Яхтинг — не найбільш популярний вид туризму в нашій країні, але від цього він не стає менш цікавим та манячим. «За вартість готелів у Туреччині чи в Єгипті можна отримати відпочинок на морі, коли щодня нові враження, нові місця, ресторани і низка всього цікавого», — каже досвідчений капітан Андрій Чекурда.
До вашої уваги серія інтервʼю з яхтерним капітаном. У цьому — Андрій поділиться з вами своїм досвідом та враженнями від яхтингу.
— Розкажіть про свій перший вихід під вітрилом, які були відчуття?
— Це були тренування на Дніпрі. І це був драйв, це був двіж, це було цікаво та круто. Й абсолютно не страшно. Тоді я виходив на крейсерській яхті, але гоночного класу. Ця лодочка досить швидка та легка в управлінні. У неї там все просто. Тоді на Дніпрі це було надзвичайно драйвово. Я такий: «Вааау» — і перші відчуття: я все можу, я все вмію. Після цього я поїхав до Греції разом зі своїм братом, у мене на той час ще не було ліцензії, я вмів керувати тільки маленькою яхтою. Відчуття в мене тоді були такі ж. Ми виходили з Афін та йшли на Кіклади, перехід був близько 65 миль, а в цьому регіоні майже завжди сильні вітри. Й от як тільки ми пройшли мис Суніон, почалася хвиля і сильний вітер. У цей момент я зрозумів, що знання, які в мене є, трішки не підходять, адже я не зовсім розумію, що мені робити на таких хвилях. Тобто знання в мене були зовсім інші — вони гоночні, як виявилося,у звичайному круїзному рейсі застосовувати їх не те, що не варто, а взагалі — не рекомендується, оскільки можна погубити і команду, і човен. У результаті я відчув крутий, хороший вітер, тож спробував зробити ті чи інші рухи, щоб яхточка побігла швидше… Так, вона побігла швидше, але комфорт подорожі відразу зник, стало набагато небезпечніше. Тут я вже почав розуміти, що потрібно вчиться керувати яхтою з точки зору не тільки гонок, але й загалом для комфортного управління.
— Чи закачує вас у морі?
— У перший перехід мене звичайно закачало, причому непогано так. Якийсь час лежав у каюті, потім, коли почало досить сильно штормити, капітан покликав мене, як і всіх більш-менш тямущих у цій справі, допомагати прибирати вітрила. Яхту розгойдує, мотиляє на хвилях, у нас повне вітрило, яке потрібно було зарифити (зменшити площу вітрила — ред.), а для цього потрібно піднятися на щоглу. І ось я поліз рифити його, стан у мене поганенький, мене нудить, однією рукою я тримаюся за щоглу, а другою укладаю вітрило в Lazy Jack (ледачий домкрат, у який укладається вітрило — ред.). І саме в цей момент я зрозумів, що мене зовсім не закачує, тому що є мета, яку потрібно досягти: по-перше, не звалиться зі щогли, по-друге, укласти вітрило, а до того ж ще й узяти риф. І потім я для себе зрозумів: якщо ти не хочеш, щоб тебе закачувало, слід чимось займатися. Не просто сидіти, пальчиком десь колупатися, а робити щось серйозне, наприклад, можна за штурвало постояти чи ще щось. І з цього моменту мене вже в принципі не закачує.
— А зараз як із цим справи?
— Буває. До того ж, я ось уже півтора року як не був у морі, через ситуацію з коронавірусом. Організм відвик, тому, можливо, трохи прикачає. Але, коли я за штурвалом, мене не закачує. Якщо піти в салон, і хтось в цей момент буде смажити цибулю…, то це людина з міцним шлунком.
— Були такі ситуації?
— Так, у тому ж першому поході, був у нас хлопець зі Словаччини, він кок. При тому, що його дуже добре закачувало, він вирішив зварити борщ і робив зажарку для нього. Закачало всіх — навіть тих, кого не закачувало ніколи.
Узагалі на переходах, особливо під час шторму краще не готувати нічого складного. Краще готувати легкі перекуси, для яких не потрібно нічого екстремального. Але при переходах через океан людина на третій-четвертий день уже прикачується.
— А при сході на землю закачує?
— При сходженні на землю ефект зовсім інший. Ти вже ніби прикачався, виробив механізм проти качки. На воді ти вже звик, що тебе хитає. Але, як тільки стаєш на тверду землю, відчуваєш, як ця сама земля йде в тебе з-під ніг. Не закачує, але з’являється ефект хитавиці на землі. Власне, ця вайлуватість, яку описують у багатьох романах, — особлива хода моряків, що виробляється, коли дуже довго бути в морі.
— Чим вітрильний спорт відрізняється від туризму?
