Дипломатія є нелегкою працею. Відрядження, переговори, щоденні справи у посольстві – робота на благо країни кипить цілодобово. Проте заступник посла Ізраїлю Еміль Бен Нафталі знайшов час для інтерв’ю. Посольство, ретельна перевірка безпеки і ось, нарешті, зустрічаємося із нашим героєм. Відкритий та веселий, але водночас уважний та серйозний – таким дипломат здається на перший погляд. Він слухає «ONUKA», вивчає українську мову, і прагне показати світові сучасний Ізраїль. Ну що, познайомимося?
Заступник посла Ізраїлю в Україні Еміль Бен Нафталі. Фото надане сайтом weproject.kz
Які переваги та недоліки того, щоб бути дипломатом в Україні?
Перед тим, як приїхати до України, я працював у Казахстані, в Астані. Мені є з чим порівнювати. Можу сказати, що стандарти життя тут дуже високі. Є багато можливостей для дозвілля: театри, опери, балети. І я кажу не лише про Київ, а й про інші міста України. Нещодавно я був у Львові. Це дуже гарне місто, мабуть, моє улюблене. Також відвідав Вінницю та Черкаси. Кількість робочих проектів, які готують ці регіони справді вражає.
Звичайно, ситуація в Україні не проста. Але ми як дипломати відчуваємо: те, що ми робимо тут сьогодні, рішення, які приймаються, є дуже важливими. Ми розуміємо, що через 10-20 років діти читатимуть про ці події у книжках. Ну і ще одна перевага того, щоб бути дипломатом в Україні – летіти до Ізраїлю звідси усього 3 години. Я почуваю себе спокійно, знаючи, що моя сім’я знаходиться неподалік. Що ж до недоліків, то я поки їх не бачу.
Як щодо української кухні, чи подобається вона Вам?
Звісно, правда, все що пов’язане з салом, мені важко любити (усміхається). Проте мені подобається борщ, котлети по-київськи. Також я куштував київський торт. Я був кілька тижнів тому у Львові. Там чудова кухня. До речі, наступного разу завітаю туди на «Alfa Jazz Fest». На цьому дійстві будуть виступати дуже багато виконавців. Рекомендую послухати Авішая Коена.
Чи подобається Вам українська музика?
Так, мені до вподоби «ДахаБраха», а також гурт «ONUKA». Він дійсно вражає. Здається, що жанр, у якому вони грають, має багато спільного з ізраїльською ф’южн музикою, що поєднує разом фолк, рок, електроніку та ембіент. Вони мені справді подобаються, і думаю, що однією з причин чому є те, що я відчуваю цю спорідненість.
З яких медіа ви отримуєте інформацію про події, які відбуваються в Україні?
Я люблю читати Twitter. Там ти одержуєш новини без посередників. Всі важливі особи, журналісти, високопосадовці мають акаунти у цій соціальній мережі. І не лише українські, а й світові. Я особисто не так часто щось пишу у Twitter. Радше читаю. Також до вподоби Еспресо.TV. На мою думку, це ЗМІ дає мені повну картину того, що відбувається в Україні. Особливо мені подобається слухати Віталія Портникова. Він справжній професіонал. Телебачення майже не дивлюся. Люблю вдосконалювати знання української, читаючи«Тиждень». Сиджу з словником, і перекладаю усі слова, які я не знаю. Мені здається, що це дуже цікаве видання. Я знаю, що воно має англомовний варіант, проте мені більше подобається намагатися читати українською. Я вважаю, дуже важливо знати офіційну мову країни. У вас вона не лише дуже красива, але й має велике значення в аспекті захисту національної ідентичності громадян.
Якщо врахувати те, що Ви працюєте у дуже складний для України час, які цілі Ви прагнете досягти протягом роботи тут?
Я виокремлюю для себе дві чіткі цілі, які намагаюся досягнути. Звичайно, вони не є особистими, це цілі усього посольства. Найперша – це налагодити двосторонні відносини в усіх сферах. Зараз Ізраїль та Україна працюють над тим, щоб підписати Договір про Зону вільної торгівлі. Ми сподіваємося завершити усі процедури та зробити це у 2017. Україна зараз відкрита для багатьох ринків, нових партнерів, і Ізраїль хотів би співпрацювати. Ми бачимо значний потенціал українського сільськогосподарського сектору, ми бачимо, якими талановитими є українські інженери. Трудові ресурси тут дуже розвинуті. Друга ціль – це розкрити Ізраїль для українців. Ми проводимо події, концерти, різноманітні шоу, щоб показати українцям красу нашої країни. Багато хто мислить стереотипами і вважає, що Ізраїль це лише ідиш, клезмер та хасиди, проте це далеко не все, що у нас є. Ми хочемо представити Україні сучасний Ізраїль.
Чи можете назвати 3 аспекти, які є найважливішими для Ізраїлю зараз?
Одним з найважливіших для нас зараз є питання стабільності на Близькому Сході. Ми бачимо, що відбувається з “Ісламською державою”, в Іраку та у Сирії. У нас є кордон з Сирією, і усі тамтешні події опосередковано впливають на нас. Терористичні угруповання займають регіони сусідньої країни. Ми також знаходимося під загрозою. Нас багато разів обстрілювали звідси. Ми називаємо це “поширенням вогню” на територію Ізраїлю. Але нестабільність у цих регіонах не обмежується лише цим, вона провокує виникнення тероризму загалом. І, на жаль, існує дуже багато секторів, на які це вплинуло, і з чим ми тепер мусимо боротися.
