Home » Як «Греммі» втратила свою авторитетність

Як «Греммі» втратила свою авторитетність

Протягом усього часу існування «Греммі», побачити золотий грамофон у себе на полиці було чи не найбільшою мрією кожного музиканта. Премію поважали, а сама церемонія була і залишається довгоочікуваною подією. Переможці не знали меж своїй вдячності та радощам, а тим, хто програв, залишалося лише засуджувати журі. Але наразі критика доноситься не тільки з уст артистів, що не отримали бажаної нагороди. Своє невдоволення й розчарування в премії висловлювали і переможці, іноді навіть зі сцени. Чи тримає нагорода планку у 2021 році?

Комерційність

Так першою артисткою, що відмовилася від «Греммі», стала ірландська співачка Шинейд О’Коннор. У 1991 році вона була номінована одразу в трьох категоріях: «Запис року», «Найкраще жіноче вокальне попвиконання» та «Найкращий альтернативний альбом». В останній вона перемогла. Свою відмову від премії Шинейд пов’язала з надзвичайною комерційністю «Греммі». 

У 2001 році, після того як рок-гурт Tool не з’явився на церемонії, щоб забрати одну з нагород. Їх фронтмен Мейнан Джеймс Кінан пояснив це так: 

«Я думаю, що “Греммі” — це не що інше, як якась гігантська рекламна машина для музичної індустрії. Вони задовольняють низький інтелект і годують маси. Вони не вшановують мистецтво чи митця за те, що він створив. Це музичний бізнес, святкує своє існування. Ось що таке “Греммі”», — зазначив тоді артист.

Упередженість

Національну академію мистецтва й науки звукозапису (далі — НАМНЗ) неодноразово критикували за упереджене ставлення членів журі та нелогічне розподілення нагород. Комісія «Греммі» є таємною, а голосування анонімним. Відомо тільки те, що її складають члени НАМНЗ, які так чи інакше пов’язані з музикою і зробили великий внесок у розвиток музичної індустрії. Саме факт анонімності голосування є об’єктом багатьох дискусій та критики.

На 38-й церемонії вручення «Греммі» Мераю Кері було номіновано в шести категоріях, а саме «Альбом року» й «Запис року». Незважаючи на віру критиків у те, що артистка забере більшість грамофонів, Кері не змогла перемогти в жодній із номінацій. Шоковані тоді були як журналісти та фанати, так і сама Мерая.

Незрозумілість логіки журі проявлялася ще неодноразово, проте, певне, найбільшу порцію критики з боку журналістів та аудиторії премія отримала після 54 церемонії. У 2012 році, на той момент друга за кількістю проданих копій серед реп альбомів, платівка Каньє Веста My Beautiful Dark Twisted Fantasy не з’явився серед номінантів на «Альбом року», що викликало шквал обурення серед музичної спільноти. Журналіст Los Angeles Times Рендал Робертс назвав запис «важливим для індустрії та таким, що визначає подальшу кар’єру». 

«Основні номінації на 54 щорічну премію чітко вказують на те, що академія працює понаднормово, щоб бути всеосяжною, але, що більш важливо, вони також демонструють глибоку прірву між цілями “Греммі” музичними тенденціями в суспільстві … Фокус усе ще направлений на стару модель музичної індустрії з її прибутковими хітами, інвестиціями від лейблів та комерційним радіо», — написав тоді Робертс. 

Окрім Рендала, свою невдоволеність результатами висловив журналіст Time  Touré. Він був шокований відсутністю MBDTF у головних номінаціях, вказав на неготовність академії визнавати «більш дорослі» хіп-хоп альбоми та на те, що вона надає перевагу «поп-дружнім» платівкам. Після тієї ж церемонії в New York Times був опублікований матеріал Джона Караманіки, де він назвав «Греммі» консервативними й указав на існування очевидного недооцінювання перспективної музики. 

«Ось уже вкотрий раз, коли “Греммі” обирають фамільярність замість ризику, обираючи альбомом року платівку, яка підкріплює цінності старшого покоління, не готового до змін», — прокоментував журналіст.

І якщо описана вище ситуація сталася 9 років тому, то історія канадського виконавця Абела Тесфає, відомого як The Weeknd, доволі свіжа минулорічною. Його мультиплатиновий альбом After Hours не з’явився в жодній із номінацій, так само як і хіт 2020 року Blinding lights. Тоді премію розкритикували як суспільство, так і сам виконавець, який у своїх соцмережах заявив: «”Греммі” залишаються корумпованою. Ви маєте бути прозорими переді мною, моїми слухачами та усією індустрією», — та відмовився бути присутнім на наступних церемоніях і заборонив своєму лейблу подавати його пісні на участь у конкурсі. Тесфає підтримали відомі виконавці, а також такі видання як The Rolling Stone й Complex.

