Тадей Сигловий — співак, музикант, автор пісень, волонтер.
“Просто одного разу послухав пісню, яку до того вже чув багато разів, але в той раз вона мене торкнула. Це пісня групи Beatles “Yesterday”. І з того періоду почалось моє захоплення. Я почав більше заглиблюватись, став набагато більшим меломаном, ніж був до того. Буквально через пів року на цій всій хвилі я купив гітару. З часом почав писати щось своє”.
Довгий час Тадей боявся і соромився виступати перед публікою, однак каже, що “щось муляло” і згодом вже пішло “само собою”. Перший виступ відбувся у коледжі, через кілька місяців після того, як хлопець купив гітару. Привід також був символічний: річниця Євромайдану:
“Це було десь в кінці листопада. І я виступив перед всією аудиторією в актовому залі з піснею Океан Ельзи “На лінії вогню”. Це перше, що згадується. А якщо перший раз на вулиці, то пам’ятаю, що це було дуже страшно і боязко”.
Про війну і мистецтво під час війни
“В перші дні був шок. Більш менш реакція була, як у всіх: ніхто не чекав. Ніхто не знає, як це відбувається. І коли чуєш, що обстріли у Луцьку чи Франківську, то думаєш, що через 3 години вони вже будуть під Львовом”.
У перші тижні повномасштабного вторгнення Росії на вулиці музикант не грав і не співав, натомість шукав, як себе задіяти, аби бути корисним: “десь волонтерити, десь принести теплі речі, десь задонатити, здати кров, когось прихистити, адже до Львова їхала скажена кількість людей”.
“Я коли виставив своє житло на прихисток на сайт, то в мене телефон розривався просто, кожної хвилини. Двічі у нас жили. Один раз пару з Києва. Вони їхали з Києва на таксі, і непогано так заплатили за таксі. І їм ще дуже повезло, бо я живу як раз на виїзді з міста як їхати на Київ. І вони приїхали вночі, і в них не було можливості ходити шукати якесь житло”.
За кілька тижнів почалося вигорання, і юнак відчув, що йому хочеться знову йти грати музику, як він робив це до війни.
“Я відносно довго не міг наважитись, І десь на четвертий тиждень війни я почав виходити на вулицю. Перший раз я дуже добре пам’ятаю, це був як ковток свіжого повітря. Пограв пів годинки у центрі міста, але до мене підійшов конвой поліцій і сказали, що воєнний час і не можна, хоча це не був масовий захід. Я міг би з ними сперечатись, але я вже не хотів. Не той момент був. Але люди моментально зібрались, було відчутно, що людям потрібен цей позитив”.
Тадей Сигловий каже, що з початку війни його репертуар суттєво змінився: українські пісні майже повністю замінили популярні англійські, тепер серед англомовних музикант виконує лише три і те зрідка. Зате все частіше лунають хіти нашого часу: Ой у лузі червона калина” у версії (мелодії) Андрія Хливнюка, “Українська лють” і багато ще пісень, які з’явились нещодавно.
“Океан Ельзи” також: “Не твоя війна”, “Все буде добре” — вони вже також по-іншому починають сприйматися. Ще одна пісня, яка й до того була відома, але в цьому році прямо стала хітом – пісня “Біля тополі” Шумея. Це теж по суті кавер, бо це пісня польського гурту, але зараз вона набрала прям дуже великого відклику у людей, і я відчуваю, як вона резонує, коли виконую”, — додає співак.
1200 гривень за 10 хвилин біля Оперного: про збори для Збройних сил України
У перший час Тадей всі гроші, зібрані під час виступів, віддавав на потреби ЗСУ: коли співав, ставив відповідну табличку, потім відзвітовувався в історіях instagram, куди і на що пішли кошти. Коли, як каже хлопець, країна “стала на воєнні рейси”, почав віддавати менший відсоток або грати суто для себе. Та збори для військових трапляються все одно часто.