Тероризм у буквальному сенсі слова – це не єдина проблема, від якої ми страждаємо. Є ще, так званий, політичний тероризм. Певні країни об’єднуються проти нас у організаціях на міжнародній арені, в ООН і так далі. Причому це країни, які самі мають багато недоліків, якщо, наприклад, поглянути на те, як там дотримуються прав людини, або ставляться до меншин.
Третя проблема, яка, на жаль, є надзвичайно актуальною для нас, це піднесення антисемітизму. Він насправді ніколи не зникав, просто, подібно до хвиль, мав свій пік і падіння. Інколи рівень антисемітизму був дуже високим, але час від часу мав і позитивний прогрес. Мені здається, що зараз, після усієї роботи, яка була виконана після Другої світової війни, після жахів Голокосту, якимось чином люди забувають уроки, які винесли з історії.
На Вашу думку, в чому головна причина цього?
На мою думку, це відбувається через брак інформації. Ти боїшся того, чого ти не розумієш, звідси і виникає ця ксенофобія. Якщо працювати над тим, щоб давати людям більше інформації про нас, якщо викривати міфи на усіх рівнях, то ми зможемо побороти антисемітизм. Я можу сказати, що в Україні проблема антисемітизму є, але уряд робить багато для того, щоб її подолати. Наприклад, минулого року вшановували 75-ті роковини Бабиного яру. Це була дуже респектабельна подія, яка проводилася на найвищому рівні. Приїздило дуже багато делегацій з різних країн. Коли такі явища відбуваються, це надсилає потужний меседж громадськості. Люди починають більше розуміти про ту трагедію, яка відбулася, і це допомагає. Загалом, така робота, як організація великих подій або ж невеликих інформаційних шкіл, є хорошим способом для подолання антисемітизму.
Постійні війни, напружена атмосфера, акти тероризму. Як Ізраїль вирішує такі проблеми, і які поради Ви можете дати Україні?
Це питання, яке треба вивчати. Я вважаю, що кожний конфлікт має свої власні параметри і критерії. Не можна просто взяти вирішення одного конфікту за зразок і застосувати його. Однак, якщо провести паралелі з нашою ситуацією, можливо, Україна знайде певні аспекти, які будуть корисними.
ХАМАС панує в Секторі Газа, це терористична організація. Люди в Секторі Газа підтримували їх. Вони були проти Палестинської автономії. Зараз немає повного порозуміння між нами і палестинською владою. Ми можемо весь день дивитися тамтешні проплачені інтерв’ю з представниками Палестини. Вони налаштовують громадськість проти Ізраїлю. У цій атмосфері, Нам важко досягти мирної угоди.
Проте війна не завадила Ізраїлю продовжувати економічне зростання (минулого року воно сягало 308 млрд доларів, а в 2017 році МВФ прогнозує 327 млрд). Які засоби побудови сильної економіки є найбільш ефективними?
Я думаю, що існує два фактори. Перш за все, це впевненість у собі та інвестиційна привабливість Ізраїлю. У нас є всі необхідні інструменти для того, щоб захистити себе. По-друге, це інвестиції уряду і приватного сектору у людський капітал.
Який досвід наші країни можуть запозичити одна у одної? Ви сказали, що Ізраїль і Україна мають багато спільного.
Так, я думаю, що у нас є багато спільного: і позитивного, і негативного. На жаль, обидві країни зараз перебувають у стані конфлікту, який відбувається на наших територіях. Ізраїль може поділитися своїм досвідом того, як працювати з людьми, які отримали травми через військові дії. Як у фізичному, так і психологічному аспекті. Є багато установ в Ізраїлі, які працюють, щоб допомогти не тільки солдатам, але і цивільним особам, всім, хто постраждав через конфлікт, повернутися до нормального життя. Травми є нелегкою справою. Люди думають, якщо ви йдете до психолога, то з вами щось не так. Ми ж пропонуємо іншу точку зору, яка справді працює. Є деякі події в житті, коли ви потребуєте допомоги спеціаліста. Психолог – це особлива людина. Він знає, як мати справу з різними травмами, які можуть вплинути на здатність людини працювати або просто жити нормальним життям. Тут, у посольстві ми намагаємося знайти центри, з якими можна співпрацювати. Ми посилаємо багато фахівців з Ізраїлю, щоб навчати інших.
Як те, що Україна схвалила резолюція Радбезу ООН щодо припинення будівництва Ізраїлем поселень на палестинських територіях, вплинуло на відносини між країнами?
Наш прем’єр-міністр чітко сказав після того голосування: ми країни-друзі і маємо допомагати один одному на міжнародній арені. За два тижні до того, Ізраїль підтримав Резолюцію про права людини у Криму. Тому так, було певне розчарування, але ми не пішли один проти одного. Наші країни вели переговори, і ми досягли домовленості. На приклад, резолюція ЮНЕСКО по Єрусалиму. Ми говорили про політичний тероризм, з моєї точки зору, це 100% він. Резолюція не має ніякого відношення до того, що насправді відбувається там. Проте, як дипломат, який працює в Україні, я був дуже радий тому факту, що Україна підтримала позицію держави Ізраїль.
Деякі люди вважають, що краще втратити територію, але врятувати життя, інші думають навпаки. Якої точки зору дотримуєтеся Ви?
Я закінчив школи політології та міжнародних відносин, тому вважаю, що країни і приватні особи повинні поважати суверенітет і владу кожної держави. Ми не ставимо таку дилему – чи повинні ми втратити більше захисників території, або ж просто відмовитися від неї, бо ніколи не можна знати, що відбудеться потім. Невідомо, чи ця жертва врятує значно більше життів в майбутньому. Я вважаю, що найголовніше не вимірювати таке питання за певною шкалою, а зрозуміти, що кожна країна має суверенітет і кордони, які треба поважати.
