Численні протести, критика від політичних лідерів, стурбованість Ради Європи — усе це наслідки виходу Туреччини зі Стамбульської конвенції. Президент країни Реджеп Тайїп Ердоган підписав відповідний наказ 20 березня, чим викликав неоднозначну реакцію турецького суспільства та світової політичної спільноти. Чому конвенція є важливою? Які наслідки матиме таке рішення Ердогана на міжнародному рівні? Чи варто Україні ратифікувати документ?
Що таке Стамбульська конвенція?
Це угода Ради Європи, що покликана боротися з насильством проти жінок та захищати від його наслідків. На сьогодні конвенцію підписали 45 країн та Європейський Союз, а ратифікували 33.
Ратифікація Стамбульської конвенції передбачає наступне:
- насильство щодо жінок характеризується як порушення прав людини та форма дискримінації;
- держави-підписанти зобов’язані криміналізувати психологічне, сексуальне, фізичне та економічне насильство, переслідування, харасмент, жіноче обрізання, примусові шлюби, аборти та стерилізацію;
- введення поняття «гендер», що означає «соціально закріплені ролі, поведінку, діяльність і характерні ознаки, які певне суспільство вважає належними жінкам і чоловікам», замість терміну «стать»;
- забезпечення невиправданості насилля культурними особливостями, звичаями, релігійними переконаннями, традицією або так званою «честю»;
- сторони зобов’язуються надавати захист та підтримку жертвам насилля;
- країни повинні реалізувати стратегії та заходи, які запобігатимуть насильству, на національному рівні.
Стамбульська конвенція — важливий документ, який можна назвати революційним у боротьбі з насильством. Політичний консультант Євгеній Нотевський називає такі плюси та здобутки угоди:
- реалізація рівних прав та можливостей для жінок;
- надання особистісного захисту жінкам міжнародними інституціями
Які причини виходу Туреччини?
Туреччина була першою країною, що ратифікувала Стамбульську конвенцію у 2012 році. За даними інформаційного агентства AFP, наказом про вихід Ердоган зробив ставку на консервативну частину населення, яка сприймає документ як потенційну загрозу інституту сім’ї і традиційним цінностям. У пресслужбі президента пояснили, що сталася підміна суті конвенції й вона почала використовуватися для «нормалізації гомосексуалізму». Насправді, у тексті цього договору немає навіть натяків на схоже. Єдине, до чого можуть апелювати противники угоди — це утвердження поняття гендеру замість традиційного «стать» та пункту про недопущення дискримінації на основі статі, гендеру, сексуальної орієнтації, гендерної ідентичності та іншого. Чи достатньо цього для того, щоб поставити під загрозу консервативні цінності турецького суспільства? Чи це просто крок назад від Європейського Союзу та демократичних цінностей?
«У той час, коли жінки стверджуються на політичній арені, Туреччина дає негативний сигнал усьому світу в досить агресивній формі, створюючи прецедент неповаги до принципів міжнародного права та віддаляє себе від ЄС», — стверджує ексзаступник Міністра соціальної політики з питань європейської інтеграції, кандидат юридичних наук Сергій Ніжинський. На думку експерта, ніщо не виправдовує ігнорування протидії домашньому насильству, зокрема політичні чи релігійні гасла.
«У той час, коли жінки стверджуються на політичній арені, Туреччина дає негативний сигнал усьому світу в досить агресивній формі, створюючи прецедент неповаги до принципів міжнародного права та віддаляє себе від ЄС».
Сергій Ніжинський
«Туреччина, першою ратифікувавши Стамбульську конвенцію, показала, що їй важливі бонуси та рейтинги в ЄС, а вийшовши з неї, демонструє, що права жінок у цій країні нікого не цікавлять», — зазначає Ніжинський. Причину виходу Міністр сім’ї, праці та соціальних служб Туреччини Зехра Зумрут Сельчук пояснила тим, що права жінок достатньо забезпечені внутрішнім законодавством країни, насамперед конституцією. За даними ВООЗ 35–40% турецьких жінок стають жертвами насильства з боку свого партнера, що вдвічі більше, ніж в інших європейських країнах. Тому маємо підстави говорити, що конституція працює не так ефективно, як стверджує Зехра Зумрут Сельчук. А наслідки виходу з конвенції для суспільства навряд чи будуть позитивними.
Малоймовірно, що така політика Ердогана не матиме жодного ефекту на міжнародній арені. Серед можливих наслідків — подальший вихід з угоди Польщі, Угорщини та Болгарії (важливо, що причина залишається однаковою).
А як справи в Україні?
Через вихід Туреччини, можливо, затягнеться (або не відбудеться) ратифікація угоди Україною. Київ уже робив спроби затвердження Стамбульської конвенції за президентства Петра Порошенка. Але, знову ж таки, на заваді стали пункти про поняття «гендер», які, на думку українських депутатів, сприятимуть пропаганді одностатевих шлюбів та руйнуванню інституту сім’ї. Варто зазначити, що за перші два місяці 2021 року в Україні зареєстровано 1000 випадків насилля, з них більше 600 справ було направлено для судового розгляду. Цей факт свідчить про важливість підписання угоди.
«Однією з вагомих причин того, чому нам варто ратифікувати Стамбульську конвенцію є вагомі економічні наслідки та розміри втрат для України від такого явища як домашнє насильство. Так, сукупні економічні втрати суспільства через насильство щодо жінок в середньому складають 208 млн доларів на рік. Тому ратифікація конвенції має гармонізувати усі процеси та надати їм правове закріплення», — коментує експерт Євгеній Нотевський.
«Однією з вагомих причин того, чому нам варто ратифікувати Стамбульську конвенцію є вагомі економічні наслідки та розміри втрат для України від такого явища як домашнє насильство. Так, сукупні економічні втрати суспільства через насильство щодо жінок в середньому складають 208 млн доларів на рік».
Євгеній Нотевський
8 березня в Києві та 15 містах України пройшов Марш жінок, на якому мітингувальниці вимагали затвердження документу. А 9 квітня Генпрокурор Ірина Венедіктова підписала офіційну позицію Офісу генпрокурора щодо відсутності будь-яких перешкод в Україні для запуску процедури. Можливо, ідея «нульової толерантності» до насилля скоро стане українською реальністю.