Восени 2021 року в низці країн пройдуть парламентські вибори. Яких результатів очікувати, як вони вплинуть на міжнародну політику, зокрема й на українське питання, розбираємося в серії матеріалів
Частина 1
Німеччина. Кінець ери Меркель. Що це означає для України та Європи?
Уже достеменно відомо, що Ангела Меркель піде з посади Федерального канцлера Німеччини восени 2021 року. Вона займала цей пост чотири терміни поспіль, починаючи з 2005 року.
Вибори до бундестагу (федеральні збори, конституційний і законодавчий орган Німеччини — ред.) заплановані на 26 вересня. Саме тоді німці повинні будуть проголосувати за членів парламенту, які згодом і оберуть нового канцлера держави — наступника Ангели Меркель.
Зараз коаліція в німецькому парламенті сформована партіями «Християнсько-демократичний союз» (далі — ХДС) та «Християнсько-соціальний союз» (далі — ХСС). Лідером ХДС раніше була сама Меркель, а зараз партією керує Армін Лашет. Голова ХСС — Маркус Зедер. Обидві партії висунули своїх лідерів на посаду канцлера й досі не можуть визначитися з єдиним кандидатом від консервативного блоку. Судячи з заяв Лашета та Зедера, жоден із них відступати та знімати свою кандидатуру не збирається. Воно й не дивно, адже той, хто отримає умовну перемогу зараз, найімовірніше і стане наступним канцлером Німеччини.
Обрання як Лашета, так і Зедера становитиме деякі ризики для України. Політика Маркуса Зедера, що наразі займає пост міністра Баварії, не є однозначною. З одного боку, він заявляв, що санкції проти Росії є «дієвими» та виступав за їх продовження, а також досить жорстко висловлювався щодо отруєння російського опозиціонера Навального. Але з іншого, Зедер — прихильник розвитку економічних відносин окремо від політики. Баварія та Росія залишаються важливими партнерами у сфері торгівлі, і Зедер декілька разів особисто зустрічався з Путіним під час своїх «суто ділових», за його ж словами, візитів до Москви. Маркус Зедер також підтримує будівництво «Північного потоку-2». Зважаючи на ці факти, важко передбачити дії Зедера в межах європейського співробітництва, а також у важливих для України переговорах у нормандському форматі.
Теперішній керівник ХДС Армін Лашет є прокремлівським політиком. Він виступає проти антиросійських санкцій, і також захищає проєкт «Північний потік-2». Крім того, у 2014 році Лашет захищав Путіна після окупації Криму, а згодом публічно виявляв сумнів щодо причетності Москви до отруєння Скрипалів та заперечував втручання Росії у вибори США 2020 року.
За результатами останнього онлайн-опитування, здійсненого британською міжнародною дослідною компанією Yougov у середині квітня, рейтинг Зедера вищий: за його висунення на посаду канцлера виступає 46% респондентів. 12% опитаних підтримують Лашета, решта проголосувала за інших кандидатів або не визначилися.
Якщо говорити про загальні рейтинги, то Маркуса Зедера зараз підтримують 54% громадян, тоді як Арміна Лашета — лише 18%.
Ще одним кандидатом на пост федерального канцлера став висуванець від Соціал-демократичної партії Німеччини Олаф Шольц, віцеканцлер та міністр фінансів в уряді Меркель. Його політична програма базується на зміцненні Європейського Союзу та продовженні співробітництва із США. «Новий американський президент може покластися на нас як на партнера в боротьбі за демократію», — заявив він в інтерв’ю Frankfurter Allgemeine Sonntagszeitung. Про шанси Шольца інформації немає, і політологи здебільшого не покладають великих надій на цього кандидата.
Проте говорити однозначно ще зарано. «Підготовка до парламентських виборів у ФРН відбувається за кризових умов пандемії, періодичних скандалів із вакцинацією та масковим санітарним режимом. Тому це найбільш непрогнозовані за своїм результатом вибори з часу проголошення ФРН в 1949 році. Ніхто зараз не скаже, хто буде канцлером після вересневих 2021 року виборів», — говорить Андрій Мартинов, провідний науковий співробітник Інституту історії України НАН України, для Format21. Експерт також вважає, що внутрішньополітична нестабільність у ФРН погано вплине на ЄС, а в українсько-німецьких відносинах буде взято паузу.
«Тому це найбільш непрогнозовані за своїм результатом вибори з часу проголошення ФРН в 1949 році. Внутрішньополітична нестабільність у ФРН погано вплине на ЄС, а в українсько-німецьких відносинах буде взято паузу».
Андрій Мартинов
Ангелу Меркель де-факто вважають лідером Європейського Союзу, протягом 16 років вона була гарантом стабільності всередині ЄС. З іншого боку, німецького канцлера і багато критикували: раніше у зв’язку з глобальним економічним крахом 2008-го року, тепер — за кризу, спричинену пандемією COVID-19, а також за неспроможність вирішити проблему біженців.
Обрання нового федерального канцлера Німеччини — це в будь-якому разі початок нового періоду для Євросоюзу. Очікується, що після парламентських виборів 2021 року влада в ЄС буде дещо децентралізована, оскільки новий канцлер, принаймні на початку своєї каденції, не матиме того авторитету та досвіду, щоб взяти керівництво у свої руки.
Багато європейських експертів вважають, що «лідером Європи» намагатиметься стати чинний президент Франції Еммануель Макрон. Але його шанси на успіх зазвичай оцінюються критично. «Макрон більш сумнівний діяч з дуже амбітними, але спірними ідеями щодо реформи ЄС. Йому буде тяжко домовлятися про делікатні компроміси, на яких і збудований Євросоюз. Він менш схильний до такого», — видання Politico написало в січні цього року.
Зараз, коли Європа має якось подолати коронавірусну кризу, питання компромісів стоїть як ніколи гостро. Улітку 2020 року держави-члени домовилися про створення Фонду відновлення ЄС, об’єм якого становить 750 мільярдів євро. Зрозуміло, що ця сума не взялася нізвідки — це кредити, які фактично поглиблюють боргову яму ЄС. Тоді Ангела Меркель сказала, що «не шкодує про поступки, на які довелося піти ФРН та іншим державам, які наповнюють бюджет ЄС». А от чи пішли би на поступки Франція, Італія чи будь-яка інша країна ЄС, якби серед них не було Меркель, невідомо.
Важко сказати й те, хто матиме повноваження схвалювати подібні рішення вже наприкінці цього року. Італія готується до парламентських виборів, а Франція — до президентських. Про це ми детальніше розповімо вже в наступних матеріалах.