Перейти до вмісту
Home » Зросійщені імперією: «великорусские» письменники українського походження

Зросійщені імперією: «великорусские» письменники українського походження

Україна довгий час не мала власної державності, що призвело до багатьох незворотних наслідків для нашої країни. Значною мірою відобразилося це на сфері культури, яка і донині є важливим інструментом у веденні політичної, ідеологічної та навіть військової боротьби. 

Чимало українських письменників, чиї роки життя припали на існування Російської імперії, не могли реалізувати себе у власній країні, тому їхали до Москви та Петербургу. Там їм судилося стати визначними російськими митцями. Так діти України ставали пасинками і падчерками Росії. 

Козацька кров генія 

Напевно, за Миколу Гоголя точиться найзапекліша битва, і за його душу найзатятіше бореться Росія з Україною. Тим не менш, про «українськість»  письменника свідчить хоча б те, що народився він у Великих Сорочинцях, на Полтавщині, і походить із давнього козацького роду Гоголів-Яновських. Його коріння відобразилося і на творчості: «Вечори на хуторі біля Диканьки» хоч і написані «великоруською» мовою, їх важко віднести до російського літературного доробку. Те саме стосується і збірки «Миргород».

Гоголь використовував чимало українізмів, незрозумілих багатьом росіянам. І дух його творів радше український, його світосприйняття, ментальність — усе говорить про козацьку кров письменника. У своїй прозі він оспівує українську культуру, звичаї, традиції. Цікаво, що сам письменник вважав, що в нього дві душі: хохляцька і російська. Хоча насправді Росії як такої він не бачив: лише Москву та Петербург, які не відображають російську ментальність настільки повно, як глибинка. Гоголь дивився на світ українськими очима, і його походження часто про себе нагадувало. Проте для Росії він був, є і буде «російським генієм». 

Революційний демократ українського походження

Мало хто знає про справжнє походження поета Миколи Некрасова, якого часто називають «революційним демократом» за його творчість, що стала основою для багатьох письменників радянської доби.

Грушевський згодом писав про Некрасова: «Тим часом і як характеристичний речник своїх часів, і своїм оригінальним характером поезії він заслугує повної уваги з історичного становища. Нам спеціально він інтересний тим впливом, який мав у своїх часах на українську суспільність в Росії і навіть на тодішню українську поезію. Під впливом тодішньої популярності його в Росії Драгоманов і в Галичині горячо поручав його як поступового й народолюбного поета…»

Нам спеціально він інтересний тим впливом, який мав у своїх часах на українську суспільність в Росії і навіть на тодішню українську поезію.

Михайло Грушевський

Батько Некрасова був військовим, і проходив службу в Немирові, де і познайомився з матір’ю поета — Оленою Андріївною Закревською. Сам Микола Олексійович стверджував, що його мати була полячкою. Проте як з’ясували дослідники, Олена Андріївна походила із заможного українського роду, її батько був власником містечка Юзвин і кількох сіл на Вінничині. До того ж, православним. А легенда про походження Олени Закревської зародилася через те, що навчалася вона у Вінницькому пансіоні, де і вивчила польську. Отже, і в жилах видатного російського поета Миколи Некрасова тече українська кров.

А справжнє прізвище все ж Горенко

Росіяни люблять маніпулювати негативним ставленням Анни Ахматової (справжнє прізвище – Горенко) до української столиці. Проте вони забувають, що перший вірш поетеса написала саме в Києві, тут і зародилася її геніальність. 

Народилася Ахматова в Одесі, а до Києва вперше потрапила в 5 років. Вона провела в столиці своє дитинство, а біля Маріїнського палацу знайшла символічну знахідку — шпильку у формі ліри. Бонна тоді сказала маленькій Анні: «Значить, будеш поетом». Згодом Ахматовій довелося пережити в Києві  складні часи: розлучення батьків, роки злиднів і тяжкої праці. Тому й асоціювалася в неї столиця з приниженнями та бідністю. Але через багато років, в евакуації в Ташкенті українськість поетеси все ж себе проявить: Горенко частіше згадуватиме Київ і зізнається, що була несправедлива до цього міста. 

У 50-ті роки вона переклала «Зів’яле листя» Франка. А на здивовано підняті брови літературних критиків Ахматова відповіла, що все ж її справжнє прізвище Горенко. 

«Я справжній малорос»

Антон Чехов ніколи не приховував своє українське походження. Він народився в Катеринославській губернії, з дитинства спілкувався українською, а російську вивчив уже згодом. Чехов казав: «Я справжній малорос, я в дитинстві не говорив інакше, як по-малоросійські» або ж «у моїх жилах тече лінива хохляцька кров». 

До речі, Антон Павлович спілкувався з українською акторкою Марією Заньковецькою, яка дорікала йому, що він не пише рідною мовою. 

Режисер Григорій Богомаз-Бабій стверджує, що московська політика, неглибокі знання творчості українців, які писали російською мовою, невибагливе ставлення до історії свого народу, русифікованість наших співвітчизників призвели до того, що ми не знаємо про справжнє походження багатьох діячів культури. 

А генеральний секретар «Культурної дипломатії» Олексій Філь запевняє, що найбільша проблема українців полягає в тому, що вони не цінують свою культуру, а влада не вкладає в її розвиток достатньо коштів.  «Подивіться на музей Гоголя в Києві, подивіться в якому він занедбаному стані»,  — бідкається експерт і додає: «І Дні Шевченка чомусь за свій кошт щорічно проводить ООН, а не Україна». 

«Подивіться на музей Гоголя в Києві, подивіться в якому він занедбаному стані».

Олексій Філь

Тож поки ми не змінимо ставлення до власної культури та традицій, Росія і надалі продовжуватиме використовувати «великих русских поэтов и писателей» у своїх політичних цілях. 

ПОДІЛИТИСЯ: