Медичний канабіс застосовують у світовій медицині для лікування епілепсії, склерозу, ПТСР (посттравматичний стресовий розлад — ред.) та безсоння, зменшення нудоти, покращення апетиту і найголовніше — полегшення нестерпного болю для онкохворих, пацієнтів зі СНІДом, артритом, ревматизмом, астмою, виразкою й іншими захворюваннями, оскільки марихуана має доведений знеболювальний ефект. Боротьба за легалайз уже давно набула значення відстоювання своїх конституційних прав громадянами, які потребують лікарських засобів на основі канабідіола. Утім суспільство поділилося на два табори: прихильників та противників легалайзу. Що ж треба знати про медичну марихуану?
Який результат дала легалізація канабісу в Європі і як Україна може запозичити цей досвід, чому медична марихуана — не «трава» для кайфу, та чи призведе легалайз до неконтрольованого наркотрафіку — читайте в нашому матеріалі.
У чому різниця між «травою для кайфу» й медикаментом?
Марихуана містить речовини, які називаються канабіоїдами. Найактивніші з них — тетрагідроканабінол (ТГК — THC) і канабідіол (КБД — СBD). Від співвідношення цих речовин залежить ефект канабісу. Саме більший уміст ТНС забезпечує відомий нам із поп-культури психотропний ефект — збуджує нервову систему, викликає специфічні відчуття польоту/відчуження від тіла, ейфорії, тому таку марихуану вживають для задоволення. У медичному канабісі, навпаки, переважає СВD — ця речовина має заспокійливий ефект, а не психоактивний, і для «кайфу» не вживається. Отже, легальна медична марихуана не призведе до повсюдного рекреаційного куріння трави: для «кайфу» марихуану з більшим умістом СВD не використовують. «Психоактивна» марихуана, як і була, так і залишиться на чорному ринку — про її легалізацію не йдеться.
Кому потрібна медична марихуана?
«Канабісу потребують понад 20 тисяч дітей із фармрезистентними формами епілепсії (що не піддається лікуванню традиційними препаратами), сотні тисяч онкохворих, більше як 100 тисяч паліативних пацієнтів та десятки тисяч ветеранів війни з посттравматичним стресовим розладом», — пояснювала Уляна Супрун. Насправді за право «жити без болю» українці вже виходили на акції протестів і привертали увагу влади до важливості легалайзу. Результати опитувань, проведених Соціологічною групою «Рейтинг», свідчать, що 39% українців підтримують легалізацію марихуани для медичного використання, а 49% — виступають проти. Навіть Православна Церква України визнає можливість вживання канабісу для лікування. «Якщо це буде вживатися суто в корисних, у медичних цілях і не буде зловживання як наркотику», — висловився предстоятель ПЦУ митрополит Київський й усієї України Епіфаній для «Радіо Свобода». Водночас митрополит наголосив на неприпустимості процвітання наркоманії в Україні.
Серед основних переваг легалайзу:
– позитивний ефект у лікуванні пацієнтів;
– захист лікарів, які вирішують покращити стан пацієнта таким способом;
– контроль якості та обігу канабісомістких препаратів.
Критики легалайзу так само порушують питання, наскільки можливим стане доступ до медичної марихуани без рецепту, наприклад, для дітей і підлітків, які можуть спробувати вживати марихуану в рекреаційних цілях. Вони також звертають увагу на непередбачувані й не до кінця досліджені наслідки тривалого вживання медичної марихуани та юридичні тонкощі. Натомість, член «Демократичної Сокири», організатор Конопляного Маршу Свободи Дмитро Шамрай стверджує: «Коли кажуть про ризики щодо ПАР (психоактивні речовини — ред.) часто забувають, що головний ризик — це відсутність контролю якості. Медичні препарати таких ризиків не мають. Популісти стверджують, що легалізація призведе до витоку лікарських засобів на чорний ринок — це викривлення дійсності, адже у 2013 році із загальної кількості підконтрольних речовин, вилучених із незаконного обігу, лікарські засоби, що містять наркотичні речовини й психотропні становили лише 0,09%. Тобто такий ризик відсутній». Йдеться про те, що медичний канабіс і так є на чорному ринку, тільки держава поки що не контролює його обіг та не гарантує якість.
Як регулювати обіг канабісу?
Досвід інших країн демонструє ефективність обмежень у доступі до легальної медичної марихуани. За даними Інформаційно-дослідницького центру Верховної Ради України, канабіс повністю легалізовано в Нідерландах (тільки для вживання без мети збуту), Канаді, деяких штатах Америки. Медичний канабіс легалізований у Данії, Австрії, Італії, Швейцарії, Польщі, Фінляндії, Північній Македонії, Туреччині, Ізраїлі тощо. У деяких із цих країн необхідно отримати дозвіл на лікування канабісом і препаратами, які його містять. Такий підхід дозволяє забезпечити специфічними медикаментами лише тих, хто їх дійсно потребує. Наприклад, в Ізраїлі дозвіл на використання канабісу з медичною або дослідницькою метою можна отримати тільки від Міністра охорони здоров’я. У Швейцарії Федеральне Управління охорони здоров’я може надати дозвіл на медичне використання ліків, що містять канабіс, але запит може подати тільки лікар. Наразі лише один канабісомісткий препарат офіційно схвалений для медичного застосування у Швейцарії. Звісно, у деяких системах є недоліки. Наприклад, у Польщі медична марихуана дозволена — її продають майже 90% аптек, але з єдиним обмеженням: вирощувати можна лише волокнисту коноплю. Діє стримування на вирощування не волокнистої коноплі (у якій загальний уміст дельта-9-тетрагідроканабінолу та тетрагідроканабінової кислоти перевищує 0,2% сухої маси), але саме з неї виготовляють медикаменти.
Дорожня карта легалайзу: то з чого почати?
За словами хірурга-онколога Дмитра Шамрая, потрібно виконати міжнародні зобов’язання й гармонізувати українське законодавство з міжнародним, зокрема з Єдиною конвенцією про наркотичні засоби 1961 року, ратифікованою Україною у 2001 році. «Необхідно внести зміни до постанови Кабінету Міністрів України від 06 травня 2000 року №770 «Про затвердження переліку наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів», а саме: перенести канабіс, смолу канабісу, екстракти та настоянки канабісу з таблиці I список №1 «Особливо небезпечні наркотичні засоби, обіг яких заборонено» до таблиці II список №1 «Наркотичні засоби, обіг яких обмежено», а ТГК (тетрагідроканабінол) з таблиці I список №2 «Особливо небезпечні психотропні речовини, обіг яких заборонено» до таблиці II список №2 «Психотропні речовини, обіг яких обмежено». Ця таблиця містить речовини, до яких застосовуються настільки суворі режими контролю, наскільки це можливо для медичних препаратів (правозахисники неодноразово наголошували на необхідності їх пом’якшення). У цій таблиці такі сильнодіючі препарати як фентаніл, морфій, метадон, а оскільки система їхнього контролю працює на високому рівні, нема необхідності вигадувати нові механізми».
Окремий закон, додає експерт, потрібний лише для деталізації можливостей і прав гравців, наприклад, право на особисте вирощування декількох рослин канабісу, регулювання припустимого вмісту ТГК у вирощуваних промислових та медичних коноплях.