Home » Законопроєкт про деолігархізацію: реальна боротьба чи популістський хід?

Законопроєкт про деолігархізацію: реальна боротьба чи популістський хід?

Минулого тижня президент України Володимир Зеленський подав до Верховної Ради законопроєкт про деолігархізацію, чим викликав неоднозначну реакцію суспільства. Для чого він створений, що передбачає та які наслідки матиме — читайте в матеріалі Format21. 

Як це почалося?

Ще у квітні Зеленський анонсував розробку нового закону спільно з Радою національної безпеки та оборони (далі — РНБО) й Антимонопольним комітетом. Він мав би визначити статус олігархів і регулювати обмеження їхнього впливу. «Вплив олігархів на Україну — на вибори, на економіку, на закони, на Верховну Раду — цього допустити більше не можна», — зазначив президент. На початку травня до Києва з офіційним візитом завітав Державний секретар США Ентоні Блінкен. На спільній із Володимиром Зеленським конференції він заявив, що олігархи є потужною внутрішньою силою, яка заважає Україні в проведенні реформ. 

А вже 2 червня на сайті Верховної Ради з’явився проєкт закону №5599 «Про запобігання загрозам національній безпеці, повʼязаним із надмірним впливом осіб, які мають значну економічну або політичну вагу в суспільному житті (олігархів)», помічено як невідкладний.

Про що йдеться в законопроєкті?

Новий законопроєкт окреслює фактори, за якими особа може вважатися олігархом, а саме:

  • бере участь у політичному житті країни;
  • має вплив на засоби масової інформації чи є їх власником;
  • є монополістом на державному ринку; 
  • має підтверджені активи в розмірі 2,227 млрд грн (1 мільйон прожиткових мінімумів). 

Належність особи до олігархів визначається Радою національної безпеки й оборони України. Рішення набуває чинності після опублікування відповідного указу Президента України.

Після визнання особи олігархом, її вносять у реєстр осіб, що мають значну економічну або політичну вагу в суспільному житті, який можна буде знайти на сайті РНБО у відкритому доступі. 

Включення в реєстр забороняє олігарху здійснювати внески на підтримку політичних партій та бути покупцем у процесі приватизації. Також особа зобов’язується оприлюднювати декларації про майновий стан і доходи (відповідно до Закону України «Про запобігання корупції»). Виключення з реєстру відбувається лише за умови відсутності не менше ніж двох вищезгаданих факторів. Найбільш резонансним та суперечливим пунктом у законопроєкті є «Декларація про контакти», що передбачає звітування публічних службовців про свої контакти з олігархами. Вони мають подавати до РНБО ім’я особи, місце, дату й короткий зміст зустрічі. 

Що не так із законопроєктом?

Експерти вважають цей закон популістським та юридично необґрунтованим. За словами провідного наукового співробітника Інституту історії України Андрія Мартинова, зазначені поняття «олігархів» є нечіткими і розмитими настільки, що ними можна оголосити будь-кого.

Крім того, критикується й головна роль РНБО в процесі деолігархізації, оскільки так президент Володимир Зеленський матиме можливість вносити в реєстр «неблагонадійних» для нього людей. 

«Хто олігарх визначатиме РНБО, що знову конфліктує з Конституцією, адже цей орган не має таких повноважень», — зазначає експерт Андрій Мартинов. 

Законопроєкт називають «передвиборчою кампанією» та «імітацією боротьби». 

Критикують закон і політичні опоненти Зеленського —  Петро Порошенко й депутати партії «Європейська Солідарність». Вони свідчать, що цей законопроєкт направлений безпосередньо проти експрезидента та має на меті усунути його політичний вплив. 

Партія «Слуга народу» підтримала ініціативу президента і відзначила, що втручання в інтереси впливових осіб спричинило таку хвилю критики й дискредитації. 

«Ми всі побачили першу реакцію —  впливові політичні діячі почали несамовито дискредитувати намагання Президента позбавити Україну олігархічного впливу. Українцям зараз треба просто подивитися, хто і як коментує цю тему. Якщо намагаються дискредитувати ідею та не пропонують конкретних кроків для того, щоб олігархи більше ніколи не змогли впливати на всю країну у своїх інтересах, то це і є допомога олігархам», —  зазначає голова фракції Давид Арахамія в коментарі «Інтерфакс-Україна». 

А що олігархи?

Ще не ухвалений закон викликав швидку реакцію у тих, кого медіа називають олігархами. У пресслужбі Ріната Ахметова заявили, що сам підприємець не вважає себе олігархом, а є «найбільшим українським інвестором». А от Ігор Коломойський висловив свою «моральну готовність» бути внесеним до реєстру:

«Але я, за великим рахунком, уже звик, що мене де-факто називають олігархом. Тому яка вже різниця? Тепер ще й офіційно в реєстр унесуть. Костюм пошию і нашию на нього зірку “Олігарх”». 

Коломойський "вимив" з Центренерго 300 млн грн на постачанні вугілля з РФ |  Oilpoint

Віктор Медведчук, що зараз перебуває під домашнім арештом, у коментарі Радіо Свобода заявив, що олігархом себе не вважає: «Я — народний депутат, я — один із керівників партії “Опозиційна платформа — За життя” і я вважаю, що, безумовно, є мій вплив політичний. Але ні з ким із міністрів чи премʼєрів у мене спілкування не було. Відносини з президентом та його офісом у мене також відсутні».

А як краще? 

Анатолій Кінах, президент Українського союзу промисловців і підприємців у коментарі Format21 назвав такі методи деолігархізації:

«Необхідно боротися з корупцією на митниці та в податковій, забезпечити бізнесу рівні можливості й правила гри, а також краще захищати права власників та інвесторів. Тіньовий сектор нашої економіки — це не тільки корупціонери. На жаль, створені такі умови, що бізнесу часто не вигідно працювати законно. Бо це дуже швидко приведе його до банкрутства. Саме щоб вижити, багато підприємців, особливо малих і середніх, працює в сірих схемах». 

За словами Кінаха, Український союз промисловців та підприємців (далі — УСПП) направив уряду й парламенту пропозиції вжити низку заходів у фіскальній сфері: дати стимули для бізнесу, не повертатися до криміналізації податкових порушень, підготувати програму спільних дій уряду та НБУ із забезпечення виробникам доступу до кредитних ресурсів за антикризовими ставками від 0 до 5% тощо.

Експерт зазначив, що одного законопроєкту мало. За його словами необхідно забезпечити прозору конкуренцію, ефективну діяльність Антимонопольного комітету, антикорупційних органів. Президент УСПП переконаний, що джерела економічних проблем в Україні — у низькій довірі бізнесу до інститутів влади, слабкій фінансовій системі та відсутності комплексних дій із розвитку малого й середнього бізнесу, самозайнятості, інвестклімату та модернізації промисловості. На цих напрямках і варто зосередити увагу першочергово. 

ПОДІЛИТИСЯ: