Із 22 травня 2020 року Україна живе в умовах адаптивного карантину. Протиепідемічні заходи то посилюються, то послаблюються залежно від кількості захворюваних і географії їхнього поширення, та місця для повноцінних музичних фестивалів не знайшлося у жодному куточку країни. Щоб дізнатися, як українська креативна індустрія переживає період «безконцертя», Format21 звернувся до провідного музичного продюсера та звукорежисера, який створює більшість сучасних вітчизняних хітів і співпрацює з топовими зірками шоубізу, Вадима Лисиці. Він пояснив, чому «Так выпала карта» у нас «На районе», що можуть прибрати «Дим» із горизонту музичної сфери, щоб повернути її «Крепкие орешки», і всі ми знову могли втішатися «Чумачечою весною» під звуки «Имя 505» на live-виступах.
— Як музична спільнота відреагувала спочатку на введення жорсткого локдауну, і як згодом змінювалися настрої протягом періоду, коли обмеження то послабляли, то посилювали?
— Коли все лише почалося, усі думали, що це не серйозно і не надовго. Здавалося, це тимчасові заходи. Концерти артистів були або скасовані, або перенесені. Як наслідок, квиткові оператори, артисти, музиканти, концертні директори, уся інфраструктура, яка залежить від цієї індустрії, почала зазнавати великих фінансових втрат. Звичайно, через це настрій у всіх різко погіршився, бо скасували багато заходів і релізів. Галузь почала відмирати. Наприкінці літа ми відстояли в Кабінету Міністрів право проводити фестивалі хоча б із половиною залу в «помаранчевій зоні». Тоді настрої трохи покращилися, але дохід був невеликий. Зараз усе взагалі достатньо погано. Багато музикантів, чий основний заробіток — це музика, а конкретно: гітаристи, барабанщики, клавішники, вокалісти, а не топ-зірки, — усі зараз у пошуках роботи. Хтось уже навіть знайшов іншу роботу не за фахом. Галузь майже на нулі та не працює.
«Багато музикантів, чий основний заробіток — це музика, а конкретно: гітаристи, барабанщики, клавішники, вокалісти, а не топ-зірки, — усі зараз у пошуках роботи. Хтось вже навіть знайшов іншу роботу не за фахом».
— А як справи у вашої студії в карантинні часи?
— У нас зі студією трохи легше, бо наші клієнти переважно — це топ-артисти, а в них є «жировий запас». Завдяки цьому в нас робота залишилася, хоча її і стало менше. Усі просять знижки, бо зменшилися бюджети, але є над чим працювати, і нам гріх скаржитися. Відомі артисти ще можуть дозволити собі балансувати, а от менш впізнавані виконавці мають усі шанси поступово лишити музику.
— Чи вигідно взагалі артистам випускати зараз нові пісні та альбоми?
— Фінансово, звісно, не вигідно, бо невідомо, коли відбудеться повернення цих інвестицій. Усе це через відсутність повноцінних концертних виступів. Навіть якщо в Києві скасують «червону зону», то однаково «помаранчева зона» передбачає 50-відсоткове наповнення залів, а це зменшує заробіток майже вдвічі, іноді навіть більше. У деяких випадках взагалі його не отримують. Як мінімум прибуток зменшується вдвічі — як максимум артисти взагалі працюють у мінус.
«Як мінімум прибуток зменшується вдвічі — як максимум артисти взагалі працюють у мінус».
— Музична сфера досі не пристосувалася до постійних обмежень?
— Були спроби піти в онлайн, робити open-air із безпечною дистанцією, але це не працює. Зважаючи на те, що в нас досить маленька країна та не надто хороша економіка, онлайн взагалі не показав себе з гарного боку. Іншими словами, це точно не комерційні заходи. А open-air працює, хоча через кількість людей, які можуть одночасно знаходитися на обмеженому просторі, він сильно відрізняється від того, що було в докарантинні часи. Не можна сказати, що галузь пристосувалася. Більшість топових зірок почала активніше брати участь у різноманітних рекламних кампаніях торгових марок і таким чином компенсувати свої збитки. Але знову ж таки, це стосується далеко не всіх.
— Крім реклами, більше немає інших шляхів заробітку? Той же Patreon, наприклад.
— На жаль, ні. Усі ці онлайн платформи, зокрема Patreon, мають сенс тоді, коли кількість підписників там — більше мільйона. Але в нас немає таких зірок.
— Як щодо спроб артистів створити якусь організацію або союз, щоб якось боротися за свої права на карантині?
— Більше ніж півроку тому почав свою роботу Всеукраїнський музичний профсоюз. Він зареєстрований у Мінюсті і має офіційний статус, тому зараз почався якийсь рух у цей бік. Сьогодні представники були на комітеті у Верховній Раді. Там порушуються всі ці питання, ми спілкуємося з депутатами й усе обговорюємо. З огляду на те, що депутати дуже неповороткі й у них проблеми, як їм здається, набагато важливіші, швидкість ухвалення рішень і розв’язання проблем залишає бажати кращого.
