Перейти до вмісту
Home » Вибори – стандарт британської демократії

Вибори – стандарт британської демократії

Перше півріччя поточного року для Великої Британії стали періодом
виборів – місцевих та загальнонаціональних. Для однієї із найстаріших
демократій світу – річ звична. Оскільки мені випало долучитися у якості
агітатора та спостерігача на британських виборах, то спробував порівняти цей
та попередній досвід участі у виборчих перегонах в Україні.


Тож, протягом лютого-червня команда лейбористів міста Вотфорд, що в
графстві Хертфордшир поблизу Лондона, до якої мені випало долучитися,
працювала на виборах депутатів місцевої ради, а згодом допомогла 4 липня
2024 року партійцю Метту Турмейну обратися депутатом нижньої палати
англійського парламенту. Перед тим у травні на місцевих виборах
Лейбористська партія посіла друге місце, поступившись ліберал-демократам,
які є домінуючими на локальному рівні. Зауважу, що успіх лібдемів на
місцевому рівні по Британії позначився на їх успіхові – було 10, а стало 61 – у
парламенті Сполученого Королівства. В Україні цей алгоритм інший: спочатку
політичні проєкти прагнуть потрапити до Верховної Ради, на Печерських
пагорбах, означивши своє існування, а вже потім рухатися на периферію. Це
разі, якщо політтехнологи чи фінансово-промислові групи планують відносно
на довго залишатися в політиці.


Якщо повернутися до британського політичного процесу, то Вотфорд не є
показовим містом. Тут традиційно на локальному рівні перемагають ліберальні-
демократи. Причина тому, активна і людиноцентрична робота місцевого
осередку на чолі з мером Пітером Тейлором. Отут справді, команда мера
«молода й амбітна» і користується повагою, навіть попри звичний для наших
політичних кіл непотизм – дружина вотфордського мера – Кейт-Клар Тейлор
також переобрана місцевою депутаткою.


Тепер щодо виборів загальнонаціональних, результати яких позначаться і
на відносинах з Україною. Знову за предмет дослідження візьмемо Вотфорд. За
майже три роки перебування у цьому містечку встиг познайомитися із
тубільним суспільним життям. Вже під час агітаційної роботи на місцевих
виборах, у спілкуванні із мешканцями, стало зрозумілим, що до парламенту
вони голосуватимуть по-іншому – на за ліберальних демократів. А на
лейбористську партію на цьому окрузі, одному із 650 по всьому Сполученому
Королівству, очікує перемоги. Хоча між черговими місцевими виборами та
достроковими парламентськими минуло не більше двох місяців.


За моїми спостереженнями – агітатора та учасника процесу підрахунку
голосів, на це є три основні причини. То ж, по-перше, спрацювала внутрішня
єдність членів Лейбористської партії, спільна віра в перемогу та шанс відновити
своє правління. Ефективна координація дій і розуміння керівництва як вчиняти і що говорити, ас саме – що запропонувати виборцю. Натомість «торі», на відміну
від «вігі», потонули у внутрішніх конфліктах, які особливо загострилися з часів
Бориса Джонсона.


По-друге, поглиблення протягом останніх років соціально-економічних та
безпекових проблем у Королівстві. Виборця, який належить до вікової категорії
45-70 років, а це, до речі, як і в Україні – базовий виборець, який не лінується
ходити на дільниці, найбільше турбує питання цін на продукти, комірне і житло,
брак і доступність якого набуває ознак національної кризи. Додатково виборця
бентежить незаконна міграція, недоступна медицина і відсутність вчителів в
закладах середньої освіти.


Врешті третє, назвемо це – зміна лідера, а саме обрання Кіра Стармера
лідером Лейбористської партії. Він змінив Джеремі Корбіна, який відзначився
антисемітською поведінкою, непослідовністю, розпалюванням
внутрішньопартійної неконструктивної дискусії та ще багатьма «політичними
гріхами». Також К. Стармер обіцяв зміни в партії, зокрема посилити партійну
демократію.


Агітація на Туманному Альбіоні, у порівнянні з Україною, є монотонною і
перш за все передбачає розповсюдження друкованого агітаційного матеріалу,
спілкування з виборцем «від дверей до дверей», попередньо отримавши його
персональні дані згідно з політикою приватності. Також проводяться і
телефонні опитування. Підрахунок голосів займає від 3 до 12 годин в
залежності від виборів. Проходить без сварок і бійок, що часто трапляються в
українських реаліях, бо опоненти звикли поважати один одного. Відсутній
адміністративний ресурс з антирекламою проти опонента. Реклама з
телебачення, де вона все ж є, перш за все це дебати лідерів та керівників
напрямів у партійних тіньових кабінетах, перемістилася до Мережі, перш на все
на відеохостинг YouTube.


Як і в Україні бракує залученості молоді (18-35 років) до виборчого
процесу та голосування. Хоча, за спостереженнями експертів, саме молодь
проголосувала за ліберальних демократів. Власне, це загальноєвропейська
тенденція «лівого протесту молоді» та людей середнього віку. У спілкування з
партійцями стає зрозумілим: Лейбористська партія чудово усвідомлює те, що
вибори є перманентною подією в Британії, тому підготовка до наступного
політичного сезону вже почалася.


Можу побажати новообраному депутату британського парламенту Метту
Турмейну від Вотфорда реалізації задумів в соціальному і медичному
напрямках, бо це було на виборах та залишається його основним пріоритетом.
Дякую британським лейбористам за корисний досвід участі в виборчій кампанії
в державі сталої демократії. Сподіваюся, їх зовнішня політика і надалі буде
орієнтована на перемогу України у російсько-українській війні.

ПОДІЛИТИСЯ: