Інна Галяс — засновниця волонтерської кухні “Господиньки” у селищі міського типу Благодатне у Нововолинській громаді Волинської області. Кухня почала діяти з 8 березня 2022 року.
“Ми так зібралися з дівчатами, нас тоді, звичайно, було більше, тоді були і переселенці, які нам допомагали. Ми були в приміщенні, там де Будинок культури наш: ми там починали ліпити вареники, а тоді в травні в нас проводка просто не витримала тієї всієї напруги, що ми готували, і нас попросили, щоб ми шукали собі інше приміщення”.
Потім міський голова Нововолинська Борис Карпус виділив для волонтерської кухні приміщення колишньої Ощадкаси. Там жінки працюють зараз: готують для військових, далі з Нововолинська приїжджають волонтери, завантажують передачки й везуть їх на фронт.
На волонтерській кухні зараз вже є і духовки, і морозильні камери, але на початку війни там не було нічого.
“Спочатку ми все сунули з дому, що можна було: весь посуд, тому що у нас нічого не було. Потім вже під’єдналась наша Волинська міська рада, допомогла нам з духовкою: одну, потім другу. Камери нам купили люди прості, самотужки зібрали, що могли: якусь копійку, бо нам треба зберігати те все, щоб воно було заморожене, бо ми у замороженому вигляді то все передаємо. Добрі люди допомагали, хто що мав там деяку каструльку, вилочку, ложечку — все стаскували”.
З продуктами також допомагають волонтери. Крім того, гроші на продукти скидають прості люди, за ці кошти жінки з волонтерської кухні купують фарш, з якого і готують для військових. Готові страви складають у бананові коробки.
“На один підрозділ у нас йде ціла бананова коробка: відро голубців, відро вареників, лоточок м’ясного набору, тобто ковбаска домашня і паштет, котлети смажимо — ось такий набір збираємо солдатам. І все це в замороженому вигляді, поки до хлопців воно доїжджає, то воно вже не зіпсується і свіженьке все…”
Пані Інна каже, що обирати, яким підрозділам відправляти передачки, не можливо, адже хлопці — всі наші, всі однакові: “що 128-ка (бригада — ред.), що чотирнадцятка, що тридцять дев’ятка: наші волонтери їздять по всій лінії фронту, і передачі всі возять: один раз одним, другий раз другим. Хлопці там переписуються з ними, і вони вже там знають кому везти, і везуть тим хлопцям, у яких є потреба”.
Жінка додає, що і у їхній Нововолинській громаді воює дуже багато хлопців, а у їх селищі взагалі майже в кожній хаті є воєнний.
Коли питаю у пані Інни, чи є від військових зворотний зв’язок, вона відповідає, що, звісно, є.
“Колись був дзвінок нам з самої передової. Хлопці нам дзвонили, дуже дякували за підтримку, за все. Ми самі здивувалися, бо це так було неочікувано, бо їм ця підтримка дуже важлива. Деякі хлопці на ротацію приходили, то приходили до нас на кухню теж, і квіти дарували, і цукерки”.
“Це дуже приємно, що цінують твою роботу.. Ми і плачемо, як їм відправляємо, і приходять вони з тими букетами, і дякують нам, а ми кажемо “за що ж ви нам дякуєте”, це ми дякуємо, що ви нас там оберігаєте, тому що це дуже важко. А вони нам кажуть: “ви молодці”.
Водночас Інна Галяс каже, що зараз працювати важко: роботи багато, а донатів все менше, адже люди почали жити своєю буденністю, втомилися…
“Напишеш пост, попросиш гроші: люди дають. Не напишеш пост, не попросиш гроші, люди не дають. А гроші постійно треба, бо продукти дуже дорогі. Нам же ж треба все купити, повністю все ми мусимо купити: і цибулю, і капусту, той же фарш. І донати зараз не дуже. Буває 100 гривень хто кине, буває 500, хто тисячу кине, але це дуже рідко. В основному волонтерів просимо, які грузять у нас. Бо вони там і на машини збирають, і на запчастини, то в них там трошки більші донати”.
Найнеобхіднішим продуктом для волонтерської кухні є фарш, з нього готують найбільшу кількість трав, і саме його купуватимуть на наступний великий донат.
“Сьогодні нам з Італії подзвонила наша знайома, вона там на заробітках, але теж весь час допомогає хлопцям, і на місці збирає гроші. От вона нам мала вислати 5 тисяч, то ми вже такі раді, бо фаршу треба. Ну зараз звісно важко, але ми ж теж не маємо цих хлопців покинути: і просимо, і молимось, і кажемо: люди, треба пам’ятати, хто за нас своє життя віддає, хто своє здоровя віддає”.
Зараз на волонтерській кухні у Благодатному на постійній основі працюють чотири людини. Нещодавно “Господиньки” зареєструвались як благодійна організація, аби узаконити свою діяльність. Пані Інна наголошує, що всі накладні вони зберігають, про всі закупки можуть відзвітувати.
“Волонтери коли їдуть, передають передачку, то вони знімають відео, щоб це було показано людям, що воно дійсно їде туди, по призначенню. Бо люди хочуть звісно звіт якийсь мати, куди вони дають гроші”.
Як благодійна їдальня, волонтери мають також годувати пенсіонерів, серед них і ВПО. Пані Інна зазначає, що працювати їм зовсім непросто: передачі майже кожен день, особливо багато роботи під час свят.
“Паски ми передавали хлопцям: самі пекли, місили. Яйця нам привезли волонтери, ну і люди позносили яйця, то ми тоді 400 штук крашанок передали. Багато ми готували: і ковбаси пекли, і м’ясо запекли хлопцям. Зараз от знову готуємо, а в понеділок передача на 8 підрозділів, у вівторок знову передача на 5 підрозділів, тобто у нас весь час щось закінчується і ми починаємо знову. Ми кожен день йдемо на ту роботу, і кожен день готуємо. Тільки субота неділя в нас вихідні можуть бути, а так кожен день мусимо працювати, того що хлопцям треба готувати їсти, і вони чекають того”.
Водночас якось розширятись “Господиньки” не планують. По-перше, у будівлі колишньої Ощадкаси не так багато місця. По-друге, жінки вже звикли працювати своєю командою.
