Home » Гальмування вакцинації в ЄС. Хто винний?

Гальмування вакцинації в ЄС. Хто винний?

Загальна кількість доз вакцини на 100 чоловік у різних країнах станом на 23 квітня. Джерело: Our World In Data, BBC.

Бюрократична система часто виявляє свою нездатність розв’язати нагальні проблеми. Особливо це стосується критичних ситуацій. Пандемія коронавірусу стала приводом для критики Європейського Союзу через неспроможність провести ефективну кампанію вакцинації. Ерцгерцог Отто фон Габсбург колись сказав: «Боже, благослови державних службовців, але вбережи нас від бюрократів».

ЄС, порівняно з Ізраїлем, Великою Британією та США, пасе задніх за темпом вакцинування. Хоча показник смертності — 138 випадків на 100 000 проти 187 та 166 відповідно, усе ж Європа перебуває в складній ситуації через нестачу доз. 58% дорослих британців зробили ін’єкцію, 38% американців і лише 14% громадян ЄС. Європейські країни також відстають за іншим критерієм системи показників COVID-19 — економікою.

В останньому кварталі 2020 року Америка зростала з річним рівнем 4,1%. Китай, який придушив вірус із тоталітарною жорсткістю, — 6,5%. У Єврозоні економіка все ще скорочувалася. Рік тому Педро Санчес, прем’єр-міністр Іспанії, назвав COVID-19 найгіршою кризою, яка вразила ЄС із часів Другої світової війни. Чому ж реакція на пандемію зазнала поразки?

Іще однією проблемою Європи є демографія. Згідно зі світовими стандартами велику частину населення ЄС становлять люди похилого віку, що робить їх більш чутливими до захворювання. Інші менш зрозумілі фактори, як-от великі міста, також можуть зробити європейців вразливими. Транскордонна мобільність, яка є одним із найбільших досягнень ЄС, мабуть, спрацювала на користь вірусу, і ніхто не захоче перешкоджати цьому, коли пандемія зменшить оберти.

Але головна проблема — політика. «Загальноєвропейська відповідь на пандемію, спричинену SARS-CoV-2 від початку має обмежений характер, частково з причин браку компетенції (охорона здоров’я залишається національною прерогативою), частково через неймовірно стрімкий розвиток ситуації, з якою важко оперативно впоратися бюрократичним структурам ЄС та планувати ефективні кроки наперед», — сказала Вікторія Вдовиченко, асоційована експертка «Української призми».

Жан Монне, французький дипломат, який вважається одним із засновників ЄС, влучно стверджував, що «Європа буде сформована в кризі». Минулорічне рішення надати Європейській комісії відповідальність за закупівлю та поширення вакцин від COVID-19 для 450 мільйонів людей стало катастрофою.

Було значущим кроком об’єднати дослідницькі зусилля 27 країн та їхні кошти для попередньої закупівлі препаратів, подібно до того, як операція Warp Speed ​​в Америці об’єднала 50 штатів. Однак бюрократія ЄС неправильно керувала перемовинами щодо контракту, можливо, тому, що національні уряди, як правило, контролюють охорону здоров’я. Проєктом керувала переважно президент комісії Урсула фон дер Ляєн, яка з радістю назвала рішення про розширення своєї імперії «європейською історією успіху».

Навряд чи. Її команда занадто зосереджувалася на цінах та мало на безпеці поставок. Вона безглуздо сперечалася щодо відповідальності, якщо вакцини заподіють шкоди. Ситуація погіршилася в серпні. Подальші сварки та загроза блокування експорту вакцин більше зробили для втрати віри у вакцинацію, ніж для відновлення репутації комісії. Якщо вона все ще була членом національного уряду, важко зрозуміти, як пані фон дер Ляйен могла б залишатися на своїй посаді.

Стелла Кіріакідес — єврокомісар із питань охорони здоров’я та безпеки продуктів харчування в комісії фон дер Ляєн. Вона була недостатньо компетентною для боротьби з кризою, тому також відповідальна за невдалу кампанію вакцинації. Вона ухвалила договір з AstraZeneca на три місяці пізніше, ніж Британія. ЄС то закуповує вакцини цієї компанії, то забороняє.

Однак був розроблений план виконавчого органу Європейського Союзу, щоби забезпечити постачання потенційно важливих препаратів на період гострої фази пандемії. «Його мета полягає в тому, щоб до жовтня 2021 року були доступні три нові терапевтичні засоби, а до кінця року можливо ще два. На цей момент Ремдесівір є єдиним препаратом COVID-19, дозволеним на рівні ЄС», каже пані Вдовиченко.

Європа також зазнала економічних невдач. Вона використала пандемію для досягнення інституційного прогресу, створивши м’який новий інструмент, відомий як фонд ЄС наступного покоління, або NGEU. Це коштувало 750 млрд євро й було орієнтовано переважно на слабкі країни, які цього найбільше потребують. Знана частина грошей — це гранти, а не позики, що зменшує вплив на державний борг.

Це добре, оскільки створює механізм, який розриває зв’язок між залученням грошей та кредитоспроможністю національних урядів. У майбутніх кризах фонд зможе захистити країни Єврозони від втечі капіталу.

Однак, як і з вакцинами, тріумф створення NGEU затьмарює його повільне виконання. Перші гроші все ще залишаються місяцями невиплаченими, оскільки держави-члени відмовляються від комісії через їхні окремі програми. До кінця наступного року буде витрачено лише чверть фонду.

Ця відсутність терміновості є симптомом набагато більшої проблеми: нехтування основним станом європейських економік. Навіть за рахунок нових грошей, бюджет ЄС становитиме лише 2% ВВП у наступному семирічному фінансовому періоді. На національному рівні, де уряди, як правило, витрачають близько 40% ВВП, європейці виявилися занадто обережними.

Наслідки будуть значними. До кінця 2022 року очікується, що економіка Америки збільшиться на 6%. А стан Європи навряд чи покращиться порівняно з докарантинним періодом. Правда, стимул Джо Байдена в 1,9 трильйона доларів є ризиковим, а Європа має іншу проблему. Бюджетний дефіцит на 2021 рік становить в середньому половину від того, що планує Америка. Після поєднання фінансової кризи та COVID-19 обсяг виробництва в ЄС буде на 20%, або € 3 трлн, меншим, ніж якби він продовжував зростати, що відбувалося в 2000–2007 роках.

Європа може втішитися тим, що темпи вакцинації пришвидшаться протягом літа. Але поки ЄС відстає від Китаю та Америки, оскільки не може завдати удару кризі. У небезпечному та нестабільному світі це велика проблема, із якою потрібно боротися.

ПОДІЛИТИСЯ: