Home » «Брак фінансів — не перепона для подорожей»: тревел-блогерка про те, як мандрувати світом і заробляти на цьому

«Брак фінансів — не перепона для подорожей»: тревел-блогерка про те, як мандрувати світом і заробляти на цьому

Хто хоч раз у житті не мріяв пожити в іншій країні? Однак здійснити цю мрію, на жаль, вдається не кожному. Згідно з дослідженням міжнародного сервісу Picodi.com, лише третина українців відпочиває за кордоном. Головна перепона — брак коштів.

Насправді, відсутність фінансів не є проблемою для тих, хто дійсно хоче подорожувати. У цьому нас переконує 24-річна Оксана Корінь, тревел-блогерка, яка відвідала більше 20-ти країн світу. 

Зазвичай, дівчина подорожує бюджетно, користується автостопом і каучсерфінгом. Та декілька років тому Оксана знайшла спосіб, як не лише економити на мандрах, а й заробляти гроші, живучи за кордоном протягом певного часу. Про це, і не тільки, дівчина поділилася з Format21.

— Першу свою поїздку за кордон я здійснила лише у 18 років, — розповідає Оксана Корінь. — Активно почала мандрувати всього 3 роки тому. Одного разу зловила себе на думці, що декількох днів чи навіть тижнів замало, щоб дослідити ту чи іншу країну та відчути її зсередини. 

У той час я саме завершувала навчання в університеті й не розуміла, що робити зі своїм життям далі, у якому напрямку рухатися. До мене на випускний приїхала подруга, вона порадила взяти gap year (перерву на рік — ред.) як кажуть в Америці.

―  І що я робитиму весь цей рік? — запитала я.
―  Подайся на Au Pair, — відповіла подруга. 

Як я потім дізналася, Au Pair — це програма культурного обміну, яка дає можливість молоді подорожувати та жити в іншій країні, мешкаючи в місцевій родині. В обмін на особисте місце проживання, харчування й кишенькові гроші учасник програми доглядає за дітьми і виконує легку домашню роботу.

У той же день я зареєструвалася на сайті AuPairWorld та вже за два тижні знайшла родину з Італії і поїхала до них. 

Невелика передісторія:

Я давно мріяла пройти трек в Альпах навколо Монблану, а ця сім’я живе якраз у містечку Курмайор, через яке проходить трек. Я зрозуміла, що це доля, тому не роздумуючи зібрала речі й вирушила в Італію. 

Курмайор — це щось на зразок нашого Буковелю — маленьке гірське село, у якому живе близько тисячі людей, але в сезон приїжджає багато туристів. Із вікна моєї кімнати відкривався краєвид на Монблан. Це просто рай для мене, адже я так люблю гори. 

У цій італійській родині було двоє дівчаток: старшій 6 років, а молодшій — три. У мої обов’язки входило лише доглядати за ними і готувати сніданок.

За правилами Au Pair, я могла працювати не більше 5 годин на добу. За це мені платили 350 євро на місяць. Для Європи це не дуже багато, але враховуючи те, що я не витрачала гроші на їжу, проживання та проїзд, то дуже навіть непогано. 

Увесь інший час був у моєму власному розпорядженні. Моя хост-мама працювала туристичним гідом, тому ми часто ходили на скелелазіння й просто в гори. Я провела в цій родині близько двох місяців. Це був дуже класний досвід. 

Та на цьому моя історія з Au Pair не закінчилася.

Свій профіль я не деактивувала. І ось одного прекрасного четверга мені написала сім’я з Барселони. Із Барселони, уявляєте? Вирішила їм відписати, бо хто б не хотів пожити пів року в серці Іспанії? 

Оксана з друзями на хайкінгу в Барселоні

Усе було так швидко: у четвер вони написали мені, у п’ятницю я поговорила з хост-мамою, у неділю — із хост-татом, і в той же день мені сказали: «Ти нам подобаєшся. Приїжджай».

У цій іспанській родині було троє дітей. Наймолодшій 3 рочки і двійнятам по 6. Усіх дітей ніколи не залишали на мене одночасно, тому було не так важко, як може здатися на перший погляд. У мої обов’язки входило розігріти молоко дітям для мюслі чи приготувати омлет на сніданок, після школи завести їх на гуртки й просто гратися та проводити з ними час.  У Іспанії мені платили 300 євро на місяць. Та головне — до мене ставилися як до члена родини, і за ці пів року вони також стали для мене сім’єю. 

Ми класно проводили час, я знайомила їх з Україною, показувала презентацію про нашу Батьківщину, готувала традиційні українські страви, тобто це і був той самий культурний обмін, задля якого створена Au Pair. 

Я взагалі не сприймаю Au Pair як роботу. Це ніби ви приїхали до родичів та проводите час з їхніми дітьми. Принаймні в мене було так, але все залежить від сімʼї. 

— Чим Au Pair відрізняється від няні? 