Спілкування з владою відбувається, і з’являється якась самоорганізація в артистів, але вона не на тому рівні, щоб говорити про якісь значні успіхи і результати. На жаль, кожен у цій сфері сам за себе, немає жодної централізованої гілки влади, яка могла б якось усе організовувати. Умовно кажучи, є артисти «1+1», є ті, хто працює з каналом «Україна», є незалежні або ті, хто сам-один. Єдиної зрозумілої схеми не існує, тому в нашій країні це, на жаль, неможливо. Напевно, у Росії це працює.
— Щодо Росії, які справи в українських артистів у конкуренції з їхніми артистами на тлі повернення російського контенту в Україну?
— У Росії приблизно 50% топових артистів — це українці, тому ми тут взагалі нічого не боїмося, нам це не страшно. Я взагалі не уявляю, як у нашу країну приїдуть ці виконавці після всіх політичних подій та війни. Є деякі спроби, але боятися цього, на мою думку, немає жодного сенсу. Так чи інакше це конкурентне середовище, а в ньому треба виживати.
— Як влада могла б допомогти працівникам креативної індустрії?
— Функція влади, як мінімум, — не заважати, а як максимум — створювати умови для роботи. Зараз виконавча влада або не втручається, або заважає. Головна мета тепер — домовитися так, щоб нашій діяльності не перешкоджали. До речі, влада заблокувала акредитацію у сфері авторського права та позбавила авторів і виконавців можливості отримувати свої роялті (платіж, отриманий як винагорода за користування або за надання права на користування будь-яким авторським та суміжним правом на твори мистецтва або науки). Ми добиваємося того, щоб вона поновила цей платіж і дозволила індустрії працювати хоча б у цьому напрямку. Зараз і без цього ніхто не заробляє гроші, бо артисти навіть свої роялті отримати не можуть. Сьогодні ми ставили ці питання в комітеті, але реакції зазвичай повільні, бо в них набагато більше проблем, які їх турбують: війна, економіка, коронавірус — їм зараз не до шоубізу та музичної індустрії.
«Функція влади, як мінімум, — не заважати, а як максимум — створювати умови для роботи».
— Якщо уявити, що пандемія скоро завершиться, то коли можна очікувати повернення стану музичної сфери до докарантинного рівня?
— Судячи з того, які проблеми в економіці за ці півтора року з’явилися, то, я думаю, десь за два-три роки музична індустрія має трохи підбадьоритися. Або необхідні серйозні інвестиції з будь-якого боку: державного або приватного, бо зараз індустрія «знекровлена», фінансів немає і їм нізвідки братися.
— Й онлайн-концерти — не вихід?
— Я бачив багато онлайн-заходів. Вони всі некомерційні. Я не спеціаліст у цьому, але все це економічно недоцільно. Навіть класно відзнятий захід з дуже хорошим маркетингом, великою кількістю реклами в топового артиста з якісним контентом — це все одно не принесе бажаного прибутку. Так відбувається через маленьку аудиторію, яка не звикла платити за контент. Рекламодавці ж не хочуть давати великі гроші, бо в них обмежені бюджети. Усе залежить від кількості грошей, каси та зборів.
«Навіть класно відзнятий захід з дуже хорошим маркетингом, великою кількістю реклами в топового артиста з якісним контентом — це все одно не принесе бажаного прибутку».
— Чи стимулює така ситуація українських артистів писати та випускати нові пісні, щоб залишатися «на плаву»?
— Зараз ми бачимо затишшя. Ті, хто може собі дозволити випускати новий матеріал, — робить це, хто не може — відповідно не випускає. Звичайно, ці релізи не окупаються, бо повернути гроші просто нема звідки.
— А можемо очікувати на фестивалі або виступи артистів улітку після послаблення обмежень?
— Якщо обмеження знімуть, то деякі фестивалі відбудуться. Є фестиваль «Українська пісня», що проходитиме у Львові на «Арені Львів». Є дитячий фестиваль «Чорноморські ігри», який проводять на чорноморському узбережжі, у Скадовську. Але ці фестивалі загалом благодійні та спонсорські, тому там не існує поняття «прибутку» й «збитку». Там усе сплановано з погляду промоушену та PR, вони некомерційні, тому взагалі немає сенсу говорити про втрати в цьому разі. Щодо сольних концертів артистів і груп, то 50% заповнення залу — погана економіка. Для того, щоб шоу-бізнес почав працювати, необхідно повністю відкрити всі зали на 100%, і тоді музична індустрія почне відроджуватися.
«Для того, щоб шоу-бізнес почав працювати, необхідно повністю відкрити всі зали на 100%, і тоді музична індустрія почне відроджуватися».