Українсько-турецькі відносини постійно отримують нові імпульси, особливо у безпековій, оборонно-промисловій і торговельно-економічній сферах. «За два роки, що минули після того, як Володимир Зеленський був обраний Президентом України, ці тенденції збереглися і навіть посилилися”, – зазначає експертка Інституту демократії ім. П. Орлика Наталя Беліцер.
«За два роки, що минули після того, як Володимир Зеленський був обраний Президентом України, ці тенденції збереглися і навіть посилилися».
Наталя Беліцер
Що це означає на практиці? Які перспективи співпраці Києва з Анкарою? І чого варто остерігатися Україні у зближенні з Туреччиною?
Стратегічні партнери
На офіційному сайті Міністерства зовнішніх справ України зазначено, що відносини з Туреччиною динамічно розвиваються у дусі добросусідства та партнерства, що є важливим фактором для встановлення безпеки та стабільності у Чорноморському регіоні.
«У Стратегії національної безпеки України Туреччина визначена як одна з країн “другої п’ятірки” стратегічних партнерів разом з Польщею, Литвою, Грузією та Азербайджаном», — говорить Наталя Беліцер.
Зеленський покладає великі надії на співпрацю з Анкарою, і це не дивно: Ердоган публічно підтримує суверенітет і територіальну цілісність України, не визнає анексію Криму, співчуває кримським татарам, продає нам зброю.
Але, на думку провідного співробітника Інституту історії НАН України Андрія Мартинова, в українському середовищі існують надмірні очікування від партнерства з Туреччиною. «Часто забувають, що Ердоган “мусульманський Макіавеллі”, який переслідує виключно турецькі національні інтереси. І українсько-турецькі відносини у цьому сенсі не є виключенням», — застерігає експерт. Це означає, що Ердоган діятиме на міжнародній арені так, як це насамперед вигідно Туреччині, навіть якщо певні рішення не збігатимуться з інтересами України. Його політика безпринципна та жорстка, а задля збереження влади у своїх руках він ладний іти на конфронтацію і з Вашингтоном, і з Брюсселем.
«Часто забувають, що Ердоган “мусульманський Макіавеллі”, який переслідує виключно турецькі національні інтереси. І українсько-турецькі відносини у цьому сенсі не є виключенням».
Андрій Мартинова
Зона вільної торгівлі
Вже близько 10 років тривають переговори щодо Угоди про вільну торгівлю між Україною та Туреччиною, останні два роки вони перебувають на заключному етапі. Створення ЗВТ є дуже важливим та відповідальним кроком як для Києва, так і для Анкари, тому такий тривалий діалог є цілком виправданим.
За чисельними заявами високопосадовців, ця Угода матиме позитивні наслідки для економік обох країн та значно збільшить товарообіг: спочатку до 10, а згодом і до 20 млрд дол.
Проте митно-тарифна база Туреччини та України суттєво відрізняється не на користь останньої, а різке зростання імпорту після створення ЗВТ може завдати значної шкоди національному виробнику. Тому для інтересів нашої держави у майбутній Угоді дуже важливо передбачити механізми захисту вітчизняного бізнесу.
Міцна військо-технічна співпраця
У 2019 році Україна придбала у Туреччини 6 бойових безпілотників «Байрактар» та три наземні станції управління, зараз Київ має намір отримати ще 48 одиниць безпілотників та розпочати їх спільне виробництво.
До того ж в останніх українсько-турецьких домовленостях ідеться про спільне виготовлення бойових кораблів корветів на суднобудівному заводі в Миколаєві. Очікується, що перший корвет буде виготовлений у Туреччині, а подальше виробництво здійснюватиметься в Україні.
Також найближчим часом можемо сподіватися на українсько-турецьке виробництво літаків Ан-178 заводу «Антонов».
Усе це свідчить про зближення Києва з Анкарою у безпековій та військово-технічній сферах, що є особливо важливим для нашої країни на тлі загострення війни на Сході та провокаційних дій Росії у Криму.
Світовий контекст
Голова турецької партії «Батьківщина» Догу Перинчек вважає, що відносини Туреччини та Росії стануть більш напруженими після визнання Байденом геноциду вірмен. За його словами, заява президента США — це наступ проти Туреччини, Азії, Росії та Китаю.
Україні важливо брати до уваги такі заяви та враховувати, що стосунки Туреччини із Заходом нестабільні, а особливо це виявляється у відносинах із Макроном та Байденом.
Наталя Беліцер вважає недоречними заклик міністра внутрішніх справ Авакова офіційно визнати Україною геноцид вірмен, адже це значно погіршить українсько-турецькі відносини.
«У делікатній сфері сучасної дипломатії з її необхідністю знаходити баланс і лавірувати між іноді різноспрямованими інтересами та позиціями наших стратегічних партнерів, подібне втручання — що сягає далеко за межі повноважень МВС — може завадити подальшому зміцненню відносин з Туреччиною і таким чином зашкодити національним інтересам України», — стверджує Наталя Беліцер. Тому нам потрібно усвідомлювати, що, зрештою, не зважаючи на будь-які рішення США чи ЄС у своїх діях ми повинні керуватися лише власними національними інтересами.
Нагадаємо, що Format 21 раніше писав про вихід Туреччини зі Стамбульської конвенції та можливі наслідки цього рішення.