Війна диктує нові виклики для журналістики і потрібні нові відповіді на складні питання часу. Тому ми розпочинаємо спецпроєкт про події російсько-української війни очима зарубіжних журналістів низкою матеріалів нашої спеціальної кореспондентки Айсель Мусаєвої з Баку. Пропонований проєкт також дасть відповідь на «цунамі» російської дезінформації і створить своєрідну медіаплатформу – лінійку інтерв’ю з зарубіжними політичними редакторами, яка розвінчуватиме пропагандистські наративи російського агресора. Сьогодні розмова з Ульвією Аллазовою, редакторкою Студії інформаційних програм «Азербайджанська телерадіомовна компанія-АzТv».
— Ульвіє, подїї в Україні залишаються найбільш обговорюваними та актуальними в азербайджанських ЗМІ. Що ви можете сказати про моральну підтримку України азербайджанським суспільством і особливо азербайджанськими журналістами?
— На жаль, Україна переживає зараз важкі часи. Війна звичайно небажана для жодної держави. Однак, щоб захистити незалежність і територіальну цілісність країни, війна іноді неминуча. Ми, азербайджанці, 30 років жили в умовах війни. Азербайджан постраждав від окупації, наша культурна спадщина була розграбована. Інакше кажучи, болі, які витерпіли народи України та Азербайджану, однакові або дуже подібні. Наші держави завжди підтримували одна одну. З початком російського повномасштабного вторгнення ця взаємодопомога ще більше посилилася. Зараз надається як матеріальна, так і моральна підтримка. Наша країна неодноразово надсилала українцям гуманітарну допомогу у вигляді медикаментів, медичних товарів, приладів та обладнання. У перші дні війни сотні громадян Азербайджану, представників громадськості, громадсько-політичних активістів організували акцію солідарності перед будівлею Посольства України в Азербайджані. Метою було підтримати український народ. Учасники акцїї вкотре сказали війні – ні. Вони висловили солідарність з державою та народом України. У цьому питанні, звичайно, позиція азербайджанської держави, громадськості та ЗМІ збігається. Ми підтримуємо територіальну цілісність кожної країни, яка підтверджена міжнародним правом. Ми проти окупацїї та насильства.
Нашу підтримку цінують і в Україні. Президент Володимир Зеленський неодноразово дякував Азербайджану. Ми є свідками зростання сили і любові усіх українців до своєї країни. Адже в Україні проживають азербайджанці, які вважають цю країну своєю другою батьківщиною і є солідарними проти окупації. Серед них також є мученики та поранені. Ми продовжуємо демонструвати свою підтримку як словом, так і ділом.
— Московський Роскомнадзор обмежив доступ до деяких новинних сайтів Азербайджану (Haqqin.az, Minval.az). Як ви відреагували на це рішення?
— Деколи під час війни певні обмеження можна пояснити. Проте Росія посилює цензуру як вітчизняних, так і іноземних ЗМІ. Це не допускає альтернативної думки. У російсько-українській війні азербайджанські ЗМІ об’єктивно висвітлюють події. Мабуть, у Москві це не вітається. Низка медіа Азербайджану заблоковані Федеральною службою з контролю за зв’язком, інформаційними технологіями та ЗМІ Росії («Роскомнадзор»). Дискримінації піддалися сайти «Haqqin.az», «Minval.az» і «Oxu.az». Це яскрава неповага до свободи слова та вираження поглядів. Це обмеження професійної діяльності журналістів та обміну інформацією. Таким чином Росія показує, що їй байдужі чинні міжнародні документи. Упереджене і незаконне рішення було засуджено азербайджанською громадськістю, в тому числі ЗМІ. У заяві Ради преси Азербайджану з цього приводу також зазначено, що медіа Азербайджану не зловживають свободою слова та вираження поглядів. Слід дати об’єктивну оцінку обмеженню мовлення на російській території. В той же час, в Росії є велика кількість сайтів антиазербайджанської пропаганди. Ми були свідками упередженого ставлення російських ЗМІ під час 44-денної Вітчизняної війни. «Russian Today», «Sputnik» та інші ЗМІ Маргарити Симоньян регулярно проводять кампанії наклепу на Азербайджан. Проте наша країна не обмежує мовлення цих російських медіахолдингів в Азербайджані. Тому що поважаємо свободу слова і думки навіть у цьому випадку.
