнародної спільноти, і для України, а також стурбованість українською інформаційною безпекою — це однозначно «перемога».