Греммі, хіп-хоп та R&B

Перше визнання академією жанру реп (або хіп-хоп) сталося в 1989 році, коли з’явилися такі номінації як «Найкращий реп-альбом», «Найкраще реп-виконання» та «Найкраща реп-пісня». Але коли мова заходить про три головних номінації, до яких можна додати категорію «Найкращий новий артист», то все не так чудово. Тільки два реп-альбоми обиралися альбомами року (Лорен Гілл та її Miseducation of Lauryn Hill 1999 року, Outcast та їх платівка Speakerboxx/The Love Below 2004 року). 

П’ять реп-виконавців ставали найкращими новими артистами й лише одна пісня в жанрі хіп-хоп отримувала нагороду за найкращу пісню/запис (This is America від Childish Gambino). Проте було багато випадків, коли реп-виконавці та їх пісні номінувалися, але, за думкою суспільства і критиків, несправедливо програвали.

Така доля спіткала Канье Уеста у 2005 році. Його альбом The College Dropout був номінований у трьох головних категоріях, проте не виграв у жодній.

Те ж саме сталося з Кендриком Ламаром, якого за good kid, M.A.A.D city у 2014 році номінували у двох головних категоріях. Він не зміг виграти жодної, проте альбом наразі є культовим.

У схожих ситуаціях побували канадський виконавець Дрейк, якого чотири рази номінували в головних категоріях, Емінем, який два рази програвав у категорії «Альбом року» й інші відомі реп-виконавці.

Звісно, усі вищеперераховані артисти за свою кар’єру здобули не один золотий грамофон у категоріях, поєднаних із репом, однак до них теж є декілька запитань.

Той самий Дрейк неодноразово звинувачував академію в расизмі, пояснюючи це тим, що його хіт Hotline Bling потрапив до категорії реп-пісень, хоча сам запис скоріше відповідає жанру поп.

Окремої уваги заслуговує номінація «Найкращий урбан-альбом», яка після великої кількості критики була перетворена в «Найкращий прогресивний R&B альбом». 

Термін «урбан» використовувався в індустрії з 70-х і до нього зараховували всю музику, авторами якої є афроамериканці. У випадку з «Греммі» до цієї номінації потрапляли платівки, які були чистими прикладами жанру поп або R&B, і якщо подивитися на історію категорії, то нагороду отримували лише темношкірі артисти.

Із часом обурення щодо цієї номінації зростало, артисти хотіли бути у відповідних до своїх жанрів категоріях. Критичною точкою стала промова американського артиста Tyler the Creator. 

«З одного боку, я дуже вдячний, що моя творчість визнали в такому світі, як цей. Але це відстій, що всякий раз коли “ми” — я маю на увазі хлопців, схожих на мене, — робимо щось, що змінює жанри, вони завжди поміщають нас у реп або “урбан” категорії. Я не люблю слово урбан — для мене це політкоректний спосіб сказати слово на букву н. Тому коли я чую це, то задаюся питанням: “Чому нас не можуть віднести до попмузики?”», — сказав виконавець. 

Останньою артисткою, яка перемогла в категорії «урбан» стала виконавиця Lizzo, чия музика, на думку критиків, більше підходить під жанр R&B або навіть поп. Першим ж співаком, який переміг у номінації «Найкращий прогресивний R&B альбом» став Thundercat зі своєю платівкою It Is What It Is.

Схоже, що провина за втрату премією «Греммі» авторитетності лежить на плечах лише самої академії. Звісно, члени НАМНЗ намагаються робити якісь кроки, аби зменшити прірву між своєю нагородою й сучасними стандартами індустрії, проте формат таємних виборців та їх неспроможність об’єктивно оцінювати внески певних артистів і композицій у світ музики й далі будуть віддаляти премію від того престижу, який асоціювався з отриманням золотого грамофону. Академія має або відновити свою філософію видання нагород за внесок у музику, або відректися від неї на користь оцінки за комерційним успіхом (як зараз і відбувається). Важко сказати, яке рішення є правильним, проте одне точно можна зазначити — оцінкою комерційної успішності артистів уже займається Billboard Music Awards та AMA, і кількість критики в їхню сторону з боку фанатів й артистів значно менша.

«Греммі» — престижна нагорода, яку Національна академія мистецтва і науки звукозапису щорічно видає музикантам у 84 різних категоріях. Премія входить у четвірку великих щорічних американських розважальних нагород, де складає компанію «Оскар» (за досягнення у сфері кіно), «Еммі» (за досягнення у сфері телебачення) й «Тоні» (за досягнення у сфері театру та Бродвею). Крім того, Греммі є частиною Великої Трійки американських нагород. Інші дві — це Billboard Music Awards і American Music Awards.

Перша церемонія видання золотих грамофонів відбулася в 1959 році, що робить її найстарішою та найпрестижнішою музичною нагородою у світі. Більш того, Греммі називають «Оскаром» світової музичної індустрії.

ПОДІЛИТИСЯ: