Ми поспілкувались із Дар’єю Каліновською – 19-річною київською студенткою, яка поділилась досвідом переїзду та лайфхаками пристосування до життя в новій північній країні.
— Дашо, ти проживаєш у Бергені, куди багато громадян України поїхали у перші місяці російського вторгнення. Чому саме цей край такий популярний?
— Так, я живу в Бергені, це друге за величиною місто в Норвегії. Так склалось, що саме тут живе моя тітка, яка з самого початку російського вторгнення кликала нас сюди. В результаті через 1 місяць війни ми вирішили прийняти запрошення. 50% українців, які приїжджали в Норвегію, були розподілені у Берген, бо саме тут знаходився і знаходиться пункт прийому біженців. Їх одразу розселяли в готелі, а далі відбувався процес, пов’язаний із реєстрацією та документами. Після всіх реєстрацій люди чекали на розселення та переїжджали в інші міста Норвегії.
— А в яких інших містах надають прихисток українцям? На що саме можна очікувати?
— Берген та Осло – одні з основних, бо це два найбільших міста Норвегії. Як тільки ми приїхали, то одразу почали жити з тіткою, тож я не відчула на собі всі процеси, але багато чого чула, тож можу розказати. Всіх біженців заселяли в готелі, це були хороші умови, де годували 3-4 рази на день, тобто ніхто не відчував себе обмеженим у чомусь. Далі починалась реєстрація, де потрібно було отримати карту резидентства «blue card», яка свідчить про дозвіл залишатись у Норвегії на певний проміжок часу. Потім кожен чекав свій час розселення. В мене було багато історій, де я знайомилась з іншими українками, ми починали дуже круто спілкуватись, і в певний момент вони мені дзвонили вже з потягів із новинами «нас розселили, ми переїжджаємо до Осло». Це, звісно, було сумно, але я неймовірно щаслива за них, бо в готелях, де ти маєш 4 стіни, дійсно складно знаходитись.
— Хто вам першим допоміг після приїзду до Норвегії? До кого можна звернутися по інформаційну та матеріальну допомогу?
— Структура Норвегії дуже організована, вони постійно розвиваються та систематизують процес з українськими біженцями. Тобто, коли ми приїхали, то почали реєстрацію, на це ми витратили 2-2,5 місяці. Бо була величезна хвиля українців, тож кожен потребував допомоги та вирішення питань із документацією. Але коли приїхала інша наша родичка через 6 місяців повномасштабної війни, то всі ці питання та процеси були вирішені за 2 тижні. Що стосується матеріальної допомоги, то щоб її отримувати, потрібно почати процес реєстрації. Взагалі в цій країні все дуже суворо та прискіпливо. Якщо хочеш, щоб в тебе все було добре – слідуй правилам держави. Через це норвежці дуже дотримуються всіх норм, правил та законів. Коли ти вже одержуєш офіційний статус резидента, то отримуєш матеріальну допомогу від держави (приблизно 5500 крон на дорослу людину, але в кожного по-різному).
— Стосовно виплат. Чи надає Норвегія якусь грошову підтримку біженцям із України? Що для цього потрібно?
— Норвегія дуже допомагає українцям як в моральному плані, так і в матеріальному. Це дуже дорога країна, я б навіть сказала, одна з найдорожчих. Середня зарплата норвежців 3000-4000 євро, і це норма. Тож Норвегія намагається виплачувати українцям гроші, які хоча б трохи дозволили мати комфортне життя. Також вони створили introduction програму, в якій передбачається, що ти будеш ходити на повноцінні курси з норвезької мови 4 рази на тиждень по 6 годин, вивчати історію та правознавство цієї країни та отримувати гроші як заробітну плату. Тобто, це вже йдеться не про 5500 крон на місяць, а про 15500 крон – як місячна зарплата. Звісно, це дозволяє мати комфортніше життя, але не слід забувати, що житло, яке комуна надає українцям надалі під час цієї програми, вони мають оплачувати самі.
— Тобто, у Норвегії реально отримати житло від держави?
— Так, звісно. Під час процесу реєстрації ти маєш зазначити, що хочеш отримати житло від держави, і з того моменту комуна (наче як громада в Україні) починає займатись пошуком. Це не швидкий процес, бо самі по собі норвежці повільні, але в результаті кожен отримає житло. Ситуації були різні: комусь везе і він отримує супер круті умови, а хтось навпаки, тому оскаржує той чи інший варіант. Але на прикладі моєї іншої тітки, я можу сказати, що комуна намагається створити якомога сприятливіші побутові умови для українців, купуючи меблі й таке інше.