“Бувають спонтанні моменти, суто під час виступу, або хтось підходить і просить “давай щось зробимо”. І я просто роблю оголошення і кажу “Давайте, друзі, от у нас є до кінця там 15 хвилин, давайте гарно проведемо цей час, і все що ми зараз заробимо, я передаю на ЗСУ”.
Як правило за останню пісню або останні дві пісні збирається 1500-1200 гривень. Так одного разу біля Оперного театру у Львові зібрали 1200 гривень за 10 хвилин: ці кошти пішли у Благодійний фонд Сергія Притули.
Крім того, Тадей брав участь у декількох благодійних концертах. В один з цих разів, наприклад, було зібрано кілька тисяч для батальйону “Карпатська Січ”.
“Я відчуваю, що загину на цій війні. Як будеш в церкві, не забудь поставити за мене свічку”: про реакцію людей на пісні і зворотний зв’язок
Музикант розповідає, що коли він грає, люди підходять і дякують дуже часто, інколи так дякують, що “аж до серця чіпляє”. Один із випадків запам’ятався співакові ще в один з перших тижнів війни.
“До мене підійшов хлопчина. Сказав, що він з Харкова, і подякував… сказав, що в його хату прилетів снаряд, і йому нема де жити. В нього пішли сльози, і він ще раз подякував і пішов”.
Часто дякують військові: за підняття духу. Особливо часто підходять після пісні “Біля тополі”: часто зі сльозами на очах, кажуть “братику, дякую”.
“Був такий випадок, він мені сильно запав: військовий до мене підійшов, я йому підіграв, він заспівав пісню, потім ми трошки так душевно поговорили, обмінялись контактами, і він сказав типу “Я військовий і я відчуваю, що я загину на цій війні. Як будеш в церкві, не забудь поставити за мене свічку”.
Є, однак і більш позитивні спогади, і вже плани на святкування перемоги.
“Було багато випадків після виступів, коли хлопці зі Збройних сил або просто підходили і казали: все, давай, міняємося контактами і після перемоги приїжджай до нас, будемо святкувати. Мене вже кликали і в Київ, і в Грузію, і військові з-за кордону з оцього іноземного легіону теж є контакти”.
Про власні пісні і плани на майбутнє
Тадей Сигловий пише й власні пісні. У 2021 році у складі indie folk проєкту Tadей вийшов його дебютний повноформатний альбом “х̶е̶й̶т̶ ̶с̶п̶і̶ч̶ / zona примирення”.
Однак, як каже музикант, від початку війни він концентрувався саме на виступах для людей.
“Зі своєю творчістю… за цей період трошки писалося, але небагато, хотілося б однозначно більше. Зараз потроху вертаюся в цю колію, починаю щось робити…”
Тадей розповідає, що у своїх текстах концентрується на внутрішніх переживаннях та внутрішніх рефлексіях, хоча й не виділяє якусь улюблену чи найближчу для нього тематику.
“Мені здається в мене такий мікс філософських переживань, поглядів на життя, переосмислення себе, своєї ролі в цьому світі, взагалі хто я, що я, для чого це все. І, крім того, любовні переживання, соціальні штуки, які переживаються в суспільстві, процеси в суспільстві, які тобі резонують, вони всі співіснують в якомусь відсотковому співвідношенні”.
Одного конкретного плану чи бажання на після війни у музиканта наразі немає, каже, що хоче просто жити своє життя, робити це усвідомлено, з максимальною користю для себе та для свого оточення.
“Відпочити б якоюсь мірою хотілось. Останній раз за кордоном я був перед всією цією коронавірусною двіжухою. Я вже трохи скучив, і хотів би поїздити десь. А так після перемоги буду просто займатися тим, чим я займаюся, виступати для людей, писати щось своє, розвиватися в усіх можливих напрямках, до чого душа лежить, просто жити своє життя”.