— Ходіння в чартерні рейси — це все-таки туризм. Це туристичний відпочинок, коли береш човник, виходиш у море, розслаблено рухаєшся до якогось острова чи бухти, купаєшся, займаєшся підводним плаванням, якщо дивишся на павичів, їси креветок і всяке таке.
А вітрильний спорт — це трошки інше, це регата, це гонка, це чітко злагоджена команда, у якій усі знають, що потрібно робити. Якщо в туристичних плаваннях найчастіше тільки одна людина знає, що робити, капітан. Дуже рідко хтось ще щось уміє. Бувають люди, які йдуть уже вдруге. Ті хоч щось уміють, а так навчання управління, швартування відбувається в самих переходах. А ось у вітрильному спорті кожен знає, чим він займається, яке його місце, за яку мотузку він тягне, на які команди реагує. Там зволікання рівноцінні смерті, адже кожна секунда дорога, інакше ти програв. І водночас швидкість колосальна.
— А човни відрізняються?
— Якщо ми говоримо про професійні перегони, то небо та земля. Туристичні човни в першу чергу орієнтовані на комфорт. Є зручні каюти, камбуз, зони відпочинку, туалет, душ, а іноді й не один, у деяких вони мало не в кожній каюті є. А от у гоночних човнах такого немає. Там у тебе, у кращому випадку, гамаки, якщо ми говоримо про професійні човни. Так, там є якийсь камбуз, але не факт, що там хтось готує, найчастіше всі на сухпайках. Душу там як такого немає. Я бачив відео, коли яхта на Volvo Ocean (командна навколосвітня регата на вітрильних яхтах) гналася, а чувак стояв просто в кокпіті (відкрите приміщення для стернового і пасажирів (у кормі) — ред.), намилювався, його поливали морською водою. Загалом умови там спартанські. Ну, спорт — це спорт.
Є ще аматорські регати. Кубок Мармаріса в Туреччині, наприклад. Вони проводяться серед чартерного флоту, тобто ти орендуєш собі чартерний човник і береш участь у цій регаті. У тебе той же круїз, але вже з елементами перегонів, може трохи професійніший екіпаж.
— Ви б хотіли прийняти участь у регаті?
— Поки я морально до цього не готовий. Загалом може бути так, але не як шкіпер, адже досвіду в регатах у мене немає взагалі. Проте було б цікаво.
— Що вам найбільше запам’яталося?
— Із таких ось красивих та яскравих моментів, це, коли яхта біжить хвилями і приходять дельфіни. Вони починають грати з човном, стрибати попереду штевня (загальна назва міцних частин корпусу, якими закінчується набір судна в носі й кормі — ред.), пустувати у хвилях. Це неймовірно. Дуже класно зустрічати заходи сонця й світанки на яхті, особливо, коли йдеш із нічними переходами. Ти встаєш, а там попереду сонечко… Із яскравих моментів — був у нас нічний перехід, ми йшли на Крит і прибули в Ханью годині о сьомій або восьмій. Але світанок зустріли якраз на підході до міста, і все в яскравих, таких, рожевих променях. Сонечко, яке виринає з моря, заливає будиночки міста… Досить гарне видовище, складно описати словами.
— У якому найнеймовірнішому місці ви були?
— Досить складно вибрати. Скажу кілька. Острів Мілос із його космічними пляжами, неймовірно красивими. Там білий писок і вибілене на сонці каміння. Ханья, яка пам’ятає ще Візантію й турецький період. Там є візантійський маяк, якому більше тисячі років! Монемвасія — це таке містечко, воно занесене до списку ЮНЕСКО. Дуже гарне середньовічне містечко, воно не має ніяких сучасних будівель, усе повністю автентично збережене. Будинки, укриті червоною черепицею, мають чудесний вигляд.
— Які плюси й мінуси яхтингу?
— Основні плюси — це те, що за вартість готелів у Туреччині чи в Єгипті можна отримати відпочинок на морі, коли щодня нові враження, нові місця, ресторани і низка всього цікавого.
Мінуси. Насамперед те, що не кожному яхтинг може прийти до вподоби. Навіть стоячи на палубі тиждень, невеликі переходи можуть бути людині все ще не приємні. По-друге, яхтинг — це неіндивідуальний відпочинок. Якщо човен бере незгуртована компанія, то це можуть бути надто різні люди, які сім днів проводять час разом на досить невеликій території. А їх потрібно якось контактувати один з одним. Тому, якщо людина не готова до такого спілкування, може не завжди отримати максимальне задоволення. У цьому плані, напевно, краще підійде катамаран, який буде коштувати звичайно дорожче, ніж яхта, але там більше місця, він більш комфортний для відпочинку.
Це мінуси, але плюсів, на мою думку, більше.
Тож на цьому і завершується перша частина нашої серії. У наступному інтерв’ю ви зможете дізнатися про таємниці отримання шкіперської ліцензії та те, як із нуля почати займатися яхтингом. Далі буде!