— А щодо мовних курсів, тобі складно вчити норвезьку? Які поради ти могла б дати іншим?
— Завдяки моєму бекграунду у вивченні англійської мови, норвезька дається мені легше, ніж людям, які взагалі не знають жодної іноземної мови. Але в будь-якому разі норвезька – це щось нове і чуже тобі. Щоб вивчити граматику, лексику та ще й отримати практику у вигляді розмови з іншими норвежцями, потрібен час. Я не можу сказати, що це супер складна мова, але є нюанс – норвежці дуже швидко говорять та ковтають деякі звуки. Тобто, якщо повільно мені щось сказати – це велика ймовірність, що я зрозумію та відповім, але ж коли говорять у їхньому нормальному темпі – я чую лише якесь одне довге слово. Але впевнена, що з практикою буде ставати все легше та легше.
— Звісно. Із часом обов’язково буде прогрес ! А ти норвежців у свою чергу навчай української, бо, впевнена, що у зв’язку з цими подіями, вона стане дуже популярною у світі.
— Сто відсотків!
— Я бачила з твоїх соцмереж, що в Бергені є щось на кшталт української спільноти. Розкажи, будь ласка, детальніше, як ти про неї дізналась, чим ви там займаєтесь, як ця когорта допомагає українцям і як до неї доєднатися?
— Як і будь-де, українці схильні тягнутись одне до одного, бо, звісно, кожен сумує за Україною, за рідною домівкою та людьми, тож створюються спільноти, де ми можемо проводити з користю час. Норвежці виділили цілу будівлю спеціально для цього, а українці попрацювали над організаційними моментами. І в результаті утворився український центр, де наші люди можуть відвідати перукаря, масажиста, сходити на йогу, за бажанням навіть взяти участь в українських івентах та просто поспілкуватись між собою. Це може зробити кожен!
— Класно! Дашо, а тепер невеличкий бліц. Чи можеш ти назвати три факти, за які ти любиш життя в Норвегії та три факти про те, що тобі не подобається там?
— Окей, спробуймо. Те, що подобається:
1. Тут дійсно цивілізація. Держава максимально організувала систему, в якій комфортно жити кожному. Головний їхній фокус на ЛЮДЯХ та їхньому комфорті, тому тут великі зарплати, мінімальна кількість годин роботи та чудова інфраструктура. Також кожен відчуває себе захищеним, бо кримінал тут на дуже низькому рівні.
2. Доброзичливий народ, який дуже щирий та завжди готовий допомогти. Тут справді ніхто нікому не нав’язується, але при цьому всі відкриті до спілкування.
3. Великі можливості. Навіть освіта безкоштовна в Норвегії, і кожен має можливість її отримати в будь-якому віці.
Не подобається:
1. Клімат тут не найприємніший. І мова йде саме про Берген, тому що це одне з міст у світі, де дощ постійно. Тобто, в Бергені сонячних днів набагато менше, ніж дощових. Але до цього згодом звикаєш (кажу по своєму досвіду).
2. Повільність нації. Бо для нас, українців – це щось дивне. Ми завжди робимо все супер швидко та спішимо жити, тут все по-іншому, і в цьому є як свої плюси, так і мінуси.
3. Високі ціни та податки. Тут податки можуть складати 30-40% від місячної заплати, це аргументується тим, що в старості держава буде піклуватись про тебе на всі 100. І це правда, бо літні люди виглядають дуже круто тут і насолоджуються життям. Але все одно податки у вигляді таких відсотків, на мою думку, це забагато. Так само, наприклад, і з цінами. Норвегія виготовляє світло та продає його, але ціна за кіловат постійно підвищується. Так само з бензином: Норвегія країна яка видобуває нафту, але ціна на бензин тут вище, ніж у Швеції, яка купує його у Норвегії. Ось так.
— Ну й наостанок, які рекомендації ти б дала людям, які збираються переїхати жити до Норвегії? — Ви маєте усвідомлювати, що буде нелегко, бо це зовсім інший менталітет, клімат, правила. Але в будь-якому випадку це того варто, бо в Норвегії є всі можливості для того, щоб мати комфортне та щасливе життя. Просто будьте морально готові до цього та промоніторте повністю всю інформацію та контакти, які зможуть допомогти вам тут.
Авторка: Софія Живолуп