— Дехто порівнює Au Pair з нянею, але між ними є суттєві відмінності: ⠀

  1. Вік. Au Pair (учасник програми — ред.) має специфічний віковий ліміт для кожної країни. Няня немає жодного вікового барʼєру, окрім того, який встановлює сама родина, що наймає няню на роботу. 
  1. Робочий час. В Au Pair робочий час обмежений. Зазвичай, він становить  максимум 30 годин на тиждень, тобто ви працюєте десь 5 годин на добу. У няні робочий час узгоджується з родиною та регулюється трудовим законодавством країни.
  1. Аспект культурного обміну. Au Pair бере участь у програмі культурного обміну. Він/вона має приїхати з іншої країни або мати інше громадянство, ніж принаймні один із батьків. У іспанській родині я чула таку фразу: «Мати Au Pair з Іспанії було б абсолютно нецікаво». Няні участь у культурному обміні не беруть. 
  1. Заробітна плата. Au Pair отримує кишенькові гроші від родини. Зазвичай, сума коливається в межах 250–400 євро на місяць. Розмір залежить від держави (у Португалії дешевше, ніж у Норвегії) та доходів родини. Узагалі для кожної країни встановлюється грошовий мінімум, який мають виплачувати Au Pair, його можна легко загуглити. Няні ж платять зарплату. 
  1. Мовні курси. Відповідно до правил програми, Au Pair повинен мати можливість відвідувати мовні курси. Для нянь курси не передбачено взагалі.
  1. Взаємовідносини з сімʼєю. Au Pair розглядається як тимчасовий член родини. У профілях сімей часто можна зустріти фразу на кшталт: «Ми не шукаємо няньку, ми шукаємо старшу сестричку для наших дітей». Няня сприймається як найманий працівник.
  1. Віза й дозвіл на роботу. Існує спеціальна віза Au Pair, яку можна офіційно оформити. Няня, яка приїжджає з-за кордону, повинна мати дозвіл на роботу. 
  1. Обов’язки та відповідальність. Обовʼязки Au Pair повʼязані з доглядом за дітьми і легкою домашньою роботою. Обовʼязки няні залежать від домовленості з роботодавцем. 

— Як стати учасником програми Au Pair?

Узагалі є низка сайтів, на яких можна шукати сім’ю. Я зареєстрована на сайті AuPairWorld. Головна його фішка в тому, що він безкоштовний, тобто вам не потрібно платити за реєстрацію. Платять лише сім’ї, які шукають Au Pair.

Створити свій профіль дуже просто: процес схожий на реєстрацію в соцмережах, тобто ви вводите ім’я, прізвище та інші дані і завантажуєте декілька фото. 

Також важливо чітко визначитися, у яку країну ви хочете поїхати як Au Pair, адже можна обрати лише 7 країн. Відповідно сім’ї саме звідти бачитимуть ваш профіль, а ви — їхній. Далі вам потрібно заповнити три розділи:
–  дорога сім’я;
–  про мене;
–  чому я хочу стати Au Pair.
Я раджу заповнювати профіль англійською, але все залежить від того, якою мовою вмієте розмовляти ви і на яку країну й родину націлені.

Тут, як і в резюме, із першого речення вас мають уподобати,  тому варто ставитися до заповнення профілю відповідально, продумувати кожне слово та просто бути щирим у відповідях.  

Я в розділі «Дорога сім’я» розказала про свій досвід та очікування від програми, у «Про мене» — про свої захоплення, уміння і родину, у «Чому я хочу бути Au Pair» — про любов до подорожей і, звісно, про культурний обмін, тобто чим можу поділитися зі свого боку та що хочу отримати взамін.

Звичайно, попередньо ви матимете розмову з хост-батьками по відеозв’язку. Це щось на зразок співбесіди або знайомства, щоб краще пізнати один-одного. 

Варто памʼятати, що є певні вимоги до Au Pair:

  • Вік. 18–30 років, тобто Au Pair — це програма для молоді.
  • Стать. Зазвичай сім’ї шукають дівчат, але це не означає, що в хлопців зовсім немає шансів.
  • Мова. Англійська звісно. Батьки хочуть, щоб діти практикували іноземну. Іноді шукають франкомовних чи німецькомовних Au Pair.
  • Досвід догляду за дітьми. Не обов’язково, але звісно це буде величезним плюсом. Я, наприклад, до того як стати учасником програми лише декілька разів сиділа з сином подруги. Головне — налагодити контакт із дітьми. 
  • Водійське посвідчення. Не обов’язково, але буде жирненьким плюсом. До прикладу, я хотіла поїхати за цією програмою в Ісландію і там це є однією з головних вимог, адже громадського транспорту в цій країні немає, а дітей возити до школи потрібно, хоча це не завжди входить в обов’язки Au Pair.
  • Контракт. Між сім’єю й Au Pair укладається офіційний документ, у якому прописуються ваші обов’язки й обов’язки родини щодо вас, розмір кишенькових грошей та інші нюанси. Однак його можна й не підписувати, якщо родина цього не вимагає. Я два рази їздила і не підписувала жодних документів.
  •  Період перебування. Мінімум 3 місяці, але, звичайно, усе залежить від того, як ви домовитеся з родиною. Наприклад, в Італії я була 2 місяці, а в Іспанії — пів року. 

Я з впевненістю можу сказати, що Au Pair — це неймовірний досвід. Ця програма подарувала мені дві додаткові родини. Упевнена, що мене завжди будуть раді бачити як в Італії, так і в Іспанії. До того ж завдяки Au Pair я знайшла багато нових друзів. 

Тепер я точно розумію, що такий тип подорожей для мене найкращий, адже коли ти живеш із місцевими, досліджуєш місто дуже повільно, поринаєш у його атмосферу, це дає змогу краще вивчати культуру та історію цієї країни і, звичайно ж, практикувати мову.

ПОДІЛИТИСЯ:
Позначки: