Home » Законодавча підтримка іноземних інвесторів, а моральна — внутрішніх?

Законодавча підтримка іноземних інвесторів, а моральна — внутрішніх?

Динаміка української економіки завжди залежала від прямих іноземних вкладень. Проте зараз індекс інвестиційної привабливості України поступово падає. Про це свідчить опитування, яке провела Європейська Бізнес Асоціація. У грудні 2020 року цей індекс знизився до 2,4 пунктів із п’яти можливих, що є найгіршим результатом із 2013 року. За даними НБУ, чистий відтік прямих іноземних інвестицій минулого року становив $868,2 млн.

Звичайно, не все так погано, як здається на перший погляд. Безсумнівно, Україна володіє багатьма можливостями й ресурсами, які дозволяють розширювати інвестиційні зв’язки. Це і великий та фактично конкурентно необмежений внутрішній ринок, і сприятливе географічне розташування, і кваліфіковані робітники, і науковий потенціал, і розвинена інфраструктура.

Чому інвестори не ризикують вкладати гроші в українські галузі промисловості?

Незважаючи на це, інвестори все одно бояться вкладати гроші в українські підприємства. На те існують досить вагомі причини. Крім військової агресії Російської Федерації на території України й економічної кризи, спричиненої пандемією, потенційних інвесторів відлякують фактори неекономічного характеру. Та ж Європейська Бізнес Асоціація зазначила, що такі фактори — це корупція, неефективна судова система, проблеми з виділенням земельних ділянок і відшкодуванням податку на додану вартість, а також технічні бар’єри з проходженням митних процедур. До того ж високий рівень бюрократії, перевищення повноважень органами контролю та перевірки, непрозоре законодавство.

Згідно з дослідженням DoingBusiness, яке відображає ситуацію з інвестиційним і бізнес-кліматом у державі, Україна у 2020 році опинилася на 64 місці. Це значний успіх, бо у 2014 році вона була аж 112-ю в рейтингу. Тепер слід зауважити, що Грузія, яка у своїх прагненнях багато в чому схожа на нашу державу, на сьомому місці.

Цей рейтинг також показує, що інвесторів насторожують неоднозначні справи з оподаткуванням, реєстрацією підприємств і прав власності, підключенням до електромереж. В Україні, наприклад, треба витрачати 328 годин кожного року, щоб сплатити податки. Це майже 14 днів. В Естонії на сплату податків піде 50 годин (приблизно 2 дні), у США — 175 (усього тиждень).

Ну й звичайно, найбільша проблема України — це корупція. Відповідно до Індексу сприйняття корупції, Україна у 2020 році посіла 117 місце серед 180 країн, отримавши 33 бали зі 100 можливих. І хоча ми піднялися на декілька позицій вище, проте це не надзвичайно значне досягнення. Поруч із нами такі країни, як-от: Єгипет, африканська Есватіні (Свазіленд), Непал, Сьєрра-Леоне та Замбія. Усі вони набрали по 33 бали.

Законодавча підтримка для закордонних інвесторів.

Зважаючи на ці показники, влада намагається всіляким чином підтримати іноземних вкладників. Наприклад, президент України Володимир Зеленський у лютому цього року підписав закон «Про державну підтримку інвестиційних проєктів зі значними інвестиціями в Україні» або, як його ще називають, закон про «інвестиційних нянь». Документ передбачає надання державної підтримки українським та закордонним вкладникам із загальною сумою інвестицій від 20 мільйонів євро. Також вони зможуть отримати «інвестиційну няню» — менеджера, який допомагатиме їм від імені держави. Із приводу цієї ініціативи банкір Сергій Фурса дав для «Радіо Свобода» коментар: «У розвинених країнах таких підходів, звісно, не існує. Адже для того, щоб приваблювати інвестиції, потрібне передовсім верховенство права. І ключовими для цього є судова реформа та реформа правоохоронних органів. А “інвестиційна няня” — це коли держава наймає менеджера, який має захищати інвестора від самої держави».

Для того, щоб приваблювати інвестиції, потрібне передовсім верховенство права. І ключовими для цього є судова реформа та реформа правоохоронних органів.

Сергій Фурса

Крім того, на початку березня Кабінет Міністрів затвердив Національну економічну стратегію 2030, яка передбачає збільшення припливу прямих іноземних інвестицій до 2025 року до $15 млрд на рік.

У напрямку захисту прав інвесторів здійснюються заходи щодо приєднання України до Декларації Організації економічного співробітництва та розвитку про міжнародне інвестування й багатонаціональні підприємства. Це надасть суттєві переваги для країни. По-перше, Україна стане ближчою до міжнародних стандартів інвестиційної діяльності. По-друге, це сприятиме залученню іноземних коштів шляхом усунення обмежень щодо секторів, в яких це заборонено. По-третє, поліпшить конкурентне середовище.

Не варто забувати й про закон щодо запровадження ринку землі. І хоча багато людей висловлювали свої побоювання, що відкриття ринку землі призведе до того, що всі землі зможуть викупити олігархи, транснаціональні компанії та іноземці, ухвалення цього закону було умовою Міжнародного валютного фонду для підписання нової програми співпраці з Україною, що передбачає фінансування на суму до 8 мільярдів доларів.

А де ж підтримка для українських інвесторів?

Із наведених вище законів, зрозуміло, що влада більше уваги приділяє саме іноземним інвесторам. А як щодо власних, внутрішніх? Вони теж потребують законодавчої підтримки. Розвинені країни зазвичай передають важелі впливу саме їм, адже розуміють, що внутрішні інвестори активніше та ефективніше зміцнюють економіку держави.

Звісно, в умовах пандемії, українським бізнесменам важко вкладати фінанси в певні галузі економіки, проте завдяки їм створюються нові автентичні місцеві бренди, з’являються нові розробки, інноваційні проєкти, які є надбанням саме України, а не інших держав. Захист українських інвесторів сприяє збереженню фінансів у кругообігу держави і зростанню ВВП.

Іноземні вкладники часто зацікавлені в дешевій робочій силі й сировині. Вони не намагаються покращувати умови виробництва, ділитися новими технологіями та ідеями. Зазвичай, вони інвестують у сировинні і складальні виробництва, вирощування зерна, яке потім йде на експорт, виготовлення деталей для автомобілів закордонного походження. Таким чином, створюється продукція з низькою доданою вартістю, яка вивозиться за межі України. Як вважають експерти Інституту соціально-економічних досліджень, такі інвестиції не створюють новий економічний потенціал для України.

За результатами опитування українських бізнесменів, яке проводило онлайн-видання «Бізнес», українських інвесторів найбільше приваблюють сфери, як-от: медицина, штучний інтелект, логістика та доставка, IT, сільське господарство, переробка сміття, освіта, інфраструктура.

Отож, як ми бачимо, внутрішній інвестор також заслуговує на увагу з боку законодавчих органів, і він готовий працювати, у першу чергу, задля розвитку української економіки.

«Одна з важливих причин зацікавлення влади іноземними інвесторами полягає в тому, що громадяни України платять менші податки, коли відкривають власний бізнес, ніж іноземці. Для них передбачений більший відсоток оподаткування. Через це держава отримує більше коштів від іноземних інвесторів. Крім того, українські бізнесмени деколи оминають сплату податків, відкривають підприємства, які офіційно не зареєстровані, а також неофіційно виплачують зарплату українцям.

Якби я була інвестором, то вкладала би свої гроші в IT-сферу. Навіть відкриття онлайн-компанії може принести величезні кошти», — Іванна Книш, фінансовий директор.

ПОДІЛИТИСЯ: