Home » Молодь шукає кращої долі: чому українські абітурієнти нехтують державними закладами освіти

Молодь шукає кращої долі: чому українські абітурієнти нехтують державними закладами освіти

Міграція студентської молоді України — серйозна проблема, що викликає занепокоєння. Із кожним роком кількість абітурієнтів, які розглядають навчання за кордоном як перший крок до успішної еміграції, збільшується. За даними аналітичного центру CEDOS, за 10 років Україну покинули майже чотири мільйони молодих, активних, працездатних і перспективних громадян, серед яких величезна кількість студентів. Лише у 2019–2020 роках державу покинуло 80 тисяч випускників середньої школи, які отримуватимуть освіту й будуватимуть свою кар’єру в Польщі, Росії, Німеччині, Канаді, Чехії, Італії, США, Іспанії, Словаччині. 

Чому ж молодь шукає кращої долі за кордоном та чим студентів не влаштовує українська освіта?

«Перші чотири роки я навчалася в Херсонському державному університеті міста Херсон і отримала бакалаврський рівень вищої освіти. Коли мені запропонували вступити на магістерську програму до Варшави, я одразу погодилася, адже не бачила свого подальшого життя в Україні», — Ярослава Куліковська, студентка факультету міжнародних відносин.

Українці становлять 55% усіх закордонних студентів Польщі. За результатами проведених опитувань, лише 9% із них планує повернутися на Батьківщину, 28% — залишитися в Польщі, 29% — переїхати в іншу країну Європейського союзу.

«Якщо порівнювати освіту в Україні й Польщі, то це небо та земля. Відрізняється все: від ставлення викладачів до умов навчання. Європейським педагогам дуже важливо налагодити контакт із кожним. Вони обожнюють проводити дискусії зі своїми учнями, аби зрозуміти, чим живе сучасна молодь. В українських університетах мало хто із студентів відчуває таке ставлення», — Єлизавета Шульга, навчається у Франції на факультеті економіки.

Для того, аби залучити якомога більше іноземних студентів, країни Європи створюють заохочувальні стимули у вигляді безкоштовної освіти, першочергового отримання навчальних віз, стипендій. Наприклад, вищі навчальні заклади (далі — ВНЗ) Польщі, Словаччини, Чехії, Німеччини, Франції дають українським студентам гарний рівень підготовки як теоретичний, так і практичний, перспективу на вдале працевлаштування. Значною перевагою цих країн є дещо схожий менталітет.

«Умови навчання в Польщі: кабінети мають необхідне обладнання, нові меблі, круті бібліотеки — це все створює неймовірну атмосферу, що надихає тебе бути більш ерудованим», — Єлизавета Шульга.

Але хто ініціатор такого важливого рішення: самі абітурієнти чи їх батьки? А, може, навчання за кордоном — лише освітній примус родини?

«Мої батьки вирішили, що я маю навчатися в найкращому університеті Франції — Сорбонні, бо там дуже круті умови життя та, звичайно, зовсім інший рівень освіти. Я була не проти. Якщо фінанси дозволяють, чому б не спробувати?» — Єлизавета Шульга.

Чимало студентів вирішують отримати освіту за океаном. Значний відносний і абсолютний приріст українських громадян демонстрували канадські університети. Імміграція в Канаду через навчання — дуже надійний спосіб, неодноразово перевірений абітурієнтами.

«У ВНЗ Канади є всі умови для того, щоб проводити лабораторні дослідження за сучасними методами. У моєму університеті більше практики, аніж лекцій. Це проблема українських навчальних закладів. Коли ми приходимо на роботу після отримання диплому, то починаємо вчити все з початку, бо ВНЗ не дає нам стільки навичок, скільки мав би», — Сергій Токаюк.

Єдине, що може перешкодити в реалізації плану — фінансове питання. Навчатися в Канаді набагато дорожче, аніж в Європі. Необхідна сума для отримання освіти за океаном щороку змінюється. Багато в чому це залежить від вартості навчання в обраному виші, яка коливається від 10 тисяч канадських доларів (коледжі) до 20 тисяч (університети). Плюс оренда житла, харчування та повсякденні витрати на життя.

«Звичайно, що ціна відіграє визначальну роль, адже навчання в Канаді коштує великих грошей. На щастя, моя сім’я може собі це дозволити», — Сергій Токаюк.

У більшості студентів, які навчаються за кордоном виникають проблеми з вивченням іноземної, адже від цих знань буде залежати подальша доля абітурієнта: чи залишиться він у ВНЗ після мовного екзамену, який складається після першого курсу.

«У багатьох моїх однокурсників, які, як і я, емігрували до Польщі, виникли проблеми зі вступними екзаменами. Перший рік ти навчаєшся безкоштовно, вивчаєш польську, аби наступного року скласти нелегкий іспит із мови, за результатами якого стане зрозуміло, продовжиш ти навчання чи ні», — Ярослава Куліковська.

Кого ж навчатимуть українські університети, якщо велика кількість студентів вирішує будувати майбутню кар’єру за межами Батьківщини?

Чимало абітурієнтів запевняють, що справа навіть не в якості української освіти, а в майбутніх перспективах і в обмеженості можливостей професійної реалізації, на які може очікувати випускник вишу. Адже рівень доходу та якість життя в Україні значно нижчі, ніж у більшості країн ЄС.

Аби зберегти мережу університетів, здобутки освітньої системи й зробити це частиною національної економіки, працівникам ВНЗ і Міністерства освіти та науки необхідно залучати як українську, так й іноземну учнівську молодь до навчання у вишах нашої держави.

ПОДІЛИТИСЯ: