Дмитро Сорочан як ніхто знайомий з пожежною тематикою, адже з 2017 року працює у промисловій компанії “Пожмашина”. За словами Дмитра, за ці п’ять років компанія поставила рятувальникам України понад 700 пожежних машин.
На початку повномасштабного вторгнення “Пожмашина” призупинила свою діяльність, тож Дмитро мав більше вільного часу, і вирішив не витрачати його дарма.
Переломним моментом стало 1 березня 2022 року: зранку росіяни завдали удару по Харківській ОДА, а ввечері Дмитру зателефонував його друг Ігор Гетало — рятувальник з Дніпра.
“Він телефонує і повідомляє, що його друзі в Харкові вже загасили полум’я на ОДА, відпрацювали на завалах, але каже: знаєш, машини з обладнанням то класно, але при роботі на завалах потрібно таке обладнання, якого немає: акумуляторні болгарки, шабельні пила акумуляторні… Воно якби не дороге, але коли сформували перелік, то вийшло 2,5 тисячі доларів, як зараз пам’ятаю ”
Тоді Дмитро пообіцяв спробувати зібрати кошти і придбати необхідне обладнання, оскільки самим пожежникам, як держслужбовцям, жодні збори робити не можна.
“І тут воно почалося, я зробив перший пост на фейсбуці, дивлюсь: люди відреагували нормально, коли вже почали такі суми заходити на допомогу пожежникам, я вирішив створити громадську організацію, відкрити банківські рахунки, щоб все це було законно, тобто щоб не було підозр, що волонтери гроші забрали”.
Швидко, чітко і тим, кому найбільше треба: принципи роботи Help Firefighters UA
Перш за все потрібно було сформувати команду:
“Хоч я і маю досвід, але одна людина все не витягне: до мене приєднались друзі: мій одногрупник, ще з Луганська, він тут поруч живе — Андрій. Потім приєднався Дмитро: до війни, до початку повномасштабного вторгнення він був організатором виставок в Києві “Зброя та безпека”, і там був напрямок Пожтех, і я його знав ще по виставках, тому що він був нашим менеджером”, — розповідає Дмитро.
Далі чоловік розробив спеціальну онлайн форму, де пожежний міг відповісти на ряд питань та залишити замовлення на те чи інше обладнання.
Організація Help Firefighters UA діяла за принципом: у першу чергу допомагати тим, кому це найбільш потрібно.
“Перша лінія — це ті підрозділи, які знаходяться в зоні безпосередньої взаємодії з ворогом: Харків, Донецька область, Сумська, Київська. Друга зона — там де наймасовіші прильоти або ворог нещодавно відійшов. Третя зона — це тилові підрозділи: до них руки, на жаль, так і не дійшли, тому що, ти хто на передку, їм потрібно більше”
Наступний принцип: закупити і доставити все максимально швидко.
“На закупівлю офіційними структурами там можуть піти місяці, тому що необхідно проводити тендери і інші процедури, а ми можемо купити це швидко і швидко відправити в першу лінію”
“Другий принцип: це все те, що ми купили, необхідно доставити з мінімальними витратами на логістику. Оскільки пожежні підрозділи знаходились у різних частинах України: Запорізька область, Донецька, Харківська, Сумська області, то власне кататися і витрачати гроші на пальне сенсу не мало, і нам дуже допомогла компанія Нова Пошта, яка працювала в тих регіонах, де вже велися активні бойові дії. І ми збирали там на складі певну кількість вантажів, ділили їх: на який підрозділ що конкретно, і Новою Поштою відправляли до людини, яка сформувала це замовлення”
Дмитро особисто спілкувався з кожним пожежником, хто залишав заявку. Далі вівся облік замовлень і формувався чіткий перелік того, чого найбільше потребують рятувальники України.
“Спочатку рації були дуже необхідні для того, щоб пожежники були зв’язані між собою на роботі, а не кричали “Льоня, подай там що-небудь”. Потім електроінструмент: шуруповерт акумуляторний, болгарка, пилка. Ми звісно діяли таким чином, щоб інструмент був взаємозамінний. Тобто якщо пожежні частини стоять в одному районі, і район виїзду перекликається, і наприклад, у когось сіли батареї, і вони могли помінятися і працювати далі”.
Також надзвичайно важливими були різноманітні ліхтарі: індивідуальні нагрудні, групові на пожежних машинах, маленькі ліхтарі, що чіпляються на каски. Особливо у перші місяці війни пожежні ліхтарі були в дефіциті, і доводилось викручуватися:
“Був квітень місяць, купити спеціалізований пожежний ліхтар було неможливо, тому що склади закриті, постачальники не працюють, хто де незрозуміло, купували будь-який вологозахищений ліхтар, щоб можна було працювати на пожежі, ну зламається, викинули та й все, він там 200 гривень 300 коштує, а потім травень: вже Київщину звільнили, постачальники почали працювати, то ми вирішили ага, краще купувати щось дорожче, але надійніше”
Іноді доводилось перелаштовуватись і концентруватись на термінових проблемах пожежників:
“Був Харків, травень місяць, і вночі орки обстріляли пожежників, і згоріла пожежна машина, і на ранок, а я вже знав начальника пожежної частини, ми з ним ще у квітні познайомилися, він телефонує і каже, чуєш нас обстріляли, пожежна машина згоріла, і найгірше те, що згорів бензоріз новий, прямо в машині. А без бензоріза їм погано. А це травень, епіцентри тільки відновлювали свою роботу, така важка техніка вона вартує так ну десь тисячу доларів, і потрібно хоч щось. То тоді, якщо в пожежній частині от таке відбулось, і треба екстренно допомогти, то всі інші запити відкладаються, і все кидається на те, щоб максимально швидко забезпечити цю пожежну частину тим же бензорізом або чимось ще”.
Найбільший донат за весь час
Найбільша сума, що надійшла на рахунок Help Firefighters UA, становила 30 тисяч доларів. Дмитро каже, що сам він знає, від кого був цей донат, однак та людина побажала лишитися анонімною.
Були люди, які донатили регулярно:
“Світлана з Канади, вона що два тижні скидала суму, не знаю можна називати чи не можна, але що два тижні регулярно надсилала. Були внески тисячу доларів, ну це з-за кордону, я маю на увазі, українці по-різному, але я скажу що кожний внесок був важливий, тому що всі фінансові звіти ми виклали, вони є”
Від Польщі до Китаю: як працював ланцюжок поставок
Як розповідає Дмитро, доступ до бази потенційних постачальників у нього був, однак найбільша проблема була в тому, щоб товар був у постачальника на складі.
“Скажімо так, що спочатку ми вигрібли все, що є в Україні. Потім ми побачили, що щось є в Польщі. До речі, в Польщі, я навчився робити ці замовлення з Амазону, їх швиденько Нова Пошта доставляла, бо в Польщі товари іноді — навіть не іноді, а завжди — виходили дешевше ніж у продавців, наприклад, на Prom UA”
Потім Дмитро Сорочан з колегами пішли ще далі і навчились купувати у Китаї.
“Алібаба — вона ще дешевша ніж Аліекспрес, але там відразу замовляли партію рацій: 100-200 штук. Три тижні вона їхала з Алібаби до Варшави, а у Варшаві інші волонтери, інші волонтерські організації допомагали доставляти їх сюди, в Київ. Далі воно на склад до нас, ми посортували і по відповідних підрозділах повідправляли”.
Вдячність та зворотний зв’язок
Дмитро Сорочан знає, яку важливу роль відіграють пожежники під час війни, і як важливо їм допомагати. Наприклад, він згадує про пожежні поїзди, зокрема поїзд, який весь березень без перерви їздив областю від нафтобази до нафтобази, а особовий склад відпочивав у вагонах.
“Зв’язок і тримав і тримаю. З кожним пожежником, з яким я взаємодіяв протягом цих місяців. Не було жодного тижня, не те що кожного тижня, жодного дня, щоб ми в телеграмі з кимось не переписувалися: просто дізнатися як справи. Знаєте, пожежники України це така категорія людей, для яких те, що хтось їм допомагає, це незвично. І вони всі, коли ми спілкуємось, вони постійно кажуть там дякую, дякую. Я кажу, хлопці, давайте просто подякуємо людям, які повірили в мене, в моїх друзів, що ми не привласнимо ці гроші, що ми будемо робити те, що вміємо, акумулюючи кошти, відправляти їх вам на допомогу”.
З середини жовтня Help Firefighters UA призупинила свою діяльність, адже Дмитро мусив повертатися до основної роботи у Пожмашині, хтось з його друзів також пішов на роботу, хтось — на фронт. Водночас публікації у соціальних мережах із закликом допомагати українським пожежникам продовжують з’являтися.
“Пости робимо. Ну, наприклад, є підрозділ, я ж знаю, кому ми чим допомогали. І про цей підрозділ написали, я вважаю, що це нормально, написати, що цим хлопцям, тобто просто зробити репост, написати, що ми внесли свій внесок маленький, щоб у цього розділу наприклад, були рації, чи були ліхтарики, чи ще там щось”
Крім того, Дмитро Сорочан наголошує, що організацію виконала свою місію ще й з налагодження зв’язку між пожежними частинами.
“Принципово я сказав, що організація не буде займатися ремонтом автомобілів, відновленням, будь-чим, або ми не будемо займатися касками — тобто тим, чим повинна займатися держава. А іноді буває приїжджаєш в пожежну частину, а вони там кажуть: шоломів немає, тобто є, але вони погані. Я кажу, прикольно, телефоную хлопцям, питаю, а у вас є, вони кажуть, да є, тобто хай напишуть листа, якогось офіційного просто з підписом, і ми дамо, бо у нас є лишні. Тобто буває просто іноді потрібно було налагодити між ними якусь комунікацію, і все, і все відбувалося”.