— Війна триває, жертви серед мирного населення збільшуються. Москва використала майже всю свою військову міць проти України, за винятком ядерної зброї. Як ви думаєте, чого Росія прагне з військової точки зору і чого вона досягла? Чого Путін досягне війною в Україні?
— Більш детально на це запитання можуть відповісти політологи. Але, на мою думку, триває страшна війна. Мільйони українців були змушені залишити Батьківщину та свої домівки. На жаль, з кожним днем трагедія погіршується, злочинів стає все більше. Населені пункти бомбардують щодня. Гинуть мирні жителі, діти, жінки. Грубо порушуються права людей. Народ України продовжує боротьбу за свободу і територіальну цілісність своєї країни.
Коли і чим закінчиться війна, сказати важко. Обидві країни висловлюють свої аргументи. Кремль вважає наявність інфраструктури НАТО в Україні загрозою своїй безпеці. На думку азербайджанських політичних оглядачів, Росія або хоче контролювати Україну, або має намір перешкодити НАТО налагодити тісні відносини з Україною. Київ заявляє, що Росія нічого не може досягти, і чинить потужний опір. Розвідка США та Великої Британії оприлюднила інформацію, що Росія не досягла жодної зі своїх стратегічних цілей в Україні. Голова Об’єднаного комітету начальників штабів Збройних сил США Марк Міллі заявив, що російсько-українська війна може тривати роками. Із збільшенням тривалості бойових дій зменшується впевненість у політичному вирішенні конфлікту. Сторони не довіряють одна одній. Україна вважає, що будь-яка угода з Путіним дозволить Росії перегрупуватися і атакувати. Прогнозувати дуже важко, бо є багато варіантів розвитку подій.
— Збільшується економічна та військова допомога Заходу Україні, а з політичної точки зору посилюються санкції проти Росії. Як ви вважаєте, чи достатньо цієї підтримки?
— Так. З першого дня війни Захід надав українцям повну підтримку. Країни Заходу тісно об’єднані проти Росії. Виділяються мільярди доларів допомоги. Організовуються різноманітні зустрічі та дискусії. Наприклад, зустрічі понад 50 країн – донорів, які надають військову підтримку Україні. На тлі війни вже стають буденними візити офіційних осіб Євросоюзу до Києва. Підтримка є, але в той же час президент України Володимир Зеленський, а також представники уряду вважають надіслану допомогу недостатньою. Мовляв, важке озброєння потрібно швидше направити в Україну, щоб перемогти Росію. Деякі аналітики навіть вважають, що підтримка Заходом українців ще не є на належному рівні, вона спрямована на створення іміджу. Інша група аналітиків каже, що якби Захід не підтримував Україну, Київ не зміг би так довго і успішно воювати.
Також розширюються санкції проти Росії. Це санкції, які з часом зруйнують російську економіку. Зрозуміла мета пакету санкцій – скоротити доходи і військову міць Росії. Санкції накладаються на велику кількість установ, а також олігархів. Головне питання – наскільки ці санкції ефективні. Адже ціль правильна, бо якщо ми оцінимо попередній досвід, то побачимо, що раніше санкції застосовувалися до деяких країн, у тому числі до самої Росії. Разом з тим, негативні наслідки санкцій не обмежуються країною, на яку потрапили санкції. Це правда, що в країні під санкціями слабшає економічна активність. Однак це також створює перешкоду для реалізації бізнес-можливостей інших держав.
Зрозуміло, що Захід також має свої інтереси в російсько-українській війні: геополітично перемогти Росію, поставити її в політичний, військовий та економічний глухий кут в Україні. Мета Заходу повалити владу Путіна, поставивши російську економіку в скрутне становище.
Айсель Мусаєва