Ми продовжуємо в рамках спецпроєкту «Антитеза» публікацію матеріалів нашої спеціальної кореспондентки Айсель Мусаєвої з Баку. Пропонований проєкт дає низку відповідей на «цунамі» російської дезінформації і створює своєрідну медіаплатформу – лінійку інтерв’ю з зарубіжними політичними редакторами, яка розвінчує пропагандистські наративи російського агресора. Сьогодні розмова з Рустамом Мікаїловим, редактором Студії інформаційних програм «Азербайджанської телерадіомовної компанії АzТv».
— Рустаме, в Україні вже дев’ятий місяць триває війна. Всі азербайджанські ЗМІ пишуть новини на цю тему. Чи вважаєте ви, що азербайджанські медіа висвітлюють цю тему достатньо повно, коректно і збалансовано?
— Найперше треба зазначити, що в результаті переходу до ринкової економіки в період перших десяти років незалежності Азербайджану було створено низку приватних ЗМІ. З часом деякі редакції навіть стали залежними від політики деяких сусідніх країн. Такий приклад ми бачили кілька років тому, коли приватний телеканал закрили. Тому врахування інтересів сусідніх держав під час оприлюднення інформації викликає певні проблеми в об’єктивному інформуванні суспільства про процеси, що відбуваються за кордоном.
Нині більшість азербайджанських ЗМІ намагаються коректно і виважено висвітлювати російсько-українську війну та окупацію частини України. Не тільки приватні компанії, але й державне Азербайджанське телебачення регулярно встановлює прямі включення з України. При передачі інформації про війну йдеться лише про офіційну інформацію. Це, звичайно, нагадує боротьбу Азербайджану, території якого колись теж були окуповані, на інформаційному фронті.
Азербайджанські журналісти повідомляють про війну в Україні, саме як державу, яка перебуває під частковою окупацією та агресією. Якщо кілька років тому Азербайджан був тією країною, яка боролася за свою територіальну цілісність, не мирячись з окупацією, то сьогодні такою країною є Україна. Під час другої Карабахської війни наша країна зіткнулася з дезінформацією кількох міжнародних медіаорганізацій. У зв’язку з цим для азербайджанських ЗМІ дуже важливо об’єктивне висвітлення того, що відбувається в Україні. Інакше розповсюдження інформації проти потерпілої сторони прирівнюється до підтримки окупації. Це не можна вважати згаданим вище принципом «врахування інтересу іноземної держави при опублікуванні інформації». Це просто акція проти тероризму, радикалізму, окупації та інших негативних моментів інформаційної політики.
— Використання слів “війна”, “агресія”, “окупація” та ряду інших термінів у статтях, пов’язаних з подіями в Росії заборонено і карається позбавленням волі на строк до 15 років. Що для вас означає те, що відбувається в Україні: війна чи «військова операція»?
— Перш за все, треба зазначити, що називати те, що відбувається в Україні «військовою практикою», нічим не відрізняється від порушення міжнародного права. Як і в минулому нагірно-карабахському конфлікті, тут головним гравцем є агресор. Москва, яка століттями неодноразово окупувала навколишні території, досі залишається на своїй позиції. Певні сили в Росії, які не шкодували зусиль у боротьбі Азербайджану за справедливість, стверджували, що Карабах також є російською територією. Після розпаду СРСР Москва, яка остерігалася інтеграції своїх сусідів із Заходом, створила низку «Арцахів» на Південному Кавказі та ще більше розпалила конфлікт. Росія, яка підтримує військові бази у Вірменії та сепаратистські режими в Грузії та Азербайджані, застосувала подібний метод в Україні. Звісно, Україна певним чином знехтувала можливими загрозами і досвідом трьох інших країн, з якими колись співпрацювала в ГУАМ. Також на відміну від Молдови, Україна має сухопутний кордон з Росією й ігнорування загроз сепаратизму та окупації з боку офіційного Києва виглядало і нічим не відрізнялося від думок наркозалежного – «зі мною нічого не станеться».
Зрештою, будучи сусідом першої за величиною країни світу, необхідно було враховувати низку зовнішніх інтересів. Крім того, лише за 6 років до вторгнення в Україну Грузія зазнала військової агресії. Більшість із представників західних країн того часу, як і нині – від президента Франції Макрона до американських дипломатів Кіссінджера та Макфола, вимагали поступок на якійсь території. Тому сучасне становище українців нагадує пригноблених творців, розтоптаних під час битви двох титанів. Що стосується результатів війни, то із заяв президента Зеленського зрозуміло, що Україна проігнорує вимоги деяких дипломатів на Заході щодо територіальних поступок.
— Голова партії «Мусават» Аріф Гаджилі на своїй сторінці зазначив: «Якщо режим Путіна впаде, світ стане кращим. Ви згодні з цим твердженням: стане гірше чи краще?»
— Я не можу робити жодних прогнозів щодо цієї думки.
— Зараз багато оглядачів порівнюють Путіна з Гітлером. Чи є різниця між гітлерівським фашизмом і режимом Путіна і в чому, на вашу думку, вона полягає?
— Насправді не тільки в Росії, але і в більшості країн світу влада грає роль дзеркала народу. Так склалося історично. У Росії і режим Путіна, і уряди до нього формувалися відповідно до інтересів більшості суспільства. І немає нічого природного в тому, що навколишні держави, які століттями були васалами Москви, сьогодні виставляють васалами Росії. У той час, коли мігрантів називають «чорними людьми», а в ЗМІ тиражують провокаційні новини, списувати все тільки на владу Путіна – некоректно. Тут слід враховувати один нюанс, що в деяких випадках влада відіграє не останню роль в активізації негативних груп у суспільстві. Адже сьогодні в Росії є багато людей, які живуть з радянською ностальгією. Більшість із них – представники старшого покоління. Це піонерські табори, «квас», «Москвич». Вони ще не прокинулися від впливу «магнітофонної» продукції та дешевих пропагандистських фільмів. Навіть зараз ті ж групи насолоджуються тим, що «Росія 24» та інші пропагандистські машини представляють «святий» російсько-православний газ як важливу загрозу для світу. Це старше покоління проявило велику активність у зміцненні режиму Путіна.
Схожість Путіна з Гітлером може бути лише в їх злочинах проти людства. Гітлер не вчиняв злочинів проти народів, споріднених німецькому народу. Окремо він націлився лише на євреїв за етнічною ознакою. А Путін робить злочин проти однонаціонального українського народу. Тому замість того, щоб ототожнювати Путіна з Гітлером, правильніше оцінювати його як вдосконалену форму Гітлера.
Авторка: Айсель Мусаєва